Рішення

від 04.11.2015 по справі 905/2502/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2015р. Справа № 905/2502/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Універсал-Груп",

ЄДРПОУ 35763329, м.Вільногірськ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", ЄДРПОУ 00210602,

м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 10360 грн. 80 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Універсал-Груп", м.Вільногірськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 10360,80 грн., у тому числі основний борг в сумі 4914,06 грн., пеня в сумі 1535,15 грн., три проценти річних в сумі 319,41 грн. та інфляція в сумі 3592,18 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №305299/2 від 13.05.2013р., специфікацію №1 від 13.05.2013р., видаткову накладну №50 від 12.06.2013р.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.10.2015р., 28.10.2015р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

13.05.2013р. між сторонами було підписано договір поставки №305299/2, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти та оплатити товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна ціна, виробник якого визначена сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Сторонами підписано специфікацію №1 від 13.05.2013р. до договору поставки, в якій узгоджено найменування продукції, кількість та вартість продукції, строк та умови оплати за продукцію, що має бути поставлена позивачем відповідачу.

Як встановлено судом, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №50 від 12.06.2013р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 4914,06 грн.

Факт отримання від позивача товару за договором на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.2.1 договору №305299/2 від 13.05.2013р. ціна товару вказується в специфікації №1, що є невід'ємною частиною договору.

Сума договору складає 4914,06 грн. з ПДВ (п.2.2 договору).

Згідно п.4.1 договору №305299/2 від 13.05.2013р. оплата продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України.

Відповідно до п.4.3 договору №305299/2 від 13.05.2013р. умови оплати зазначаються в специфікації.

За змістом умов специфікації №1 від 13.05.2013р. до договору строк поставки продукції становить 10 днів з моменту підписання специфікації, розрахунок за продукцію, поставлену за цією спеціфікацією, здійснюється у розмірі 100% протягом 30 (тридцяти) календарних днів по факту поставки товару на склад ПАТ "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 4914,06 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.5.2 договору №305299/2 від 13.05.2013р.у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період прострочки.

На підставі вказаного пункту договору позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1535,15 грн. за період з 12.07.2013р. по 30.09.2015р.

При проведенні перевірки здійсненого позивачем нарахування суми пені, судом встановлено факт недотримання останнім вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Зокрема, згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, внаслідок прострочення відповідачем оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №50 від 12.06.2013р., правомірним є нарахування пені за період з 13.07.2013р. по 12.01.2014р. в сумі 358,68 грн., а решта вимог в цій частині є неправомірною.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 319,41 грн. та інфляцію в сумі 3592,18 грн. за період з серпня 2013р. по серпень 2015р.

За висновками суду, розрахунок інфляції та трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач заперечень по суті позовних вимог не надав.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 1176,47 грн. є неправомірним, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 9184,33 грн., у тому числі основний борг в сумі 4914,06 грн., пеня в сумі 358,68 грн., три проценти річних в сумі 319,41 грн. та інфляція в сумі 3592,18 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Універсал-Груп", м.Вільногірськ до ОСОБА_1 акціонерного товариства В«ЕнергомашспецстальВ» , м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 10360 грн. 80 коп., у тому числі основний борг в сумі 4914 грн. 06 коп., пеня в сумі 1535 грн. 15 коп., три проценти річних в сумі 319 грн. 41 коп. та інфляція в сумі 3592 грн. 18 коп., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства В«ЕнергомашспецстальВ» (84306 Донецька область, м.Краматорськ, р/р 26001601004820 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Універсал-Груп" (51700 Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Леніна, буд.67, р/р 26005060147235 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, ЄДРПОУ 35763329) основний борг в сумі 4914 грн. 06 коп., пеню в сумі 358 грн. 68 коп., три проценти річних в сумі 319 грн. 41 коп. та інфляцію в сумі 3592 грн. 18 коп, всього заборгованість в сумі 9184 грн. 33 коп., судовий збір в сумі 1221 грн. 45 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 04.11.2015р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина