Рішення

від 18.10.2012 по справі 5011-30/12492-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/12492-2012 18.10.12

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМ САЛМ»

Про стягнення 220 529,39 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 155/1/03-23 від 03.01.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМ САЛМ»(далі -відповідач) про стягнення 220 529,39 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем в повному обсязі не виконано свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 220 529,39 грн., що зумовило звернення Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/12492-2012, розгляд справи було призначено на 02.10.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали від 14.09.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/12492-2012, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 18.10.12.

В судовому засіданні 18.10.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.12. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/12492-2012.

В судовому засіданні 18.10.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.07. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптим Салм", як Орендарем, укладено Договір № 07/2841 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі -Договір), у відповідності до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Київ, проспект Свободи, буд. № 2, літ. А-1 загальною площею 150,0 кв.м.

Цей Договір діє з 30.10.07. до 13.03.10. (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, відповідач сплачує позивачу орендну плату, яка станом на дату підписання Договору становить: 20,00 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 3 000,00 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору відповідач повинен сплачувати орендну плату (п. 3.1) незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, відповідних цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода про внесення змін до Договору № 07/2841 від 30.10.07., в якій сторони погодили, що орендна плата на місяць становить 4 310,13 грн.

Об'єкт оренди переданий позивачем відповідачу за актом приймання-передачі від 30.10.07.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.10. у справі № 11/541 встановлено, що укладений сторонами Договір оренди є припиненим з 13.03.10. та виселено відповідача з приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 2, літ А-1, загальною площею 150,0 кв.м, орендованого за Договором від 30.10.07. № 07/2841, передавши по акту приймання-передачі приміщення за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 2, літ А-1, загальною площею 150,0 кв.м Комунальному підприємству "Київспецексплуатація".

Далі, у відповідності до матеріалів справи, актом державного виконавця від 24.12.10. примусово виселено відповідача зі спірного орендованого приміщення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині внесення орендних платежів під час дії Договору до 13.03.10., так і після припинення його дії, заборгованість відповідача перед позивачем за період з жовтня 2008 року по 24.10.12. року становить 220 529,39 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 155/1/03-2370 від 28.05.12. з проханням погасити наявну заборгованість як за Договором, так і за фактичне користування орендованим приміщенням. Жодної відповіді на вказану вимогу відповідачем надано не було.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням за період з жовтня 2008 року по 24.10.12. року не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період становить 220 529,39 грн. (140 018,42 грн. (заборгованість за Договором) + 80 510,94 грн. (заборгованість за фактичне користування з дня припинення Договору до дня примусового виселення відповідача з орендованого ним приміщення)).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з відповідача 220 529,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМ САЛМ»(04108, м. Київ, проспект Свободи, б. 2; ідентифікаційний код 34575146) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 220 529 (двісті двадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 39 коп. -основного боргу, 4 410 (чотири тисячі чотириста десять) грн. 59 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.12.

Суддя Т.М. Ващенко