Постанова

від 28.10.2015 по справі 922/4700/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа № 922/4700/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 14.08.2015 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу підприємства Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату "Спортінвест" (вх. № 4750Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. у справі № 922/4700/15

за позовом ПрАТ "Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат", м. Докучаєвськ, Донецька область

до підприємства Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату "Спортінвест", м. Харків

про стягнення 483358,23 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 р. ПрАТ "Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - підприємства Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату "Спортінвест", в якій позивач просив стягнути з відповідача 328401,94 грн. суми основного боргу, 131842,19 грн. суми інфляційних нарахувань, 4723,59 грн. суми 3% річних та 18390,51 грн. суми пені, а всього 483 358,23 гривень, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №145 від 04.04.14 р., який укладений між сторонами. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з підприємства Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату "Спортінвест" на користь приватного акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат" 328401,94 грн. суми основного боргу, 131842,19 грн. суми інфляційних нарахувань, 4723,59 грн. суми 3% річних та 18390,51 грн. суми пені, а всього 483 358,23 гривень. Стягнути з підприємства Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату "Спортінвест" на користь приватного акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат" судовий збір у розмірі 9667,16 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних у розмірі 131842, 19 грн., 3% річних у розмірі 4723,59 грн., пені у розмірі 18390,51 грн. Судові витрати покласти на позивача.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що проти наявності боргу перед позивачем у розмірі 328401,94 грн. не заперечує, але зазначає, що заборгованість сплачена не була у зв'язку із складною ситуацією в східних регіонах України, зокрема у Донецькій області, тому відповідач запобігав фінансування тероризму та не сплатив суму боргу. За таких обставин, відповідач вважає, що прострочення сплати боргу виникло не з його вини тому проти нарахування позивачем 3% річних, пені та інфляційних нарахувань заперечує.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 28.10.2015 р.

В судове засідання, призначене на 28.10.2015 р. представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача за вхідним № 14700 від 27.10.2015 року про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника у відрядженні, неможливістю направлення іншого представника.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у відрядження іншого представника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 04.04.2014 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання № 145 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити флюсо-доломітну продукцію виробництва ПРАТ "ДФДК" (далі по тексту - ресурси), на умовах, передбачених договором.

30.10.2014 р. між постачальником та покупцем була підписана специфікація № 6, до договору, за якою загальних обсяг ресурсів, що поставлялись, склав 24090,00 т на загальну суму 4034689,56 грн. Зазначена специфікація відповідно до ст. 631 ЦК України поширювала свою дію на відносини, що виникли до її укладання, тобто протягом усього жовтня 2014 року, про що свідчить п. 4 специфікації.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата за поставлені Ресурси здійснюється наступним чином: протягом строку, зазначеного в специфікації; не рідше одного разу на місяць; не пізніше останнього дня місяця.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору постачальником протягом жовтня 2014 року належним чином були виконані зобов'язання щодо постачання відповідачу ресурсів, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі ресурсів:

-№ 90384533 від 20.10.2014р. загальною кількістю 269,30 т на суму 45103,44 грн.;

-№ 90384565 від 21.10.2014р. загальною кількістю 67,00 т на суму 11221,43 грн.;

-№ 90384657 від 22.10.2014р. загальною кількістю 202,10 т на суму 33848,52 грн.;

-№ 90384730 від 23.10.2014р. загальною кількістю 201,10 т на суму 33681,04 грн.;

-№ 90384781 від 25.10.2014р. загальною кількістю 202,50 т на суму 33915,52 грн.;

-№ 90384782 від 25.10.2014р. загальною кількістю 69,00 т на суму 11556,40 грн.;

-№ 90384813 від 26.10.2014р. загальною кількістю 198,90 т на суму 33312,56 грн.;

-№ 90384816 від 26.10.2014р. загальною кількістю 66,50 т на суму 11137,69 грн.;

-№ 90384953 від 27.10.2014р. загальною кількістю 204,40 т на суму 34 233,73 грн.;

-№ 90385025 від 28.10.2014р. загальною кількістю 209,60 т на суму 35 104,64 грн.;

-№ 90385176 від 29.10.2014р. загальною кількістю 207,70 т на суму 34 786,43 грн.;

-№ 90385247 від 30.10.2014р. загальною кількістю 67,70 т на суму 11 338,67 грн.

В свою чергу, відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, оплату за поставлену продукцію здійснив частково на суму 838,13 грн. у вигляді залишку невикористаного авансового платежу минулого періоду, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед постачальником яка складає 328 401,94 грн.

Отже, залишок непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем становить 328401,94 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Як свідчать матеріали справи, 27.05.2015р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога за вих.№303 про сплату основного боргу у розмірі 328401,94 грн., але відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

Наведена обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.

Отже, зобов'язання з оплати переданої продукції виконані відповідачем лише частково та з порушенням строків, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 328401,94 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що сума основного боргу відповідача за договором становить 328401,94 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 629, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 328401,94 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 131842,19 грн. інфляційних втрат та 4723,59 грн. 3% річних, 483358,23 грн. пені. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (в т.ч. ст.ст. 216, 217, 230, 232 ГК, 549, 625 ЦК України), положень договору (п. 7.2) та фактичних обставин справи.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованої на неї суми пені, інфляційних та річних. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що у зв'язку із складною ситуацією в східних регіонах України, зокрема у Донецькій області відповідач запобігав фінансування тероризму та не сплатив суму боргу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки посилання відповідача на складну ситуацію в східних регіонах України не звільняють останнього від обов'язку належного виконання свого зобов'язання за договором в порядку ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України. В свою чергу, посилання відповідача на ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» є безпідставними, оскільки норми цього закону не містять застережень, які б звільняли відповідача покладених на нього договором зобов'язань.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну підприємства Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату "Спортінвест" на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. у справі № 922/4700/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015 р. у справі № 922/4700/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.