Ухвала

від 28.10.2015 по справі 476/627/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №476/627/15-ц 28.10.2015 28.10.2015

Провадження 22-ц/784/2597/15

Справа №476/627/15-ц Суддя першої інстанції: Чернякова Н.В.

Категорія 23 Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З .,

суддів:Буренкової К.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2015 року по справі за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним та стягнення коштів ,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним та стягнення коштів.

Позивач зазначав, що 15 жовтня 2007 року домовився з ОСОБА_6 про продаж належної йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 8,1726 га.

На виконання вказаної домовленості ОСОБА_6 передав йому кошти за купівлю-продаж земельної ділянки, а позивач склав відповідну розписку де зазначив, що договір купівлі-продажу буде оформлено після зняття мораторію на продаж землі в Україні.

В якості гарантії передачі земельної ділянки в користування та укладення в майбутньому договору купівлі-продажу, між вказаними сторонами було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років. З того часу вказаною земельною ділянкою до 2010 року користувався ОСОБА_6, а після смерті останнього користується його дружина ОСОБА_4 За весь час користування земельною ділянкою не сплачувалась позивачу орендна плата.

Посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним, а також з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу земельної ділянки просив визнати спірний договір недійсним, оскільки він є фіктивним і удаваним одночасно.

Також позивач просив стягнути з відповідачки кошти, які ним не отримані від відповідачки, в зв'язку з користуванням належною йому земельною ділянкою на протязі 2008-2014р.р. в розмірі 28106,22 грн.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2007 року. Стягнуто з відповідачки на користь позивача кошти за користування належною йому земельною ділянкою в розмірі 28106 грн. 22 коп. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на незаконність вказаного рішення, просила його скасувати, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти вказаної апеляційної скарги позивач наполягав на відповідності оскаржуваного рішення вимогам закону та встановленим судом обставинам .

Згідно із ст. 324 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,1726 га, кадастровий номер НОМЕР_1 розташованої в межах Єланецької селищної ради Миколаївської області (а.с.6-8).

Судом встановлено, що 15 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 досягнуто домовленість про купівлю-продаж вказаної земельної ділянки на таких умовах: на виконання досягнутої домовленості позивач отримав від ОСОБА_6 69049 грн. 60 коп. в рахунок договору купівлі-продажу землі, а сам договір зобов'язався оформити після зняття мораторію на продаж землі в Україні. На підтвердження вказаних обставин позивач надав розписку (а.с. 11).

Того ж дня між тими ж сторонами, тобто позивачем у даній справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років (а.с. 8).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 120).

Спірна земельна ділянка, після смерті ОСОБА_6, фактично використовується відповідачкою у справі ОСОБА_4, як спадкоємицею (а.с. 121).

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 червня 2015 року в справі за позовом спадкоємців до ОСОБА_5 про повернення грошей набутих без достатньої правової підстави, з останнього стягнуто 69049 грн. 60 коп., які ним були отримані, як плата за купівлю землі, про що договір мав бути оформлений в майбутньому (а.с. 122-123).

Таким чином, районний суд дійшов вірного висновку, що укладаючи оспорюваний договір оренди землі, обидві сторони діяли лише для виду та уклали цей договір не маючи на меті досягнення правового результату саме за умовами цього договору, оскільки між ними досягнута згода щодо укладення договору купівлі-продажу землі та саме в зв'язку з цією домовленістю, земля як проданий товар була передана в користування ОСОБА_6

Вказане підтверджується зазначеною розпискою про отримання плати за землю, висновками наведеного рішення суду, а також не здійснення орендної плати, як обов'язкового наслідку за договором оренди.

За такого, районний суд обґрунтовано визнав договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та ОСОБА_6 від 15 жовтня 2007 року недійсним.

Вирішуючи вимоги, щодо стягнення коштів за користування земельною ділянкою, районний суд вірно послався на положення ст. 22 ЦК України та суму, яку міг отримати позивач в якості орендної плати в разі укладення дійсного (реального ) договору оренди землі, вірно кваліфікував як збитки (не отримані доходи).

За вказаних обставин, районний суд вірно стягнув на користь позивача з відповідачки 28106 грн. як фактично заподіяні збитки.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договір оренди фактично виконувався сторонами, оскільки земля була передана орендарю, що є перешкодою у визнанні його недійсним з підстав фіктивності не підлягають врахуванню, так як зазначено у наведених висновках - передача землі відбулася на виконання договору про її купівлю-продаж, а не в зв'язку з орендою і таке не спростовується укладеним сторонами актом.

Невірність розрахунку стягнутої з відповідачки суми, на думку апелянта, також не може бути прийнято до уваги, оскільки іншого розрахунку відповідачка не надала. Посилання останньої на те, що відповідно до Указу президента України за № 725/2008 щодо підвищення орендної плати до 3% річних має рекомендаційний характер, в зв'язку з чим розрахунок збитку не є вірним, також не можливо врахувати, оскільки стягнута сума не є власне орендною платою, а є розрахунковим розміром збитків (не отриманої вигоди).

Також підлягають відхиленню зазначення в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно послався на положення ст. 22 ЦК України. Так, суд виходив із положень ст. 11 ЦПК України, а саме заявлених позивачем вимог про стягнення грошових коштів та на підставі наданих сторонами доказів, що не позбавляє суд застосовувати правову норму, яка регулює спірні правовідносини.

Довід апелянта щодо порушення позовної давності не ґрунтується на законі, в зв'язку з чим підлягає відхиленню. Так, відповідно до положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

З обставин справи вбачається, що за згодою сторін, оспорюваний договір оренди землі укладено без наміру настання правових наслідків, так як між сторонами діяла інша домовленість про продаж цієї землі. Така згода була порушена внаслідок пред'явлення позову в квітні 2015 року до позивача про стягнення грошей переданих як плата за землю. Саме з цього часу слід вважати права позивача порушеними, а тому при пред'явлені даного позову позовна давність не порушена.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходила з загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, встановлених ст. 3 ЦК України, та положень ст. 1 ЦПК України щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ, з метою захисту порушених прав фізичних осіб, як завдання цивільного судочинства, та не встановила підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення районного суду, в зв'язку з чим дане рішення, на підставі ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 215 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- відхилити .

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді