Ухвала

від 20.03.2007 по справі 45/3(05-6-45/19)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/3(05-6-45/19)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

20 березня 2007 р.                                                                                   № 45/3(05-6-45/19)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Ковтонюк Л.В., Плюшко І. А., перевіривши касаційну скаргу ЗАТ “Магазин №1715 “Госптовари” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року у справі господарського суду м. Києва за позовом ТОВ ВКП “Лада-Гіва” до ЗАТ “Магазин №1715 “Госптовари” про стягнення боргу та за зустрічним позовом ЗАТ “Магазин №1715 “Госптовари” до ТОВ ВКП “Лада-Гіва” про визнання договору неукладеним,

УСТАНОВИВ:

8 лютого 2007 року ЗАТ “Магазин №1715 “Госптовари” повторно звернувся з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року.

Відповідно до ст.110 ГПК України касаційна скарга (подання) може бути подана (внесено) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно до ч.1 ст.53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Оскаржувану постанову Київським апеляційним господарським судом прийнято 31 липня 2006 року, таким чином, строк касаційного оскарження збіг 1 вересня 2006 року.

Заявник вперше звернувся з касаційною скаргою 22 серпня 2006 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2006 року скаргу повернуто без розгляду на підставі п. п.  3, 6 ч. 1 ст.  1113  ГПК України, оскільки заявником до скарги не було додано документів, що підтверджують направлення копії касаційної скарги стороні у справі, а зміст касаційної скарги зводився до викладення і аналізу обставин справи та оцінки доказів у справі.

Вдруге заявник подав касаційну скаргу 30 жовтня 2006 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30 листопада 2006 року скаргу повернуто без розгляду на підставі п. п.  3, 6 ч. 1 ст.  1113  ГПК України, оскільки заявником не було  виправлено недоліків зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 3 жовтня 2006 року.

Втретє заявник подав касаційну скаргу 25 грудня 2006 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22 січня 2007 року скаргу повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст.  1113  ГПК України, оскільки заявником подано касаційну скаргу після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Вчетверте заявник подав касаційну скаргу 8 лютого 2007 року  з клопотанням про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження.

В клопотанні про відновлення строку касаційного оскарження заявник не навів поважних причин його пропуску, а недодержання вимог процесуального закону щодо форми та змісту касаційної скарги, у зв'язку з чим неодноразово поверталася касаційна скарга, не може бути підставою для відновлення строку касаційного оскарження.  

За таких обставин клопотання про відновлення строку касаційного оскарження відхиляється, а касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись п.5 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ЗАТ “Магазин №1715 “Госптовари” у відновленні строку касаційного оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року у справі №45/3.

Повернути касаційну скаргу заявнику, а справу –господарському суду м. Києва.

Видати ЗАТ “Магазин №1715 “Госптовари” довідку на повернення з державного бюджету 51 грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення №0815-6 від 22 серпня 2006 року.

Головуючий                                                                                 Т. Козир

Судді                                                                                            Л. Ковтонюк

                                                                                                               І. Плюшко