Постанова

від 05.05.2010 по справі 3972/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2010 року 3972/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Горбачі A.М., за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1,

відповідача: - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод будівельних матеріалів АСТОР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод будівельних матеріалів АСТОР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 26547 грн. 37 коп. та пені у розмірі 2571 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач просив стягнути вищевказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені. У судовому засіданнні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ТОВ «Київський завод будівельних матеріалів «Астор» 26547,37 грн. адміністративно-господарських санкцій та 2571,08 грн. пені.

Представник відповідача проти позову обгрунтовано заперечував, пояснив, що по факту на підприємстві був працевлаштований інвалід, але в звіті було допущено помилку, тому позивач дійшов помилкового висновку про те, що підприємством не було виконано нормативу по працевлаштуванню інваліду, а отже безпідставно застосовано адміністративно-господарські санкції.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

ТОВ «Київський завод будівельних матеріалів АСТОР» зареєстровано Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 19.12.2007 р. (ідентифікаційний код 35602814).

В основу вимог позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративного господарських санкцій покладено звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-П1 від 03.03.2010 р. за 2008 рік, поданий відповідачем до фонду соціального захисту інвалідів, з якого випливає, що на підприємстві відповідача повинна працювати одна особа, яка є інвалідом. Оскільки жоден інвалід не працює, позивачем зроблено висновок про порушення закону відносно дотримання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Суму адміністративно-господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками.

Судом установлено, що у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-

03.03.2010 р. за 2008 рік допущено виправлення показника щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена чисельність у рядку 02 з « 1» працівника на « 0».

На виконання вимог суду позивачем проведено додаткову перевірку дотримання відповідачем вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в ні» №875-ХІІ 21.03.1991 за період з 1 січня по 31 грудня 2008 року, якою встановлено, що облікова чисельність штатних працівників на підприємств; становить 19 осіб, а отже, відповідач зобов’язаний працевлаштувати одного інваліда. В акті перевірки від 21.04.2010 р. №19 єно, що на підприємстві відповідача працює особа, яка є інвалідом, але у висновку позивач зазначив, у 2008 році підприємство не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування дів, тому нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 26547 грн. 40 коп.

Судом установлено, що у підприємства з червня виникло зобов’язання працевлаштовувати інваліда. На виконання вимог чинного законодавства підприємством самостійно було влаштовано інваліда 2 групи ОСОБА_3, що підтверджується наказом та копією вої книжки (а.с. 19-23), який почав працювати на підприємстві з 01.08.2008 р. і працює до часу.

Факт звернення до Бориспільського міськрайонного центру зайнятості з повідомленням про виробничу потребу підприємства в професійних співробітниках підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа (а.с. 26) від 0210.2008 р. №2.

В матеріалах справи (а.с. 25) наявний лист, адресований відповідачу, з тексту якого хться, що Бориспільським міськрайонним центром зайнятості протягом 2008 року не являлись інваліди на підприємство для працевлаштування.

Доказів тому, що відповідач відмовив у працевлаштуванні хоча б одній особі-інваліду, яка до нього звернулася, або що уповноваженими органами держави до відповідача направлялися інваліди, які б не були працевлаштованими відповідачем, суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-Х11 21.03.1991 (далі - Закон У країни № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а ж займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення індивідуального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально- .економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися ця інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів.

Пунктом 3 цього Положення передбачено, що одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 зазначеного Положення Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходив із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльність роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При цьому суд враховував, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Судом встановлено, що фактично позивачем дотримано виконання вимог чинного законодавства щодо працевлаштування інваліда, а помилка в звіті не є підставою для застосування господарсько-фінансових санкцій.

Оскільки роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення і самостійно працевлаштував інваліда, тому підстави застосування щодо нього адміністративного-господарських санкцій, а також стягнення пені за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів передбачених ст. 20 Закону України № 875-ХІІ відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та • необгрунтованими, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163,167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод будівельних матеріалів АСТОР» про стягнення адміністративного-господарських санкцій у сумі 26547 (двадцять шість тисяч п’ятсот сорок сім) гривень 37 коп. та пені в розмірі 2 571 (дві тисячі сімдесят одна) гривня 08 коп., - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 травня 2010 р.