Постанова

від 23.09.2015 по справі 804/11777/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р. Справа № 804/11777/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, третя особа Державна реєстраційна служба України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

27.08.2015 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (надалі - відповідач 1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 (надалі - відповідач 2), третя особа Державна реєстраційна служба України (надалі - третя особа) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_2 Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо безпідставної формальної відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень на гараж № 92 в ГК «Орель» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16 рішенням за № 23399995 від 04.08.2015 р.;

- визнати протиправним та скасування Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23399995 від 04.08.2015 р.;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: гараж №92 в ГК «Орель» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Донецьке шосе, 16.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним було подано усі необхідні документи для реєстрації права власності на майно, натомість державним реєстратором протиправно та всупереч законодавству відмовлено у такій державній реєстрації.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач 1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження та письмові заперечення проти позову.

Відповідач 2 та третя особа у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на час виникнення спірних правовідносин, врегульовані нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон).

Статтею 2 Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/2011 Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.07.2015 р. звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції зі заявою (реєстраційний номер 12328506) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на гараж № 92 в ГК «Орель» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Донецьке шосе, 16.

Рішенням № 23399995 від 04.08.2015 р. державний реєстратор ОСОБА_2 керуючись ст. 24 Закону, п.20. п.28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868, відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно оскаржуваного рішення, підставами для відмови слугувало наступне.

Заявник є членом Гаражного кооперативу «Орель» (код ЄДРПОУ 24237280) згідно рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради м.Дніпропетровська №206/12 від 23.05.1997 р., що підтверджується наданою йому довідкою №360, виданою 29.06.2015 р. Гаражним кооперативом «Орель».

У результаті пошуку заяв в базі даних про реєстрацію заяв реєстратором встановлено наявність зареєстрованої заяви, разом з якою гаражним кооперативом В«ОрельВ» відповідно до вимог п. 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень були подані документи, пов'язані з будівництвом об'єкта містобудування після 01.01.2013 р., серед яких:

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ДП143151620629, видана Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 11.06.2015 року;

- технічний паспорт на гаражний кооператив «Орель» від 23.03.2015 р.;

- договір оренди землі від 28.04.2014 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №76;

У п.12 декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.06.2015 р. у графі «загальна площа будівлі, кв.метрів» зазначена площа 8219,5 кв.м., тоді як в описі об'єкта вказано загальну площу тільки будівлі вартової літ. А-1, а стосовно усіх інших об'єктів - площу основи (забудови).

Відповідно до п.11-1 декларації документом, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, є договір оренди землі № 76 від 28.04.2014 р., виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4С Однак, згідно із зазначеним договором строк оренди земельної ділянки - 1 рік. Таким чином, на момент введення об'єкта в експлуатацію речове право на земельну ділянку відсутнє.

Ті самі обставини наведені відповідачем 1 у запереченні проти позову.

Позивач не погоджується з такими діями та рішенням, що послугувало зверненню до суду.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 16 Закону визначений порядок подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, в п.7 вказано, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право.

У ст.19 Закону містяться підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (надалі - Порядок №868).

Крім того, ч.1 ст.24 Закону №І952-ІV визначені підстави, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до абзацу 23 п.50 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, заявник подає:

- довідку житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;

- технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно було надано: квитанцію про оплату державного мита та коштів за надання витягу з реєстру, копію паспорту громадянина України, ідентифікаційний номер, технічний паспорт на гараж № 92 в ГК «Орель» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Донецьке шосе, 16, довідку №360 від 29.06.2015 р., видану ГК «Орель» про членство в кооперативі та внесення позивачем пайового та інших внесків в повному обсязі.

Зазначені документи були прийняті згідно картки прийому заяви №12328506 та зареєстровані у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.07.2015 р.

Крім того, на виконання абзацу 23 п.50 Порядку № 868, ГК «Орель» 27.04.2015 р. були подані відповідні документи. Вказані документи прийняті відповідачем-1 без зауважень.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача-2 в оскаржуваному рішенні на ст.8 Закону України «Про кооперацію» та п.5.2 статуту ГК «Орель» стосовно членства позивача в кооперативі, оскільки в рішенні (абз.7) самим державним реєстратором ОСОБА_2 зазначено: «заявник є членом Гаражного кооперативу «Орель» (код ЄДРПОУ 24237280) згідно рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради м.Дніпропетровська №206/12 від 23.05.1997 р., що підтверджується наданою йому довідкою №360, виданою 29.06.2015 р. Гаражним кооперативом «Орель».

З наявної в матеріалах справи декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.06.2015 р. вбачається, що гаражний кооператив складається з: будівля вартової (літ. А-1) - 46,3 м2 (площа забудови 60,5 м2), ґанок з навісом (літ. А) - 19,6 м2 , вбиральня (літ. Б) - 1,7 м2, гаражі №1-21 - 646,1 м2, гаражі №22-25 - 102,6 м2, гараж №25а - 97,8 м2, гаражі №26-28 - 189,8 м2, гаражі №29-39 - 333,1 м2, гаражі №40а-63а - 746,5 м2, гаражі II поверху №64-74а,74б - 358,9 м2, гаражі №75а-96а - 669 м2, гаражі II поверху №97-106б - 344,6 м2, гаражі №107-126 - 577,7 м2, гаражі II поверху №127-135а - 298,7 м2, гаражі №136-153 - 495,8 м2, гараж №126а - 28,6 м2, гараж №153а - 28,8 м2, гаражі II поверху №154-161а - 253,6 м2, гаражі №162-187 - 502,8 м2, гаражі II поверху №171-179а - 259,0 м2, гаражі №188-214 - 797,6 м2, гаражі №215-229 - 452 м2, гаражний бокс №230 - 73,5 м2, гаражний бокс №231 - 73,5 м2, гаражний бокс №232 - 85,4 м2, гаражний бокс №233 - 14,8 м2, гаражний бокс №234 - 37,9 м2, гаражний бокс №235 - 49,3 м2, гаражний бокс №236 - 19,8 м2, гаражний бокс №237 - 55,9 м2, гаражний бокс №238 - 28 м2, гаражний бокс №239 - 28,4 м2, гараж №240 - 26,8 м2, гараж №241 - 26,8 м2, навіс (літ. В) - 99,0 м2, навіс (літ. Г) - 222,0 м2, навіс (літ. Д) - 129,2 м2, навіс (літ. Е) - 14,5 м2, електрощитова (літ. Ж) - 3,7 м2. Загальна площа будівлі 8219,5 м2.

Відтак, посилання відповідача-2 на п. 12 декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 11.06.2015, де у графі «загальна площа будівлі, кв. метрів» вказана площа 8219,5 кв. м, тоді, як в описі об'єкта вказано загальну площу тільки будівлі вартової літ. А-1, а стосовно усіх інших об'єктів - площу основи (забудови), є такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, площа гаража позивача № 92, зазначена у технічному паспорті, відповідає визначеній у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, як первинній від 02.03.2015 р., так і виправленій від 11.06.2015 р.

Щодо посилання відповідача-2 в оспорюваному рішенні на дію договору оренди землі № 76 від 28.04.2014 р. терміном на один рік та твердження відповідача-2 з цього приводу, що на момент введення об'єкта в експлуатацію речове право на земельну ділянку відсутнє, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.8 Договору оренди землі № 76 від 28.04.2014 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Гаражним кооперативом «Орель», вбачається, що такий договір укладено на один рік.

Цим же пунктом Договору визначено, що після закінчення строку дії договору орендар (ГК «Орель») має переважне право поновити його на новий рік. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що ГК В«ОрельВ» на виконання зазначеного пункту Договору 19.03.2015 р. за вихідним № 251 (вхідний № 36/1654 від 23.03.2015 р. Дніпропетровської міської ради) звернувся з відповідним клопотанням про поновлення договору оренди землі, тобто у встановлений договором термін.

Згідно пояснень позивача, питання про поновлення договору оренди землі розглядається на сесії Дніпропетровської міської ради. Проте, з травня 2015 року та станом на час розгляду даної справи зазначене питання про поновлення договорів оренди землі на жодну сесію Дніпропетровської міської ради не виносилось. Термін розгляду поданого клопотання позивачу невідомий.

Також, позивач пояснив, що на виконання п.14 Договору продовжує сплачувати визначену суму орендної плати.

Така позиція узгоджується з нормами діючого законодавства, про що позивачем долучено до матеріалів справи лист ТОВ аудиторська фірма «Каупервуд» № 121 від 11.08.2015 р. щодо надання консультації.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до ч.5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Викладене також відображено у листі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-24/1862 від 28.07.2015 р., наявному в матеріалах справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ГК «Орель» введено в експлуатацію 02.03.2015 р.

З наведеного слідує висновок, що на момент звернення позивача із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, будівництво ГК «Орель» вже прийнято в експлуатацію згідно норм чинного законодавства.

Пунктом 20 Порядку №868 визначено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Як уже зазначалось, підстави, з яких державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень або рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, визначено ст.24 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

Так, ч.4 ст.24 Закону визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. Аналогічна норма міститься й у п.28 Порядку №868, який передбачає, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.36 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.16 Порядку № 868 у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.

Заявник усуває обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення або відправлення його на електронну пошту заявника.

Державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви, приймає рішення про відновлення її розгляду. Перебіг строку державної реєстрації продовжується з урахуванням часу, що минув до прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

У день прийняття рішення про відновлення розгляду заяви таке рішення видається особисто або надсилається поштою заявникові.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про зупинення розгляду заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав власності відповідачем-2 не приймалося.

Жодні додаткові документи не витребовувалися.

Відповідачами відносно даної обставини жодних пояснень не надано, доводів не наведено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо слід зазначити, що Наказом Міністерства юстиції України про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення від 26.12.2011 р. № 3601/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за № 1538/20276 затверджені форми рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимоги до їх оформлення (додатки 1- 21).

Так, додатком 8 встановлено форму рішення про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень. Рішення формується відповідно до встановленої форми, зокрема, вказуються підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із зазначенням вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для їх застосування.

Натомість, з оскаржуваного рішення не можливо встановити які саме підстави слугували для відмови у державній реєстрації та на підставі яких норм закону.

За таких обставин, суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у державні реєстрації права власності на гараж, а оскаржуване рішення визнає протиправним та скасовує.

Таким чином, позовні вимоги 1 та 2 підлягають задоволенню.

Разом з тим, аналіз Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, а вчиненню реєстраційної дії передують етапи перевірки поданих документів, тобто здійснюється певна процедура.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Розглянувши справу, суд досліджував виключно відповідність вимогам закону документів, необхідних для проведення державної реєстрації щодо яких виникли сумніви у державного реєстратора.

Інші дані щодо руху реєстраційної справи матеріали справи не містять.

Тому суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформлені, а усі етапи їх перевірки - завершені.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, та з урахуванням заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог, натомість відповідачем правомірність свого рішення не доведена, а отже позов підлягає задоволенню в частині п.1 та п.2 позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, третя особа Державна реєстраційна служба України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_2 Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо безпідставної формальної відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень на гараж № 92 в ГК «Орель» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16 рішенням за № 23399995 від 04.08.2015 р.;

Визнати протиправним та скасувати Рішення державного реєстратора ОСОБА_2 Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції № 23399995 від 04.08.2015 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (судовий збір у розмірі 48,72 грн. (сорок вісім грн. 72 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 23.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_5 ОСОБА_5 ОСОБА_6