Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/22996/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22996/15 29.10.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМОСТ"

про стягнення 6 405,75 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМОСТ" про стягнення 7 406,24 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.09.2015 р.

28.09.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 5189,22 грн. основної заборгованості, 57,93 грн. 3% річних, 1158,60 грн. пені.

У судовому засіданні 30.09.2015 р. представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів, додаткові документи по справі та клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із явкою представника позивача у судове засідання.

Ухвалою від 30.09.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.10.2015 р.

19.10.2015 р. від позивача надійшло повідомлення по справі та клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представник позивача у судове засідання 29.10.2015 р. не явився.

Представник відповідача у судове засідання 29.10.2015 р. повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер" (надалі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМОСТ" (надалі - відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 454 П (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Постачальник зобов'язується постачати протягом усього терміну дії нього договору Покупцеві продукцію, що є об'єктом торгівлі Постачальника (далі - Товар), а саме: Пакувальні матеріали. Покупець зобов'язується приймати у Постачальника Товар й оплачувати його на умовах, передбачених ним договором.

Пунктами 2.1. - 2.4. Договору встановлено, що асортимент і кількість кожної партії Товару визначається на основі заявок Покупця, і вказуються в рахунку-фактурі Постачальника. Виставлення рахунку-фактури Постачальником є підтвердженням прийняття ним заявки Покупця. Оплата рахунку-фактури або надання доручення Покупцем для отримання Товару, зазначеного в рахунку-фактурі, служить підтвердженням узгодження з боку Покупця асортименту, кількості та ціни Товару, що поставляється за цим договором . Строк поставки становить не більше 7 робочих днів з моменту отримання заявки Покупця та її узгодження відповідно до п. 2.1 цього договору. Поставка Товару здійснюється на умовах EXW, м. Харків, пров. Пластичний, 9. За погодженням Сторін постачання окремих партій Товару може здійснюватися на умовах СРТ м. Київ. Датою поставки партії Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній Постачальника.

Згідно з п. п. 3.1. - 3.4. Договору, оплату за поставлений Товар Покупець виконує протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки партії Товару. Оплата здійснюється платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Дострокова оплата Товару допускається.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що ціна Товару на кожну партію Товару встановлюється в рахунку-фактурі Постачальника та узгоджується в порядку, визначеному в п.2.1 цього договору. Загальна сума договору складається з суми накладних, за якими були здійснені поставки Товару.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконуючи умови Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20 189,22 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, проте відповідач свої зобов'язання по договору щодо оплати поставленого товару у встановлений строк не виконав, допустивши наявність заборгованості перед позивачем, розмір якої станом на час розгляду справи становить 5 189,22 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6.3. Договору, за порушення строків передбачених п. 3.1 цього договору, Покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 1 158,60 грн. пені та 57,93 грн. 3% річних.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 508,76 грн. витрат представника позивача на відрядження, на підтвердження чого надав належним чином завірені копії квитків представника позивача на залізничний транспорт.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Дослідивши наявні у справи матеріали, суд дійшов висновку про правомірність покладення на відповідача витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМОСТ" (04208, м. Київ, вул. Г.Гонгадзе, буд. 18-ж, кв. 1; код ЄДРПОУ 38912108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер" (61004, м. Харків, провул. Райрадівський, 1; код ЄДРПОУ 32335155) 5 189 (п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 22 коп. заборгованості, 57 (п'ятдесят сім) грн. 93 коп. 3 % річних, 1 158 (одну тисячу сто п'ятдесят вісім) грн. 60 коп. пені, 508 (п'ятсот вісім) грн. 76 коп. судових витрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.11.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна