Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/22945/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22945/15 29.10.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними

інвестиціями "Еконія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон і Ко"

про стягнення 76 667,97 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Зименко А.І. за довіреністю № б/н від 05.10.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон і Ко" про стягнення 76 667,97грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.09.2015 р.

Ухвалою від 30.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 29.10.2015 р.

Представник відповідача у судове засідання 29.10.2015 р. повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 29.10.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" (надалі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліон і Ко" (надалі - відповідач, Дистрибутор) укладено дистрибуторський договір № 14/10-Д на постачання продукції (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Дистрибутору Товар ТМ «Еконія» ( ТМ «Малятко», ТМ «Аквуля», ТМ «Тім Тін», ТМ «Чайкава» далі - Продукцію), а Дистрибутор зобов'яжеться прийняти, оплачувати Постачальнику вартість Продукції та бере на себе обов'язки по розповсюдженню Продукції в повному асортименті згідно Цінового додатку до даного Договору на обумовленій цим Договором Території.

Пунктами 5.1. - 5.4. Договору сторони домовились, що ціни на Продукцію, що постачається за даним Договором встановлюється в українських гривнях. Цінова політика, за якою Постачальник поставляє Дистрибутору Продукцію, а також рекомендована мінімальна ціна продажу продукції Дистрибутором третім особам, визначається та узгоджується в Ціновому додатку № 1 до Договору. Дистрибутор зобов'язаний оплатити вартість Продукції, отриманої по кожній окремій накладній, на умовах попередньої оплати або на протязі 21 календарних днів з дати передачі Продукції (п. 4.6.). При цьому датою оплати за Продукцію є зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Сторони можуть змінити умови оплати шляхом укладення додаткової угоди. Сторони щокварталу в строк до 10 числа місяця наступного за звітним періодом, проводять звірку взаємної заборгованості Сторін за минулий місяць по виконанню даного Договору.

Згідно з п. п. 9.1. - 9.3. Договору, Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до "31" грудня 2010 року. Строк дії цього Договору автоматично продовжується строком на кожен послідуючий календарний рік у випадку, коли жодна із Сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому Договорі, але не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії. При закінченні строку дії Договору, його розірванні у відношенні фінансових зобов'язань Сторони зобов'язані на протязі 10(десяти) календарних днів провести повний взаєморозрахунок, повернути одна іншій всі матеріальні цінності, а по відношенню зобов'язань Сторін зберігати комерційну таємницю Договір (розділ 11) діє на протязі трьох років.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови Договору виконувались належним чином, проте відповідач допустив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 44 666,64 грн., яка станом на час розгляду справи залишається несплаченою.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6.4. Договору, у випадку якщо Дистрибутор у термін зазначений у п. 5.3. цього Договору не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриману Продукцію, він зобов'язаний сплатити Постачальнику борг з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен календарний день несплати, 25 (двадцяти п'яти )% річних згідно ст. 625 Цивільного кодекс) України та індексу інфляції. Пеня нараховується протягом одного року з дати, коли Дистрибутор був зобов'язаний оплатити партію Продукції.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 12 864,44 грн. пені, 12 881,87 грн. інфляційних втрат та 5 501,02 грн. 25 % річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон і Ко" (02217, м. Київ, вул. Драйзера, 8; код ЄДРПОУ 36347075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" (19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, 24; код ЄДРПОУ 35233190) 44 666 (сорок чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 64 коп. заборгованості, 12 864 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 44 коп. пені, 5 501 (п'ять тисяч п'ятсот одну) грн. 02 коп. 25 % річних, 12 881 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 87 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.11.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна