Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/21840/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/21840/15

за позовом Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

до Українського фінансово - промислового концерну "УФПК"

про стягнення заборгованості за орендну нерухомого майна у розмірі 104 043,10 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Сопільняк Л.П. (дов.№07/01-533 від 15.09.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Українського фінансово - промислового концерну «УФПК» про стягнення заборгованості за орендну нерухомого майна у розмірі 104 043,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача обов'язку внесення орендних платежів, взятого на себе відповідно до умов Договору оренди №КР/14-0149 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» від 01.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21840/15 та призначено її до розгляду на 24.09.2015 року.

За наслідками судового засідання 24.09.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.10.2015 у зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання.

Під час судового засідання 21.10.2015 представник позивача, надавши пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити повністю, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2013 між Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд» (орендодавець) та Українським фінансово-промисловим концерном «УФПК» (орендар) укладено Договір оренди №КР/14-0149 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (далі - договір оренди).

За умовами укладеного договору оренди, а саме пункту 1.1., орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі майна (додаток 1), яке розташоване у адміністративному будинку за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23 (далі - адмінбудинок), що належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України №897 від 13.07.2004 року.

За приписами пункту 2.1. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду (додаток 1) і користується ним протягом узгодженого цим Договором строку оренди.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 01.12.2013 сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна загальною площею 33,70 кв.м.

Відповідно до п.1.3. договору оренди, плата за користування майном (орендні платежі) здійснюються орендарем щомісячно.

Орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток 2). Розмір орендних платежів збільшується у разі збільшення цін та тарифів на електричну та теплову енергію, воду та водовідведення, технічне обслуговування ліфтів, пожежної сигналізації, податку на землю, послуг по вивозу сміття та інших видів робіт по експлуатації та обслуговуванню будинку. Зміна розміру орендних платежів оформлюється новим, узгодженим з орендарем розрахунком розміру щомісячного платежу, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1. Договору оренди).

Згідно п. 3.2. договору оренди, орендар протягом п'яти календарних днів, після отримання цього Договору, сплачує орендний платіж згідно наданого орендодавцем рахунку-фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця оренди із розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна.

У подальшому орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури, який орендар не пізніше п'ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку-фактури у орендодавця не звільняє орендаря від зобов'язання вчасно сплачувати орендні платежі (п.3.3. Договору оренди).

Позивачем до матеріалів справи, у підтвердження надання послуг з оренди, надано рахунки фактури: №КР/14-0149/01 від 01.01.2014, №КР/14-0149/12 від 01.12.2013, №КР/14-0149/07 від 01.07.2014, №КР/14-0149/06 від 01.06.2014, №КР/14-0149/04 від 01.04.2014, №КР/14-0149/05 від 01.05.2014, №КР/14-0149/03 від 01.03.2014, №КР/14-0149/02 від 01.02.2014, №КР/14-0149/09 від 01.09.2014, №КР/14-0149/08 від 01.08.2014, №КР/14-0149/11 від 01.11.2014 та №КР/14-0149/10 від 01.10.2014 року. Загальна суми орендних платежів становить 71 869,92 грн.

Так, внаслідок порушення умов укладеного договору оренди, зокрема пункту 4.2., щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів, у відповідача виникла сума заборгованості у розмірі 54 187,53 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3 522,74 грн. пені за період грудень 2013 року - листопад 2014 року, штраф у розмірі 13 546,88 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 32 785,95 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою Договір оренди №КР/14-0149 нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» від 01.12.2013 є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Українського фінансово-промислового концерну «УФПК» сплатити на користь позивача заборгованість з орендних платежів у розмірі 54 187,53 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем строків оплати орендної плати у останнього виник обов'язок сплатити пеню за несвоєчасне виконання внесення орендної плати.

Особа, яка порушила господарське зобов'язання або правила здійснення господарської діяльності, зобов'язана сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції. Тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність. Штрафна відповідальність, на відміну від відповідальності за завдання збитків, має передусім караючу, а не компенсаційну функцію.

Штрафні санкції це, зокрема, господарські санкції у виді грошової суми, та надає їх виключний перелік, а саме: неустойка, штраф, пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

До того ж, із приписів статті 549 ЦК України слідує, що штраф може встановлюватись за будь-яке порушення зобов'язання, у той час як пеня - на випадок прострочення виконання зобов'язання.

Так, п.9.2. Договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25 % від суми простроченого платежу.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що штраф та пеня не є тотожними видами відповідальності за порушення виконання договірних зобов'язань та задовольняє вимогу позивача про стягнення 3 522,74 грн. пені та 13 546,88 грн. штрафу.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі розміром 32 785,87 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» до Українського фінансово - промислового концерну «УФПК» про стягнення заборгованості за орендну нерухомого майна у розмірі 104 043,10 грн. - задовольнити.

Стягнути з Українського фінансово-промислового концерну «УФПК» (01004, місто київ, вулиця Червоноармійська, будинок 29-Б; ідентифікаційний код 30603331) на користь Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (02002, місто київ, вулиця Марії Раскової, 23; ідентифікаційний код 33298371) 54 187 (п'ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят сім) гривень 53 копійки заборгованості з орендних платежів, 3 522 (три тисячі п'ятсот двадцять дві) гривні 74 копійки пені, штраф у розмірі 13 546 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок шість) гривень 88 копійок, суму інфляційних втрат у розмірі 32 785 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень 87 копійок та 2 080 (дві тисячі вісімдесят) гривень 83 копійки витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 21.10.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 26.10.2015 року

Суддя К.В. Полякова