Постанова

від 26.10.2015 по справі 816/3666/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року м. Полтава Справа № 816/3666/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2015 року управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за серпень 2015 року в розмірі 13071,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" не погашає заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, яка за серпень 2015 року складає 13071,01 грн. Оскільки вказана сума витрат не сплачена відповідачем самостійно, ця сума підлягає стягненню у судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У письмових запереченнях проти позову відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що на призначення пенсій на пільгових умовах ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та іншим мають поширюватися положення статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вказував, що ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_8 не підтверджено, проведеною відповідачем атестацією, право на пільгове пенсійне забезпечення. Крім того, ОСОБА_9 працювала на підприємстві в період з 01.08.1984 по 18.01.1991, тобто до прийняття Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зазначав також, що позивачем безпідставно включено до розрахунку фактичних витрат відомості про виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_7, оскільки вказані громадяни працювали на заводі "Комплект" ДВО "Лтава", а ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" ДВО "Лтава".

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідачем надано письмові заперечення проти позову, суд доходить висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач ПАТ "Завод "Лтава" (ідентифікаційний код 14308479) зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві /а.с. 6-9/.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV /в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин/ пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Аналіз даної норми є підставою для висновку про те, що відносно осіб, які набули право на отримання пенсій за віком на пільгових умовах, що передбачені статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зберігається той порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій, який діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто до 01.01.2004.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Пунктом 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

При цьому, частиною 4 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно пункту 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 №1931-XII Закон України "Про пенсійне забезпечення" введено в дію з 01.01.1992 - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відтак, право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 і після цієї дати не працювала на цих роботах. Наявності атестації робочих місць в даному випадку не вимагається. Водночас, особі, яка до і після 01.01.1992 працювала на роботах, передбачених списками №1 та №2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням результатів атестації робочих місць.

Зі змісту долучених до матеріалів справи копій розрахунків стажу судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 здобули необхідний трудовий стаж працюючи до і після 01.01.1992, а тому пенсії їм призначено відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 102, 111, 121, 131 /зі звороту/, 134 /зі звороту/, 145 /зі звороту/, 153 /зі звороту/, 157 /зі звороту/).

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 пенсію безпідставно призначено відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не згідно статті 100 вказаного Закону.

Слід зазначити, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5 пенсію призначено на виконання вимог судових рішень.

Так, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.08.2013 у справі №554/7065/13-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013, управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави зобов'язано зарахувати період роботи ОСОБА_3 з 01.07.1986 по 23.06.1996 на ПАТ "Завод "Лтава" на посаді пресувальника виробів з пластмас до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 "Виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 з 11.01.2013 /а.с. 122-127/.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.05.2013 у справі №554/170/13-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, зобов'язано відділ пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави усунути допущені порушення прав ОСОБА_4 шляхом нарахування пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 /а.с. 112-118/.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2012 у справі №1625/2а-5205/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі призначити та нарахувати пенсію ОСОБА_11 за віком на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 02.08.2011 /а.с. 136-139/.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 23.09.2014 у справі №552/5007/14-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, зобов'язано Управління Пенсійного фонду Київського району м. Полтави призначити та нарахувати ОСОБА_9 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 21.05.2014 /а.с. 146-150/.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.03.2015 у справі №554/2061/14-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, зобов'язано Управління Пенсійного фонду Октябрського району м.Полтави призначити ОСОБА_5 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 16 серпня 2013 року та провести відповідні виплати пенсії /а.с. 103-108/.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 22.09.2014 у справі №552/5674/14-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014, зобов'язано Управління Пенсійного фонду Київського району м. Полтави призначити та виплачувати ОСОБА_8 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно з ч. 1 п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 20 лютого 2014 року /а.с. 155-156, 237-241/.

Дані судові рішення набрали законної сили, доказів їх зміни чи скасування суду не надано.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання судового рішення позивачем складено протокол №693 від 20.11.2014 про призначення ОСОБА_8 пенсії з 20.02.2014 /а.с. 153/.

