Постанова

від 26.10.2015 по справі 820/7936/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 жовтня 2015 р. Справа № 820/7936/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Король Д.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІАН" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІАН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0520302203 від 02.02.2015 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено акт від 17.01.2015 року №82/20-30-22-03/36035881 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріан» (податковий номер 36035881) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бігліон» (податковий номер 37165657) за вересень 2014 року». На підставі висновків викладених в акті перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №0520302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66562,50 грн. На думку позивача висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а отже податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у наданих до суду письмових запереченнях проти адміністративного позову зазначив, що висновки викладені в акті перевірки обґрунтовані порушеннями позивачем податкового законодавства, оскільки під час проведення перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Бігліон». Спірне податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до норм діючого законодавства, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріан», код 36035881, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства 20.10.2008 року, місцезнаходження: 61045, Харківська область, м. Харків, вул.. Шекспіра, буд. 6, кім. 9, що підтверджено наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріан» перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області як платник податків з 21.10.2008 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за видами діяльності позивачем здійснюються: 46.18 діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.45 оптова торгівля парфумами та косметичними товарами, 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 63.99 надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (а.с.156-158).

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт від 17.01.2015 року №82/20-30-22-03/36035881 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріан» (податковий номер 36035881) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бігліон» (податковий номер 37165657) за вересень 2014 року» (а.с. 12-23).

В результаті проведення зазначеної перевірки встановлено порушення ТОВ п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 53250 грн за вересень 2014 року.

На підставі складеного акту перевірки податковим органом за встановленими порушеннями винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №0520302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66562,50 грн (а.с. 24).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Кріан» оскаржило його до Головного управління ДФС у Харківській області. Рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 801/10/20-40-10-04-14 від 06.05.2015 скаргу ТОВ «Кріан» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.02.2015 № НОМЕР_1 - без змін.

Не погодившись з висновками ГУ ДФС у Харківській області, ТОВ «КРІАН» оскаржило спірне податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС № 13645/6/99-99-10-01-01-25 від 01.07.2015, яке було отримано скаржником поштою 30.07.2015, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову зазначив, що під час проведення перевірки позивача документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Бігліон», а також відповідно до наявного у ДПІ акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бігліон» (податковий номер 37165657) року щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за вересень 2014 року від 14.01.2015 року №140/26-50-22-08/37165657, відповідно до якого контролюючим органом встановлено: «Фактичне місцезнаходження ТОВ «Бігліон» не встановлено, а також враховуючи факт відсутності у ТОВ «Бігліон» майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення виробництва.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Кріан» укладено з ТОВ «Бігліон» договір №1 про надання послуг від 02.09.2014 року (а.с. 26-27).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "КРІАН" (Замовник) доручає, а ТОВ "Бігліон" (Виконавець) зобов'язується надати послуги з пошуку та аналізу потенційних партнерів-постачальників хлорбутанолу, гемігідрату, диметиндену, ніваміду та бензилнікотинату на території Китаю, ОСОБА_2 та Європи, де розташовані основні світові виробники вказаної продукції.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На виконання умов зазначеного договору сторонами підписано акт №1 прийому-здачі робіт/наданих послуг від 30.09.2014 року, відповідно до якого виконавець передає, а замовник приймає результати проведених досліджень додаток №1) у повній відповідності з договором №1 від 02.09.2014 року, вартістю 319500,00 грн в тому числі ПДВ 53250,00 грн (а.с. 28).

Відповідно до додатку №1 до договору №1 від 02.09.2014 року судом встановлено, що контрагентом позивача ТОВ «Бігліон» виконано умови договору та надано позивачу звіт по пошуку та аналізу потенційних партнерів - постачальників хлорбутанолу гемі гідрату, диметиндену, ноніваміду та бензилнікотинату (а.с. 31-143).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції в межах відносин за договором №1 від 02.09.2014 року позивачем надано до суду податкову накладну №253 від 30.09.2014 року виписану ТОВ «Бігліон».

Судом встановлено, що податкова накладна, виписана ТОВ «Бігліон», відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Зазначена сума податку на додану вартість віднесена ТОВ «Кріан» до складу податкового кредиту за вересень 2014 року.

На підтвердження оплати наданих послуг ТОВ «Кріан» надано до суду платіжне доручення №306 від 10.10.2014 року на суму 24282,00 грн (а.с. 163) та оборотно-сальдову відомість (а.с. 225).

Під час судового розгляду справи представником позивача надано пояснення та зазначено, що в межах договірних відносин з ТОВ «Бігліон» позивачем здійснено часткову сплату за отримані за договором №1 від 02.09.2014 року послуги, проте продовження термінів розрахунків було узгоджено сторонами у листуванні. На підтвердження зазначеної обставини позивачем надано до суду листи ТОВ «Кріан» від 06.10.2014 року, 16.01.2015 року, 03.03.2015 року та відповіді ТОВ «Бігліон» від 10.10.2014 року, 20.01.2015 року, 10.03.2015 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що отримані від ТОВ «Бігліон» послуги позивачем реалізовано у подальшій господарській діяльності, а саме ТОВ «Кріан» встановило зв'язок із рекомендованими постачальниками і отримало від них зразки продукції, які було надано замовнику. З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що зразки ноніваміду отримано від А М Food сhemсаІ Со. LТD кур'єрською службою DНL 17.03.2015; зразки бензилникотинату отримано від Shijiazhuang Aopharm Import&Export Traiding Co, Ltd 26.01.2015, доставка EMS EE847891219CN, на поставку хлорбутанолу підписано договір №12 від 30.10.2014 року з компанією Yashica Pharmaceuticals Pvt. Ltd.

Щодо посилань відповідача у акті перевірки на економічну недоцільність укладення зазначеного договору про надання послуг ТОВ «Кріан» судом встановлено наступне.

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що зазначені послуги є необхідними позивачу у господарській діяльності, оскільки його основна діяльність полягає у оптовій торгівлі хімічними продуктами та імпортуванні заказаної продукції із-за кордону для подальшої реалізації хімічним та фармацевтичним підприємствам України. Оскільки ТОВ «Кріан» не має у своєму штаті, який складається з особи, фахівців для проведення необхідних досліджень ринків країн, що є основними виробниками необхідної позивачу продукції, то ТОВ «Кріан» замовляє такі послуги.

Отже, 23.07.2014 року шляхом електронного листування ТОВ «Кріан» отримано від ТОВ «ОмніФарма Київ» замовлення на пошук та поставку необхідних речовин для нової продукції, що підтверджено наявними в матеріалах справи роздруківками електронних листів. Частину асортименту позивач шукав самостійно, а на пошук частини (хлорбутанолу гемігідрату, диметилену, ноніваміду, бензилнікотинату) було укладено договір з ТОВ «Бігліон». Укладення спірного правочину, обумовлено необхідністю виконання певних досліджень ринків країн, що є основними виробниками необхідної продукції.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. В«аВ» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо посилань відповідача на акт від 14.01.2015 року №140/26-50-22-08/37165657 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бігліон» (податковий номер 37165657) року щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за вересень 2014 року, суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № №0520302203 від 02.02.2015 року винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, як таке що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІАН" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0520302203 від 02.02.2015 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІАН" (код ЄДРПОУ 36035881, 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 6, кімн. 9, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.