Постанова

від 29.07.2010 по справі 5366/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 року 5366/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників осіб, які беруть участь у справі

від позивача: ОСОБА_1В.„

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас-Україна»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас-Україна» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3517, 16 грн.

У ході судового розгляду справи, позивач зменшив позовні вимоги у зв’язку з частковим погашенням боргу у розмірі 2109, 16 грн. та просив суд стягнути заборгованість у розмірі 1408,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з лютого 2009 року по листопад 2009 року у розмірі 1408, 00 грн., що підтверджується відповідними розрахунками суми страхових внесків.

Обов’язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України № 1058-ІУ). Оскільки, сума страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 1408, 00 грн. у строки, встановлені пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058-ІУ та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні 30.07.2010 р. позовні вимоги підтримаЕ = повному обсязі, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Ухвала суду, позовна заява з доданими ^: матеріалами, а також судова повістка надсилались відповідачеві за адресою, яка зазначена « Свідоцтві про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме і область, м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 1.

Однак, до суду повернулись конверти, направлені на адресу відповідача. : поштового відділення - «за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 16 Закону України від 15.05.2003 р. N 755-ІУ «Про державну пеєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи - адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником,

і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України № 1058-ІУ встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-ІУ - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-ІУ, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-ІУ встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 16.08.2006 р., про що зроблено запис за №13341020000001749, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області за №100803-2580, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-ІУ, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058-ІУ встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058-ІУ, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з картки особового рахунку, відповідачем подано позивачу розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відповідно до яких суми страхових внесків, що підлягають сплаті відповідачем за період з 20.01.2009 р. по 21.12.2009 р., становить 3984, 00 грн. Водночас, станом на день звернення до суду, відповідачем сплачено страхові внески у розмірі 666, 84 грн.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058-ІУ, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У зв’язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-ІУ направлено вимогу про сплату недоїмки від 04.01.2010 р. № Ю715 на загальну суму заборгованості, що становить 3517, 16 грн.

Вказана вимога отримана відповідачем 12.01.2010 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №912382 (а.с.13).

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Процедура подання та розгляду органами Пенсійного фонду України скарг страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, встановлена Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-2 (надалі - Порядок №21-2).

Водночас, згідно з пунктом 1.2 Порядку №21-2, не може бути оскаржена страхувальником, зокрема, вимога про сплату недоїмки, сформована на підставі зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, самостійно визначеного страхувальником у розрахунку суми страхових внесків, та вимога, узгоджена відповідно до частини третьої статті 106 Закону України № 1058-ІУ.

Враховуючи, вищезазначене, а також клопотання позивача про зменшення позовних вимог, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, станом на день розгляду справи становить 1408, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати в самостійному порядку суми заборгованості по страхових внесках у розмірі 1408, 00 грн.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058-ІУ.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що заборгованість зі сплати страховихвнесків у розмірі 1408, 00 грн., відповідачем в самостійному порядку не сплачена, її існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас - Україна» (код ЄДРПОУ - 34508881) на користь Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1408 (одна тисяча чотириста вісім) грн. 00 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня ЇЇ складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наст упним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 серпня 2010 р.