Постанова

від 18.11.2010 по справі 2а-5775/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року 2а-5775/10/1070

Справа № 2-а-5775/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І. при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, прокурора - Матвійця В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг груп» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області за участю прокурора про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від

19.05.2010 №0000822300/3 та №0000222300/0.

Позивач вважає рішення щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 17494452,00 грн., з яких 11662968,00 грн. основного платежу та 5831484,00 грн. штрафних санкцій, а також рішення щодо податку на прибуток на загальну суму 35821491,76 грн., з яких 18515426,50 грн. основного платежу та 17306065,26 грн. штрафних санкцій, незаконними та просить суд їх скасувати, оскільки вважає, що перевірка підприємницької діяльності позивача була проведена з порушеннями законодавства, висновки, покладені в основу прийнятого рішення, грунтуються на помилковому тлумаченні законодавства і є безпідставними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Його представники у судовому засіданні проти позову заперечували, наполягали на тому, що податковим органом встановлено факт завищення позивачем податкового кредиту та неправомірно сформовано валові витрати, оскільки на момент перевірки будівництво садових будинків здійснювалось без наявності дозвільних документів. А тому прийняті податковим органом рішення є правом рними.

Прокурор проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем неправомірно віднесено понесені витрати до валових та завищено податковий кредит.

Заслухавши представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

ТОВ «Білдінг груп» зареєстороваане 21.03.2007 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області (реєстраційний номер 13401020000000830), ідентифікаційний номер - 34894578, місце знаходження - 08061, Макарівський район, село Ясногородка, вул. Київська, буд. 33, кім. 1, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Макарівському районі Київської області з 26.09.2008, як платник податку на додану вартість зареєстроване від 15.11.20008 за № НОМЕР_1.

У листопаді 2009 року Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Білдінг груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009.

Перевіркою встановлено (акт від 17.11.2009 192/86/23-0/34894578), що у перевіряємому періоді товариство з Обмеженою відповідальністю «Білдінг груп» здійснювало будівництво садових будинків згідно з договором генерального підряду на капітальне будівництво від 15.07.2007 №1 (надалі - Договір), укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «ДЮ груп» (код ЄДРПОУ - 33998274). Згідно із зазначеним договором генпідрядник зобов'язаний власними і залученими силами, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та у погоджені терміни, виконати всі роботи, визначені договором, в межах вартості будівництва об'єкта, замовник зобов'язаний - до початку будівництва передати генпідряднику дозвіл на будівництво, будівельний майданчик, придатний для виконання робіт.

При проведенні перевірки на запит відповідача позивачем не було надано дозвільну та технічну документацію на будівництво, яке здійснювало ТОВ «Білдінг груп», а саме: дозвіл на виконання будівельних робіт (передбачений договором), що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих та будівельних робіт; дозвіл на будівництво; проектно- кошторисну документацію, що забезпечує достовірне визначення вартості будівництва.

Оскільки позивачем не було надано дозвільних документів, відповідач за результатами перевірки зробив висновок, що ТОВ «Білдінг груп» порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням положень статей 1 та 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», статей 23, 24 та 29 Закону України «Про планування і забудову територій», пунктів 1.1 та 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000 №273, статей 3 та 42 Господарського кодексу України, статей 91, 228. 203 та 215 Цивільного кодексу України, а саме: позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту у квітні - грудні 2008 року та у січні - червні 2009 року суму у розмірі 11662968,00 грн..

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення- рішення від 27.11.2009 №0000822300/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 11 662 968 грн. та 5 831 484 грн. штрафних санкцій та анульовано податковий кредит, вказаний у деклараціях за період з 01.04.2008 по 30.06.2009.

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим податковим органом, позивач оскаржив його до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області та до Державної податкової адміністрації України.

Однак, за результатами розгляду скарги рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі від 27.11.2009 № 0000822300/0 було залишено без змін, окрім того, Державною податковою адміністрацією України прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 № 0000222300/0, яким донараховано позивачу податок на прибуток підприємства 18515426,50 грн. та 17306065,26 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи податкові повідомленнями-рішення відповідача від 19.05.2010 № 0000822300/3 та № 0000222300/0 незаконними, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.09.2005 № 2806-ІУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільна система у сфері господарської діяльності - це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру. Документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.

Статтею 4 Закону України 06.09.2005 № 2806-ІУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлено, що необхідність отримання документа дозвільного характеру має встановлюватись виключно законом.

Так, статтею 23 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» (надалі - Закон України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ) забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Абзацом першим статті 24 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з статтею 29 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом.

Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

Як убачається з матеріалів справи, предметом господарської діяльності ТОВ «Білдінг груп» є будівництво садових будинків, яке регулюється нормами Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ «Про планування і забудову територій».

