Ухвала

від 31.03.2010 по справі 1-88

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-88 Номер провадження 11-а-243/2010Головуючий у 1-й інстанції Каліновська Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 135 ч.1 КК України НТ.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Копитько Л.І.

суддів: Тараненка Ю.П., Захожай О.І.

з участю:

прокурора: Рибки О.М.

засудженої: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями:

засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_3;

помічника прокурора м. Кременчука

на вирок Автозаводського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2009 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянки , гр.. України, не одруженої, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої вчителем ЗОШ №7, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4., раніше не судимої,-

засуджена за ст. 135 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбуття покарання з випробуванням , з іспитовим строком 1 рік . Згідно ст.. 76 КК України забов*язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів КВС та періодично з*являтися на реєстрацію в ці органи.

ОСОБА_2 за ч. 1 ст.115 КК України виправдано за недоведеністю в причетності до насильницької смерті ОСОБА_4

Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 працювали викладачами в ЗОШ №7 м. Кременчука. ОСОБА_4 мав флегматичний тип темпераменту, слабкий характер, шизоїдну акцентуацію, хворів та фактично не мав матеріального достатку Після смерті в 1999 році своєї матері - ОСОБА_5 , яка забезпечувала його догляд, ОСОБА_4 опинився в небезпечному для життя становищі, оскільки залишився сам, без сторонньої допомоги не мав можливості до самозбереження внаслідок безпорадного стану викликаного хворобою, старістю та іншими факторами. За пропозицією трудового колективу учителів вказані особи дійшли згоди , що ОСОБА_4І надасть ОСОБА_2 та її двом синам кімнату , в належній йому 2-х кімнатній квартирі за адресом м. Кременчук , вул. Бутиріна ,30, для сумісного проживання. ОСОБА_2 фактично взяла на себе забов*язання по догляду за ОСОБА_4, його харчуванням та інші обов*язки піклувальника. Після цього ОСОБА_2 та її сини стали проживати в квартирі ОСОБА_4, який в подальшому подарував вказану квартиру сину підсудної - ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_7 самоусунулась від за доглядом ОСОБА_4 і перестала його годувати , залякувала та била його, забрала ключі від квартири, до якої пускала потерпілого тільки пізно ввечері. ОСОБА_4 внаслідок вказаного був вимушений жебракувати з метою отримання будь яких харчів. Вказане викликало обурення та скарги сусідів по будинку. З метою приховання вказаного факту ОСОБА_2 позбавила ОСОБА_4 можливості виходити за межі квартири, зачинивши останнього в помешканні.

Внаслідок погіршення харчування та його нерегулярності, стан здоров*я ОСОБА_8 погіршився і він перестав вставати з ліжка, що привело до утворення на його тілі пролежнів. При цьому впродовж 2000- 2004 року ОСОБА_4 схуд до того, що його тіло будова на час настання смерті була різко пониженого харчування.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку суду та постановлення нового, із визначенням більш суворого покарання без застосування ст. 75 КК України та визнання ОСОБА_4 виною за ст. 115 ч. 1 КК України

В апеляції засуджена ОСОБА_2 просить її виправдати і за ст. 135 ч.1 КК України за недоведеністю вини в інкримінованому злочині.

В апеляції захисника ОСОБА_2 ставляться аналогічні вимоги.

Колегія суддів апеляційного суду заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_2 та її захисника, прокурора, які підтримали надані кожним апеляції із підстав в них зазначених, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляцій в її межах, приходить до висновку , що частковому задоволенню підлягає тільки апеляція прокурора.

Суд першої інстанції не вірно встановив фактичні обставини скоєних злочинів та необґрунтовано визнав винною ОСОБА_2 за ст.135 ч.1 КК України і виправдав її за ст. 115 ч. 1 КК України.

ОСОБА_2 факт спричинення нею тілесних ушкоджень ОСОБА_4, внаслідок яких настала його смерть, спростовує.

ОСОБА_2 також вказує, що стан здоров*я ОСОБА_4 погіршився внаслідок хвороб та його віку, а не відсутності харчування , яке було задовільне, як і догляд за ним.

Згідно матеріалів справи факт умисного вбивства ОСОБА_4 не викликає сумніву, оскільки були виявлені наявні сліди механічної асфіксії, які утворилися внаслідок здавлювання шиї загиблого та стали причиною його смерті. Але самий наявний та достовірний доказ зазначеного - під*язикова кістка ОСОБА_4 на даний час остаточно загублена.

