Постанова

від 18.11.2010 по справі 8630/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року 8630/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників від позивача: ОСОБА_1.,

від відповідача: ОСОБА_2, Артем 'єв О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія»

до [Банківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської

області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання дій відповідача протиправними щодо невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2010 року та зобов'язання відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що ним до податкового органу було подано декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року з дотримання вимог, встановлених підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак, відповідачем безпідставно не визнано вказану декларацію як податкову звітність. Позивач вважає такі дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області неправомірними та такими, що порушують чинне законодавство.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач адміністративного позову не визнав. Його представники у судовому засіданні зазначили, що позивач не знаходиться за юридичною, а тому відомості щодо місцезнаходження платника податку, зазначені в невизнаній декларації є недостовірними. Таким чином, позивачем порушено порядок заповнення податкових декларацій, а дії податкового органу щодо невизнання декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2010 року вчинені у спосіб та в межах повноважень, наданих законом.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» є юридичною особою та зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 07.09.2006, як платник податку на додану вартість, зареєстроване 27.09.2006 за № 342787210113. про що видане свідоцтво № 13780133.

20 липня 2010 року позивач подав до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Однак, податковим органом було відмовлено позивачу у прийнятті декларації.

В той же день, декларацію позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, яка отримана відповідачем 26.07.2010, про що свідчить опис вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14, 15).

Під час відвідування податкового органу, позивачу було повідомлено про невизнання його декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року як податкової звітності.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з

такого.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб-підприємців перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є ОСОБА_2 України від 21.12.2000 № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - ОСОБА_2 України № 2181-III).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону 'України № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181-ІІІ, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань. незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7. не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів. її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку ^ову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З наведених норм Закону України № 2181-III вбачається що, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків. Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008 рок> (далі - Методичні рекомендації) якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, у разі якщо: 1) в ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; 2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); 3) не скріплено печаткою платника податків; 4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; 5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); 6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; 7) подана ксерокопія звітних документів; 8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181-III.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп «ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181).

Відповідачем не надано суду доказів надіслання позивачу повідомлення про невизнання податкової звітності.

Таким чином, мала місце бездіяльність відповідача щодо повідомлення позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року із зазначенням підстав її неприйняття та пропозиції надати нову декларацій .

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що відділенням податкової міліції по обслуговуванню Іванківського та Поліського районів ВПМ Державної податкової служби у Вишгородському районі Київської області встановлено незнаходження позивача за його юридичною адресою.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її і^ені.

Згідно абзацу шостого статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців позивач зареєстрований за адресою: 07200, Київська область, смт. Іванків, вул. Поліський шлях, буд. 5.

Як убачається з декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» є: 07200, Київська область, смт. Іванків, вул. Поліський шлях, буд. 5.

Тобто, позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року зазначена адреса, яка відповідно до вимог чинного законодавства визнається його місцезнаходженням.

Посилання відповідача на незнаходження позивача за його юридичною адресою, як на підставу для невизнання податкової декларації, не приймається судом, оскільки такої підстави в законодавстві не передбачено, а тому дії щодо невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» з податку на додану вартість за червень 2010 року як податкової декларації суперечать законодавству та підлягають визнанню їх неправомірними.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлення неправомірності дій відповідача в частині невизнання декларацій, а також те, що декларації були подані позивачем з дотримання вимог підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III, відповідно до якого податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, - суд вважає обґрунтованим позов в частині зобов'язання відповідача відобразити в картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» показники податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір (державне мито) в сумі 3,40 грн., що в силу статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до складу судових витрат. Про відшкодування інших судових витрат позивач суду клопотань не заявляв.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІванківківСької міжрайонної державної податкової інспекції Київської області щодо невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Зобов'язати Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області визнати податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» з податку на додану вартість за червень 2010 року як податкову звітність та відобразити в картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» (ідентифікаційний код - 34278728) показники податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 листопада 2010 р.