Рішення

від 02.11.2015 по справі 910/25340/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/25340/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології 3000"

про стягнення 23891, 78 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Козак ОД. за довіреністю № 1927 від 10.11.2014

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології 3000" (відповідач) про стягнення 23891,78 грн. на підставі Договору фінансового лізингу №131223-50/ФЛ-Ю-А від 23.12.2013, з яких: 16001,73 грн. - прострочену заборгованість за лізинговими платежами, 737,87 грн. - пені; 388,18 грн. - 30% річних; 6764,00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та адресу базування предмета лізингу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов вищенаведеного договору фінансового лізингу, зокрема, в частині сплати лізингових платежів (18, 19, 20 періоди лізингу), у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість у загальній сумі 16001,73 грн. З огляду на порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, позивач також вважає, що стягненню з відповідача підлягають суми пені, 30% річних та штрафу за неподання відомостей про стан та адресу базування предмета лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 28.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25340/15, розгляд справи призначено на 02.11.2015 о 11:50 год.

В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідач в судове засідання 02.11.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 28.09.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 910/25340/15 за фактичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011), згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні 02.11.2015, судом не встановлені.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2 наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.11.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої повідомив суд про погашення відповідачем повністю простроченої заборгованості, пені та 30% річних, а також про те, що неоплаченим відповідачем залишився штраф за неподання відомостей про стан та адресу базування предмета лізингу. З урахуванням зазначеного, позивач просив припинити (закрити) провадження в частині стягнення з відповідача 16001,73 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 737,87 грн. пені, 388,18 грн. 30% річних та стягнути з відповідача 6764,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та адресу базування предмета лізингу, судовий збір покласти на відповідача. У якості додатків до наведеної заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач додав копії платіжних доручень № 76 від 17.09.2015 на суму 15000,00 грн., № 77 від 30.09.2015 на суму 5500,00 грн., № 83 від 22.10.2015 на суму 5500,00 грн.

В судовому засіданні судом здійснювався розгляд вищенаведеної заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Стаття 22 ГПК України визначає процесуальні права та обов'язки сторін, якими вони наділяються з метою їх використання щодо всебічного, повного то об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 4 вищенаведеної статті ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Водночас, згідно наведеної заяви позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 17127,78 грн. (загальної суми заборгованості за лізинговими платежами, пені, 30% річних) та стягнути з відповідача лише 6764,00 грн. штрафу, при цьому додані ним до цієї заяви платіжні доручення про сплату грошових коштів на підставі спірного договору свідчать про здійснені відповідачем оплати за спірним договором як до порушення провадження у справі, так і після порушення провадження у справі.

За таких обставин судом також враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка фактично оцінюється судом у якості заяви про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення сум заборгованості за лізинговими платежами, пені та 30% річних, та якою позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення 6764,00 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 6764,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та адресу базування предмета лізингу.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.11.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ 3000" (лізингоодержувач, відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу №131223- 50/ФЛ-Ю-А (далі - Договір).

Відповідно до 1.1 Загальних умов договору, які є додатком Договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (п. 1.1 Загальних умов договору, які є додатком Договору)

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" (далі - Графік) до Договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2 Загальних умов договору).

21.01.2014 сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, якою викладено в новій редакції п. 4 Договору ("Предмет лізингу"), Графік сплати лізингових платежів та Специфікацію, інші умови Договору, до яких не внесені зміни, зберегли чинність. Сторони визначили, що дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору і набирає чинності з дати її підписання.

Згідно Специфікації (в редакції Додаткової угоди 21.01.2014 до Договору) предметом лізингу є: автомобіль Renault, Dokker Ambiance 1.5 МТ , 2013 року випуску, у кількості - 1шт., загальною вартістю 169100,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Загальних умов Договору визначено, що всі платежі за Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті Україні (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7 - 2.9, 3.4 Загальних умов (далі - винагорода).

У Графіку сплати лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди 21.01.2014 до Договору) сторони погодили, що строк лізингу складає 36 місяців, тобто 36 періодів лізингу та суми лізингових платежів кожного періоду, які складаються із відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу та винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу.

Пунктом 2.4 Загальних умов Договору лізингу визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у Число сплати, що визначається в порядку п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору. (Приклад 1: дата підписання сторонами Акту - 05 липня 2013 року. Черговий лізинговий платіж першого періоду лізингу сплачується 20 липня 2013 року. Наступні чергові лізингові платежі сплачуються 20-го числа календарного місяця протягом усього строку лізингу. Приклад 2: дата підписання сторонами Акту - 11 липня 2013 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 5 серпня 2013 року. Наступні чергові лізингові платежі кожного 5-го числа календарного місяця протягом усього строку лізингу. Приклад 3: дата підписання сторонами Акту 26 липня 2013 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 20 серпня. 2013 року. Наступні чергові лізингові платежі кожного 20-го числа календарного .місяця протягом усього строку лізингу. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодєржувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.1.7. Загальних умов Договору, Число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.

Відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору, у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту.

Відповідно до п. 2.1.8. Загальних умов Договору, Період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Відповідно до п. 2.1.6. Загальних умов Договору Акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Позивач передав в користування відповідачу предмет лізингу за Договором на підставі підписаного сторонами 29 січня 2014 року Акту прийому-передачі предмета лізингу в користування за Договором фінансового лізингу №131223- 50/ФЛ-Ю-А від 23 грудня 2013 року (далі - Акт прийому-передачі від 29.01.2014).

Таким чином, відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору відповідач був зобов'язаний сплачувати чергові лізингові платежі 20 числа кожного місяця (наприклад, 20 лютого 2014 року; 20 березня 2014 року і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів за відповідний період.

Згідно п. 7.1.1 Загальних умов Договору передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором га/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до п. 2.7 Загальних умов Договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України, сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що сплачені проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду лізингодавця, у зв'язку із чим розмір винагороди лізингодавця збільшується на суму сплачених процентів.

Пунктом 2.11 Загальних умов Договору визначений порядок здійснення лізингоодержувачем погашення заборгованості перед лізингодавцем.

Спір виник внаслідок того, що відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання по Договору фінансового лізингу №131223-50/ФЛ-Ю-А від 23.12.2013 щодо оплати за 18, 19, 20 лізинговими платежами в загальній сумі 16001,73 грн. При цьому позивач зазначив, що заборгованість відповідача щодо оплати за 18 лізинговим платежем в сумі 5280,27 грн. виникла з 20.07.2015, за 19 лізинговим платежем в сумі 5360,73 грн. - з 20.08.2015, за 20 лізинговим платежем в сумі 5360,73 грн. - з 18.09.2015.

Окрім суми заборгованості по лізинговим платежам, позивач заявив до стягнення з відповідача 737,87 грн. пені на підставі п. 7.1.1 Загальних умов Договору та 388,18 грн. 30% річних на підставі ст. 625 ЦК України, п. 2.7 Загальних умов Договору, а також, 6764,00 грн. штрафу на підставі п. 7.1.3, 5.2 Загальних умов Договору, у зв'язку не поданням відповідачем звітності про стан та адресу базування предмета лізингу протягом чотирьох кварталів (3, 4 квартал 2014 року та 1, 2 квартали 2015 року).

Отже, звертаючись з даним позовом до суду, за яким ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 було порушено провадження у справі № 910/25340/15, позивачем було заявлено такі вимоги про стягнення з відповідача: 16001,73 грн. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 737,87 грн. - пені; 388,18 грн. - 30% річних; 6764,00 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та адресу базування предмета лізингу.

В судовому засіданні 02.11.2015 позивачем подано заяву, якою фактично позивач просив припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення сум заборгованості за лізинговими платежами, пені та 30% річних, загальна сума яких становить 17127,78 грн. (16001,73 грн. + 737,87 грн. пені + 388,18 грн.), оскільки, як вказав позивач, відповідачем повністю погашено прострочену заборгованість по лізинговим платежам, пеню та 30 % річних, на підтвердження чого подав копії платіжних доручень № 76 від 17.09.2015 на суму 15000,00 грн., № 77 від 30.09.2015 на суму 5500,00 грн., № 83 від 22.10.2015 на суму 5500,00 грн.

Дослідивши вищенаведені платіжні доручення, враховуючи при цьому приписи абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, судом встановлено, що 15000,00 грн. згідно платіжного доручення № 76 від 17.09.2015 було сплачено відповідачем до порушення провадження у справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015. Наведене, в свою чергу, свідчить, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, пені та 30% річних на загальну суму 15000,00 грн. спір був відсутній і до порушення провадження, а тому в цій частині позовних вимог позивачу належить відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Судом також встановлено, що 2127,78 грн. згідно платіжних доручень № 77 від 30.09.2015 та № 83 від 22.10.2015 було сплачено відповідачем після порушення провадження у справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015. Наведене, в свою чергу, свідчить, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, пені та 30% річних на загальну суму 2121,78 грн. предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, а тому цій частині позовних вимог у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України. Зокрема, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2127,78 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, пені, 30% річних, у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позову, та про відмову в позові в частині наведених позовних в сумі 15000,00 грн. за недоведеністю позовних вимог в цій частині.

Водночас, у поданій в судовому засіданні 02.11.2015 заяві позивач підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідача 6764,00 грн. штрафу на підставі п. 7.1.3, 5.2 Загальних умов Договору, у зв'язку неподанням відповідачем звітності про стан та адресу базування предмета лізингу. В цій частині позовні вимоги розглядаються судом по суті.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач відзив на позов, в т.ч. стосовно позовних вимог в частині стягнення 6764,00 грн. штрафу, не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 7.1.3, 5.2 Загальних умов Договору підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Матеріалами справи встановлено, що предмет лізингу був переданий відповідачу за Актом приймання-передачі від 29.01.2014.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем нараховано 6764,00 грн. штрафу відповідно до п. 7.1.3 Загальних умов договору за неподання відомостей про стан та адресу базування предмета лізингу протягом 4 (чотирьох) кварталів (3, 4 квартал 2014 року та 1, 2 квартали 2015 року), зобов'язання щодо надання яких передбачено п. 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов Договору.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов Договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого Додатком "Довідка" до Договору.

Умовами п. 7.1.3 Загальних умов Договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) предмету лізингу технічної документації та порушення умов пунктів 2.17., 4.1.2, 5.2 ., 10.2. Загальних умов Договору лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень . Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмет лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмет лізингу.

Згідно з п. 2.1.5 Загальних умов Договору остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмет лізингу, вказана в акті або останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Згідно Акту прийому-передачі майна від 29.01.2014 року остаточна вартість предмету лізингу становить 169100,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що взяті на себе зобов'язання по щоквартальному (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмовому інформуванню лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого Додатком "Довідка" до Договору лізингоодержувач (відповідач) не виконав, оскільки відповідні звіти, в тому числі за 3, 4 квартал 2014 року та за 1, 2 квартали 2015 року, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не доведено факт їх подання позивачу на виконання умов п. 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов Договору.

В обґрунтування суми штрафу в розмірі 6764,00 грн. позивач у позовній заяві зазначив, що звіти відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов Договору відповідачем не подавались протягом чотирьох кварталів (3, 4 квартал 2014 року та за 1, 2 квартали 2015 року), штраф за неподання звітності за кожен квартал складає 1% від остаточної загальної вартості предмета лізингу, а тому штраф за неподання звітності за чотири квартали буде складати 4% від остаточної загальної вартості предмета лізингу . Враховуючи, що остаточна загальна вартості предмета лізингу згідно Акту прийому-передачі майна від 29.01.2014 року становить 169100,00 грн., то загальна сума штрафу, на думку позивача, повинна становити 6764,00 грн. (169100,00 грн.* 4% = 6764,00 грн.).

Натомість, суд не погоджується із вищенаведеними доводами позивача з огляду на таке:

Згідно приписів п. 7.1.3 Загальних умов Договору сторони передбачили, що лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених в цьому пункті порушень , т.т. за сам факт порушення, передбаченого цим пунктом Загальних умов Договору:

- за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) предмету лізингу технічної документації;

- за порушення умов пунктів 2.17., 4.1.2, 5.2 ., 10.2 Загальних умов Договору.

В той же час, приписи п. 7.1.3 Договору не передбачають збільшення штрафу в залежності від повторення в часі тих же самих, зазначених в цьому пункті Договору, випадків порушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу відповідно до п. 7.1.3, п. 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов договору в розмірі 6764,00 грн. підлягають лише частковому задоволенню у сумі 1691,00 грн. (1% остаточної загальної вартості предмета лізингу за неподання відомостей про стан та адресу базування предмета лізингу ).

В іншій частині вимог позивача щодо сплати штрафу в сумі 5073,00 грн. (6764,00 грн. - 1691,00 грн. = 5073,00 грн.) відповідачу належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на наведені приписи статті 49 ГПК України та обставини даної справи, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 194,68 грн. покладається на відповідача (пропорційно сумі задоволених вимог позивача та суми вимог, в яких провадження у справі припинено, оскільки сплата відповідних коштів відповідачем відбулась після звернення позивача з позовом до суду внаслідок неправильних дій відповідача). Судовий збір в сумі 1023,32 грн. покладається на позивача (пропорційно сумі вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено).

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2127,78 грн. (дві тисячі сто двадцять сім гривень 78 коп.) простроченої заборгованості за лізинговими платежами, пені, 30% річних, у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позову.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології 3000" (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 15, квартира 4, ідентифікаційний код 34233226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (01054, м. Київ, вул. Ярославів вал, буд. 13/2/ літера Б, ідентифікаційний код 33880354) 1691,00 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто одну гривню 00 коп.) штрафу, 194,68 грн. (сто дев'яносто чотири гривні 68 коп.) судового збору.

4. В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

5. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2015

Суддя Гумега О.В.