За відсутності слідів проникнення в квартиру та негативного стану здоров*я ОСОБА_4, якій мав на тілі значні пролежні та відповідний безпорадний стан, вбачається що умисне вбивство останнього могли фактично вчинити тільки особи, які там проживали - ОСОБА_2В або її син ОСОБА_6 Сприяти скоєнню злочину та знищенню його слідів могли їх близькі знайомі, які мали доступ в дану квартир за згодою останніх.

Під час досудового та судового слідства ОСОБА_2 змінювала свої показання стосовно інкримінованих їй злочинів. Під час відтворення обстановки та обставин скоєного вбивства, взагалі невірно вказала механізм здавлювання шиї ОСОБА_4, коли загиблий знаходився в вертикальному положенні, хоча було достовірно встановлено , що смерть потерпілого настала коли той знаходився в горизонтальному положенні. Незважаючи на це , ОСОБА_2 патологоанатому вірно вказала дату настання смерті ОСОБА_4, яка їй була точно відома. Після цього, ОСОБА_2 змінила свої показання та взагалі заперечує свою причетність до скоєного вбивства.

Згідно матеріалів справи належним чином не досліджувались данні, що ОСОБА_6 внаслідок застосування недозволених методів слідства також визнавав себе винним в скоєнні вбивства ОСОБА_4 відповідно до його явки с повинною , яка була не долучена до матеріалів справи.

Без усунення вказаних протиріч у справі та необхідного повернення справи для проведення додаткового розслідування, суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_2В за ст. 115 ч.1 КК України, оскільки остання мала нібито алібі на підставі тверджень співмешканця та сина. Але факт того , що ОСОБА_2 не могла знаходиться на місті скоєння злочину під час вбивства ОСОБА_4 так і залишився недоведеним внаслідок встановленого значного проміжку часу вірогідності настання смерті загиблого.

ОСОБА_7 під вартою не перебувала і її твердження про застосування до неї недозволених методів слідства - побиття пластиковою пляшкою з водою по голові, також потребують ретельної перевірки, оскільки ОСОБА_2 ні в які інстанції із скаргами про вказане не зверталась, хоча мала реальну можливість цього, відповідно до безпідставних звинувачень в скоєнні тяжкого злочину та розуміння наслідків цього у вигляді покарання. Таким чином залишилися взагалі не дослідженими достовірність показань ОСОБА_7 на досудовому слідстві про скоєння нею вбивства ОСОБА_4 і відповідно рішення суду про її виправдання є завідомо передчасним.

Також передчасним є і рішення суду першої інстанції про визнання ОСОБА_2 винною у скоєнні злочину передбаченого ст.135 ч.1 КК України.

Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 подарував свою квартиру сину засудженої ОСОБА_6 і фактично проживав з ним в даній квартирі, оскільки ОСОБА_2 знаходилась у свого співмешканця, хоча і здійснювала періодичний догляд за загиблим. Відповідно до вказаного ОСОБА_6 , згідно його свідчень, також здійснював догляд за ОСОБА_4 , а саме у вигляді надання харчування, яке передавалось благодійним фондом єврейської общини. Вказане , у випадку його достовірності, спростовує обвинувачення , що тільки між засудженою та ОСОБА_4 малась документально не оформлена, усна домовленість про догляд за загиблим.

Таким чином достовірно не встановлено внаслідок чиїх дій погіршився стан здоров*я ОСОБА_4- засудженої чи її сина або їх обох.

Крім того, містом злочину є квартира в п*яти поверховому будинку де постійно та тривалий час проживав ОСОБА_4 та відповідно знав усіх його мешканців. Під час судового та досудового слідства так і не було встановлено, чому ОСОБА_4, який хоча і був флегматиком та мав слабкий характер , але був в достатній мірі психічно здоровою людиною, не прийняв ні яких мір для свого спасіння та спроб отримання допомоги при реальній можливості її отримання від готових до цього значної кількості сусідів , знайомих, родичів та суспільних об*єднань і державних установ.

Судом першої інстанції були не перевірені твердження засудженої ОСОБА_2 про те, що стан здоров*я ОСОБА_4 та зниження маси його тіла відбулися внаслідок його віку та хворобливого стану здоров*я, а не внаслідок відсутності харчування, про наявність якого свідчать залишки в шлунку виявлені під час дослідження його трупа.

На підставі вказаного апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення , а кримінальна справа поверненню для проведення додаткового досудового слідства.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

УХВАЛИЛА :

Апеляції: засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а помічника прокурора м. Кременчука - частково задовольнити.

Вирок Автозаводського райсуду м. Кременчука від 27 жовтня 2009 року стосовно ОСОБА_2 скасувати , а кримінальну справу повернути прокурору м. Кременчука для організації проведення додаткового досудового слідства.

Судді :

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_1