Згідно цього Закону, забудовник, здійснюючи господарську діяльність, пов’язану з будівництвом, зобов’язаний отримати дозвіл на будівництво, а відсутність такого дозволу є порушенням чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача надав дозвіл на виконання будівельних робіт від 25.10.2007 № 24, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Макарівської районної державної адміністрації Київської області.

Як убачається з його тексту, він виданий ТОВ «ДІО груп» на виконання будівельних робіт з ведення забудови території садового товариства з об’єктами соціально-культурного та побутового обслуговування в районі с. Северинівка Макарівськотю району Київської області, У дозволі зазначено, що будівельні роботи та технічний нагляд здійснюється ТОВ «Білдінг груп».

Проте судом враховано, що зазначений дозвіл під час перевірки перевіряючим надано не було, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що обставини, викладені в акті перевірки відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлені-рішення є правомірними.

Пунктом 7.4.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спор>дженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому чтслі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом

7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

З наведених норм вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), що складається із сум податків, нарахованих платником податку у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку

Позивач під час здійснення перевірки працівниками Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області не надав відповідачу підтверджуючих документів: ні оригіналу дозволу на виконання будівельних робіт, ні належним чичом засвідченої його копії.

Посилання позивача на неможливість надання відповідачу дозволу на момент перевірки, оскільки він був переданий засновнику ТОВ «ДЮ груп», який знаходився за кордоном, а тому відповідачем неправомірно нараховано суми, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, не приймаються судом до уваги, так як на момент проведення перевірки необхідні документи на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту відповідних сум та показників валових витрат у позивача були відсутні.

Зважаючи на викладене, віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість та формування валових витрат, сформованих в результаті будівельних робіт, які здійснювались позивачем з порушенням господарської компетентності (спеціальної правосуб’єктності) є порушенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відносно тверджень позивача про неправомірність проведення податковим органом перевірки у зв’язку з тим, що відповідач попередив позивача про проведення перевірки пізніше, ніж за 10 календарних днів, суд зазначає наступне.

Підставами для визнання рішення органу державної влади незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції який видав цей акт. орган)

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про проведення перевірки позивачу було вручено 21.09.2009, а перевірка розпочата на 10 день (30.09.09) тобто, з дотриманням

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 97-ВР не підлягають включенню до складу плиткового кредиту суми сплаченого нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими ювідно до Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку іриємств», є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

З наведених норм вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається одячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), що складається з сум податків, ахованих платником податку у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з ою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської льності платника податку.

Відповідно до статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з нктом 4.3 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу ші - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які идбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у асній господарській діяльності.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені щовідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами, обов’язковість ведення і ерігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Позивач під час здійснення перевірки працівниками Державної податкової інспекції у акарівському районі Київської області не надав відповідачу підтверджуючрх документів: ні іигіналу дозволу на виконання будівельних робіт, ні належним чином засвідченої його копії.

Посилання позивача на неможливість надання відповідачу дозволу на момент :ревірки, оскільки він був переданий засновнику ТОВ «ДІО груп», який знаходився за ірдоном, а тому відповідачем неправомірно нараховано суми, визначені податковими )відомленнями-рішеннями, не приймаються судом до уваги, так як на момент проведення ;ревірки необхідні документи на підтвердження правомірності включення до податкового зедиту відповідних сум та показників валових витрат у позивача були відсутні.

Зважаючи на викладене, віднесення до податкового кредиту суми податку на додану іртість та формування валових витрат, сформованих в результаті будівельних робіт, які цйснювались позивачем з порушенням господарської компетентності (спеціальної равосуб’єктності) є порушенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України від

3.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1 статті 5 Закону країни від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відносно тверджень позивача про неправомірність проведення податковим органом еревірки у зв’язку з тим, що відповідач попередив позивача про проведення перевірки ізніше, ніж за 10 календарних днів, суд зазначає наступне.

Підставами для визнання рішення органу державної влади незаконним є евідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції ргану, який видав цей акт.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про проведення перевірки позивачу рло вручено 21.09.2009, а перевірка розпочата на 10 день (30.09.09) тобто, з дотриманням

вимог частини третьої статті 11-1 Закону України віл 04.12.1990 № 509-ХІ " Про держав

податкову службу в Україні».

Водночас, суд зазначає, що саме лише недотримання відповідачем процел проведення перевірки та порядку оформлення її результатів не може бути достатні підставою для визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та не може с підставою для звільнення від відповідальності платника юдатків, який порушив вим податкового законодавства.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а суми податкових зобов’язань, визначені оспорювані податковими повідомленнями - рішеннями, що належать до сплати, податковим оргаі визначені правомірно і правильно.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративн судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Коді адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Коде адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 листопада 2010 р.