Зі змісту розрахунку стажу гр. ОСОБА_8 судом встановлено, що до пільгового стажу вказаній особі зараховано період роботи на Полтавському АТ "Лтава" з 01.05.1980 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 01.09.1998 /а.с. 153 зі звороту/.

Залученою до матеріалів справи довідкою ВАТ "Завод "Лтава" № 208 від липня 2001 року підтверджено, що ОСОБА_8 працював в ВАТ "Лтава" шліфувальником металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом з 01.05.1980 по 01.09.1998 /а.с. 154/.

До розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_8., що надісланий відповідачу, з червня 2015 року включено суму витрат в розмірі 3108,64 грн, що становить 100 % /а.с. 12-13/.

Склад витрат та їх фактичне понесення позивачем підтверджується довідкою №2760 від 25.08.2015 про отримання ОСОБА_8 пенсії за віком за списком №2 за період серпень 2015 року /а.с. 142/.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати позивача на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_8 за серпень 2015 року.

Що стосується доводів відповідача про неправомірність продовження включення до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій пенсії ОСОБА_10, суд виходить з наступного.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 28.04.2013) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску" від 04.04.2013 №184-VII, що набув чинності 28.04.2013, внесено зміни в абзац 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням внесених змін для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, починаючи з 28.04.2013 підприємства та організації повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій до набуття відповідними особами права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, за правилами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 народилась 04.02.1959 /а.с. 131/.

За правилами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком у ОСОБА_10 виникає 04.08.2016, тому відповідно обов'язок відповідача з відшкодування спірних витрат припиняється з наступного дня після досягнення цією особою пенсійного віку.

Враховуючи те, що законом в даному випадку обов'язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій покладено на підприємство, яким є ПАТ "Завод "Лтава" і обставина, яка його припиняє, на момент виникнення спірних відносин, ще не настала, суд дійшов висновку про правомірність включення до розрахунків пенсії ОСОБА_10

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10.12.2014 у справі № К/800/51587/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до ПАТ "Завод "Лтава" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій /а.с. 244-248/.

Стосовно наявності у відповідача обов'язку з відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_6, суд виходить з наступного.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №552/1238/14-а, яка набрала законної сили, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави призначити ОСОБА_6 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 03.12.2013 /а.с. 162-163/.

На виконання судового рішення управлінням видано розпорядження №1/5493 від 24.06.2014 про призначення ОСОБА_6 пенсії з 03.12.2013 /а.с. 157/.

З розрахунку стажу ОСОБА_6 судом встановлено, що до пільгового стажу вказаній особі зараховано період роботи на Полтавському АТ "Лтава" з 17.01.2002 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 01.01.2006 /а.с. 157 зі звороту/.

Залученою до матеріалів справи довідкою ПАТ "Завод "Лтава" від 26.11.2013 № 4634 підтверджено, що гр. ОСОБА_6 працював на заводі з 17.01.2002 по 01.01.2006 за професією електрогазозварника, що віднесена до списку №2, та виконував електрогазозварювальні роботи повний робочий день, був зайнятий різанням та ручним зварюванням /а.с.158/.

До розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_6, що надісланий відповідачу, з червня 2015 року включено суму витрат в розмірі 534,66 грн, що становить 31,69 % /а.с. 12/.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати позивача на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_6 за серпень 2015 року, які становлять 534,66 грн.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відповідності до приписів пункту 6.4 вищезазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства, згідно вимог пункту 6.7 Інструкції, щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу ПАТ "Завод "Лтава" надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2015 року, з червня 2015 року, з липня 2015 року (а.с. 10, 12, 14), які отримані відповідачем 21.01.2015, 19.06.2015 та 20.07.2015 відповідно (а.с. 11 /зі звороту/, 13 /зі звороту/, 15 /зі звороту/).

Однак, обов'язку щодо відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідач не виконав, що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача /а.с. 179/.

За наведених вище фактичних обставин справи суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку з відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 за серпень 2015, які становлять 10143,65 грн.

Щодо правомірності включення до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_7, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначив, що вказаним громадянам до стажу роботи за списком № 2 було зараховано період роботи на заводі "Комплект" ДВО "Лтава", разом з тим Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" ДВО "Лтава". Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" засноване відповідно до наказу Мінмашпрому України від 26.10.1994 №1384а шляхом перетворення ДП "Полтавський електромеханічний завод" у ВАТ "Лтава" і тому воно не мало в своєму складі в період з 1979 року заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", тому що це не допускалося діючим на той час законодавством СРСР та законодавством України. Посилався зокрема на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 у справі №2а-5286/09, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 у справі №816/4493/13-а.

Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі №1622/2а-349/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 "Виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими у мовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28 вересня 2010 року /а.с. 82-90/.

На виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_2 з 28.09.2010 призначено пенсію за віком на пільгових умовах /а.с. 80/.

До пільгового стажу ОСОБА_2 зараховано роботу на Заводі "Комплект" Виробничого об'єднання "Лтава" з 01.06.1981 по 22.09.1993.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 у справі №2а-3509/11/1609 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтава вирішити питання щодо призначення ОСОБА_7 пенсії на пільгових умовах за списком № 2 з урахуванням її стажу роботи на посаді пресувальника виробів із пластмас з 01 березня 1985 року по 01 квітня 1989 року та з 01 квітня 1989 року по 12 серпня 1996 року на посаді ливарника пластмас заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" /а.с. 169-170/.

На виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_7 з 22.10.2010 призначено пенсію за віком на пільгових умовах /а.с. 164/.

До пільгового стажу ОСОБА_7 зараховано роботу на Заводі "Комплект" Виробничого об'єднання "Лтава".

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції №21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Пунктом 6.9 Інструкції №21-1 визначено, що у разі ліквідації підприємства без правонаступників повідомлення для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням ліквідованого підприємства не направляється.

Судом встановлено, що наказом Виробничого об'єднання "Лтава" від 29.08.1979 №758а "Про перетворення філіалу ПЕМЗ в завод "Комплект" визначено, що "з 1 вересня 1979 року філіал Полтавського електромеханічного заводу іменувати Полтавський завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" /а.с. 193/.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Статтею 31 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 встановлено, що юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української РСР.

Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

За змістом законодавства, що регулювало питання створення юридичними особами філіалів чи представництв у періоди роботи ОСОБА_7, ОСОБА_2, філіал не володів власним майном, а для його належного функціонування наділявся при створенні майном юридичної особи, а обсяг правоздатності та дієздатності створеного філіалу, в тому числі відкриття власних рахунків, визначався затвердженим положенням про нього та довіреністю юридичної особи керівнику цього філіалу, хоча і розглядався самостійним суб'єктом господарської діяльності.

Згідно з наказом Виробничого об'єднання "Лтава" від 29.08.1979 №758а фактично змінено лише найменування філіалу Полтавського електромеханічного заводу.

Перейменування філіалу Полтавського електромеханічного заводу в Полтавський завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" (без права юридичної особи) не змінило обсяг правоздатності та дієздатності цього суб'єкта і за своєю суттю перейменований суб'єкт від цього не перестав бути відокремленим підрозділом (філіалом) Полтавського електромеханічного заводу.

Посилання відповідача на те, що завод зі своїми органами управління та фінансування, що входив у виробниче об'єднання та не мав права юридичної особи, згідно із постановою Ради Міністрів СРСР від 27.03.1974 №212, не міг бути філіалом іншого аналогічного заводу (ПЕМЗ), що теж не мав права юридичної особи та входив в це ж об'єднання, суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, дійсно, пунктом 1 Положення про виробниче об'єднання (комбінат), затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 27.03.1974 № 212 (надалі - Положення №212) було передбачено, що виробниче об'єднання (комбінат) є єдиним виробничо-господарським комплексом, до складу якого входять фабрики, заводи, науково-дослідницькі, конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні та інші виробничі одиниці. Виробничі одиниці, що входять до складу виробничого об'єднання (комбінату), не є юридичними особами і на них не поширює дію Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство.

Разом з тим, пунктом 6 Положення №212 визначено, що у необхідних випадках за рішенням відповідно міністерства (відомства) СРСР або Ради Міністрів союзної республіки виробничому об'єднанню (комбінату) можуть бути підпорядковані окремі самостійні підприємства і організації, які користуються правами, передбаченими Положенням про соціалістичне державне виробниче підприємство . Об'єднання, якому підпорядковані самостійні підприємства і організації, виступає стосовно них як вищестоящий орган. В цих випадках об'єднання може централізувати повністю або частково виконання окремих виробничо-господарських функцій вказаних підприємств та організацій.

Згідно з пунктом 8 Положення №212 об'єднання є юридичною особою з дня затвердження статуту.

Відповідно до пункту 38 Положення №212 майно виробничого об'єднання (комбінату) складається з основних та оборотних засобів, що утворюють його статутний фонд, а також з фондів та іншого майна, закріпленого за об'єднанням. У разі підпорядкування об'єднанню самостійних підприємств та організацій їхнє майно відображається на самостійних балансах цих підприємств і організацій. У таких випадках об'єднання складає зведений баланс.

Відповідачем в обґрунтування своїх доводів не надано доказів на підтвердження того, що Полтавський електромеханічний завод входив до складу Виробничого об'єднання "Лтава" як виробнича одиниця без права юридичної особи , а не як самостійне підприємство.

При цьому суд бере до уваги, що розпорядженням Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 27.02.1992 №149-р зареєстровано Полтавське державне виробниче об'єднання "Лтава" /а.с. 194/. Згідно пункту 1.4. Статуту об'єднання /а.с. 218-221/ до його складу входили за рішенням трудових колективів:

- Полтавський електромеханічний завод - головне самостійне підприємство ;

- Завод Комплект м. Полтава (без права юридичної особи);

- Завод "Сектор" м. Жмеринка Вінницької області;

- СКБ при Полтавському електромеханічному заводі;

- Зіньківська філія Полтавського електромеханічного заводу, м. Зіньків Полтавської області;

- техніко-торгівельний центр "Електроніка", м. Полтава.

Зазначеним пунктом також визначено, що вказані підприємства наділені правами юридичної особи /а.с. 219/.

З огляду на викладене, Полтавський електромеханічний завод входив як самостійна юридична особа до складу Полтавського державного виробничого об'єднання "Лтава", яке згідно пункту 1.1. Статуту знаходилося у віданні Державного комітету України по оборонній промисловості і машинобудуванню згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 №227 "Про заходи виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України".

Завод "Комплект" входив до об'єднання без права юридичної особи. З огляду на те, що документи, які б свідчили про те, що Полтавський електромеханічний завод припинив цю філію, яка змінила найменування на "Завод "Комплект" ВО "Лтава", до суду відповідачем не надано, суд виходить з того, Завод "Комплект" не був позбавлений статусу філії Полтавського електромеханічного заводу.

Отже, суд доходить висновку, що Завод "Комплект" м. Полтава (без права юридичної особи), який був філіалом Полтавського електромеханічного заводу, у 1992 році увійшов до складу Полтавського виробничого об'єднання "Лтава" разом з юридичною особою Полтавським електромеханічним заводом.

Розпорядженням Виконавчого комітету міської ради народних депутатів м. Полтави від 29.11.1994 № 989-р зареєстровано Відкрите акціонерне товариство "Лтава" /а.с. 195/. Згідно пункту 1.1. Статуту товариства Відкрите акціонерне товариство "Лтава" засновано відповідно до рішення Мінмашпрому України від 26.10.1994 №1384а шляхом перетворення державного підприємства - Полтавський електромеханічний завод у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію державних підприємств" /а.с. 196/.

Місцезнаходженням ВАТ "Лтава" зазначено м. Полтава, вул. Р. Люксембург, 72 (аналогічне місцезнаходженню Полтавського державного виробничого об'єднання "Лтава").

Пунктом 3.3 Статуту ВАТ "Лтава" передбачено, що Товариство є правонаступником державного підприємства заводу "ПЕМЗ" (Полтавський електромеханічний завод) /а.с. 197/.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.

Законодавцем не було передбачено окремої процедури ліквідації або реорганізації філіалу юридичної особи, керівник якої діяв на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Відтак, правонаступником юридичної особи державного підприємства заводу "ПЕМЗ", філіалом якого був завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", стало Відкрите акціонерне товариство "Лтава".

У свою чергу Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Лтава", що підтверджується статутом Публічного акціонерне товариство "Завод "Лтава" /а.с. 222-234/.

Відносно Полтавського державного виробничого об'єднання "Лтава" (ідентифікаційний код 14307952), то судом встановлено, що 30.03.2006 проведено державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи /а.с. 33 зі звороту/.

Суд бере до уваги, що на час реєстрації Полтавського державного виробничого об'єднання "Лтава" розпорядженням Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 27.02.1992 № 149-р діяв Закон України "Про підприємства в Українській РСР" від 27.03.1991 № 887-ХІІ, частиною 1 статті 4 якого було встановлено, що діяльність всіх підприємств, розташованих на території Української РСР, здійснюється відповідно до цього та інших законів Української РСР, а у випадках, передбачених ними, - також рішеннями Уряду Української РСР.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що Полтавське державне виробниче об'єднання "Лтава" було зареєстровано за організаційно-правовою формою як об'єднання юридичних осіб /а.с. 33/.

Статтею 3 Закону України "Про підприємства в Українській РСР" було регламентовано правовий статус об'єднань підприємств.

Так, статтею 3 Закону було визначено, що підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству Української РСР.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія цього Закону.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Підприємства, які входять до об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.

Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в нього. Ліквідація об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно з статутом об'єднання.

Частиною 5 статті 124 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 (в редакції, чинній на час ліквідації ВО "Лтава"), було визначено, що ліквідація господарського об'єднання провадиться за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Ліквідація об'єднання підприємств здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом щодо ліквідації підприємства. Майно, що залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором .

З аналізу наведених норм випливає, що ліквідація об'єднання підприємств не мала наслідком припинення підприємств, що входили до його складу, майно об'єднання розподілялося між його учасниками.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що Завод "Комплект" припинив свою діяльність одночасно із ліквідацією Полтавського виробничого об'єднання "Лтава".

Беручи до уваги те, що завод "Комплект" був філією Полтавського електромеханічного заводу, який був перетворений у ВАТ "Лтава", яке не припинило свою діяльність із ліквідацією Полтавського виробничого об'єднання "Лтава", суд доходить висновку, що ВАТ "Лтава" є правонаступником Полтавського електромеханічного заводу разом із філією - заводом "Комплект", а у свою чергу відповідач ПАТ "Завод "Лтава" є правонаступником ВАТ "Лтава".

Доказів, які б підтверджували відсутність вказаного факту правонаступництва (зокрема, ліквідаційний баланс ВО "Лтава" або інші документи) відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на Заводі "Комплект".

Стосовно посилань відповідача на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 у справі №2а-5286/09, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 року у справі № 816/4493/13-а /а.с. 38-40/, якими встановлено, що ВАТ "Лтава" не є правонаступником Заводу "Комплект" ВО "Лтава", як на преюдицію для даних правовідносин та обставину, яка в силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, в інших справах (№816/309/15-а, №816/4386/14, №816/816/13-а /а.с. 48-78/), встановлено протилежні факти, а саме, факт правонаступництва відповідачем прав та обов'язків Заводу "Комплект".

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 1 статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Водночас, передбачене частиною 1 статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної або господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Досліджені документи в даній справі, аналіз яких викладено вище, не можуть бути проігноровані судом при вирішенні даного спору, а тому суд вважає за необхідне відійти від позиції, викладеної у судових рішеннях, на які посилається відповідач.

Таким чином, суд доходить висновку, що ПАТ "Завод "Лтава" відповідно до пункту 6.3. Інструкції № 21-1 повинен вносити Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_7, а відтак відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за серпень 2015 року в загальному розмірі 2927,36 грн.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за серпень 2015 року в розмірі 13071,01 грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (ідентифікаційний код 14308479) на користь управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві (ідентифікаційний код 22529735) заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 13071 (тринадцять тисяч сімдесят одна) гривня 01 (одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава