Рішення

від 12.10.2015 по справі 910/18076/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №910/18076/15

За первісним позовом публічного акціонерного товариства «Універсал банк»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця»

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство «Альба Україна»

Про стягнення 487908,83 грн.

Та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця»

До відповідачів публічного акціонерного товариства «Універсал банк»

приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

Про визнання договору недійсним

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від ПАТ «Універсал банк» Руденко В.В. (за дов.)

від ТОВ «Міжрегіональна компанія «Столиця» не з'явились

від ПрАТ «Альба Україна» не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Універсал банк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Міжрегіональна компанія «Столиця» про стягнення 487908,83 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриманий товар за договором купівлі-продажу № 48-12 від 21.03.2012, укладеним між приватним акціонерним товариством «Альба Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця». Обґрунтовуючи своє право вимоги до відповідача позивач послався на договір застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05.06.2014, за умовами якого приватне акціонерне товариство «Альба Україна» передало позивачеві право грошової вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу № 48-12 від 21.03.2012.

Суд своєю ухвалою від 15.07.2015 порушив провадження у справі № 910/18076/15

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві.

Суд у задоволенні клопотання відмовив за відсутності переконливих даних про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, що передбачено нормами статті 67 Господарського процесуального кодексу України.

Суд своєю ухвалою від 03.09.2015 залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «Альба Україна».

14.09.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» подало зустрічний позов до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним договору застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05.06.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством «Універсал банк» та приватним акціонерним товариством «Альба Україна».

Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом послався на таке:

- договір укладений без згоди товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця»;

- договір застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05.06.2014 не містить всіх істотних умов господарського договору, без підтвердження суми, що відступається, належними первинними документами, а також не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- договір суперечить Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», оскільки позивач не має відповідних ліцензій на право реалізації лікарських засобів.

Суд своєю ухвалою від 15.09.2015 порушив провадження за зустрічним позовом та прийняв його для спільного розгляду з первісним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» подало клопотання про залучення до участі у справі як іншого відповідача за зустрічним позовом - приватного акціонерного товариства «Альба Україна». Клопотання обґрунтоване тим, що приватне акціонерне товариство «Альба Україна» є стороною договору застави майнових прав PL-03/408/12 від 05.06.2014, визнання недійсним якого є предметом зустрічного позову.

Суд своєю ухвалою від 17.09.2015 залучив до участі у справі публічне акціонерне товариство «Альба Україна» як іншого відповідача за зустрічним позовом.

Публічне акціонерне товариство «Універсал банк» вимоги за зустрічним позовом відхилило повністю. На його думку, закон не вимагає згоди боржника при заміні кредитора у зобов'язанні, спірний договір містить всі істотні умови, у тому числі і суму, яка відступається, і банк не здійснює постачання лікарських засобів, що свідчить про необґрунтованість доводів про невідповідність договору Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21.03.2012 приватне акціонерне товариство «Альба Україна» (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 48-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець - приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти.

23.03.2012 публічне акціонерне товариство «Універсал банк» (Банк) та приватне акціонерне товариство «Альба Україна» (позичальник) уклали кредитний договір № 408/12 з подальшими змінами та доповненнями до нього (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав позичальнику два транші на загальну суму 12799937,38 грн., які позичальник своєчасно не повернув.

Станом на 19.08.2014 загальний розмір заборгованості ПрАТ «Альба Україна» за Кредитним договором становив 11838817,65 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором Банк та позичальник уклали договір застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05.06.2014 (далі - Договір застави), відповідно до п. 1.2 якого позичальник передав в заставу позивачу, серед іншого, свої майнові права (право грошової вимоги) як кредитора в зобов'язанні за договором купівлі-продажу № 48-12 від 21.03.2012, укладеного ПрАТ «Альба Україна» з товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця», на суму 487908,83 грн..

Застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору, належить до забезпечувальних обтяжень, правовий режим регулювання яких здійснюється Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (ст. 1, ст. 21 даного Закону).

В розумінні Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон) майнові права та обов'язки є рухомим майном, а тому норми даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Застава є одним із засобів забезпечення виконання зобов'язань, при якому кредитор-заставодавець має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава носить похідний характер і залежність від заставного правовідношення, яке зумовлює призначення застави - забезпечувати основне зобов'язання. Сторонами за договором застави є заставодержатель та заставодавець і законодавство України не передбачає обов'язковість згоди особи, право вимоги до якої заставлено, на укладення договору застави майнових прав.

Розділом 4 Договору врегульовано порядок звернення стягнення та реалізації предмету застави, пунктом 4.3 Договору, у тому числі, визначено такий порядок звернення стягнення та реалізації майнових прав як відступлення вимоги. Зокрема, п. 4.3 Договору застави встановлено, що звернення стягнення на предмет застави за цим Договором здійснюється шляхом відступлення заставодержателю майнових прав що складають предмет застави. Сторони цим погоджуються, що таке відступлення в порядку позасудового звернення стягнення на предмет застави, вважається таким, що відбулось з моменту виникнення у заставодержателя права реалізації предмету застави за цим Договором, або з моменту спливу такого обов'язкового строку, який може бути встановлений відповідно до чинного законодавства для усунення порушення зобов'язання, забезпеченого заставою, в тому числі початок спливу якого може визначатись поданням кредитором повідомлення про усунення порушення.

Зміст пункту 4.3 Договору обумовлює настання прав та обов'язків певною відкладальною обставиною (ч. 1 ст. 212 ЦК України).

Відступлення заставодержателю права грошової вимоги, якщо предметом забезпечення є грошова вимога, як позасудовий спосіб звернення стягнення на заставлене майно, передбачено Законом України «Про заставу» (ст. 23) та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (п. 3 ч. 1 ст. 26).

Визначена Договором застави процедура звернення стягнення на заставлені майнові права не суперечить Закону, а п. 4.3 є відступленням права вимоги з відкладальною умовою, який узгоджується з визначеним розділом 4 Договору порядком звернення стягнення та не суперечить йому.

В силу ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за умовами п. 4.3 Договору застави, з моменту настання визначених ним обставин позивач набуває право вимоги за заставленими майновими вимогами, у тому числі і за договором купівлі-продажу № 48-12 від 21.03.2012, укладеного ПрАТ «Альба Україна» з товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця», на суму 487908,83 грн..

Порядок реалізації права грошової вимоги, яка є предметом забезпечувального обтяження, визначено ст. 32 Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

На виконання даного порядку позивач за первісним позовом 30.05.2014 здійснив державну реєстрацію обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Після реєстрації обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позивач надіслав на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» листи від 13.06.2014, 16.06.2014, 18.08.2014 та 05.09.2014, в яких повідомив про настання події, із якою пов'язаний перехід всіх прав та обов'язків кредитора за кредитним договором по відношенню до боржника.

Оцінюючи доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» про те, що договір застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05.06.2014 не містить всіх істотних умов господарського договору, суд знаходить їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» на підтвердження своїх аргументів не наводить жодної умови, яка відсутня у Договорі застави і може свідчити про його недійсність. Договір застави визначає розмір основного зобов'язання, майнові права за яким заставлені. Підтвердження суми, що відступається, належними первинними документами, виходячи з приписів ст. 518 ЦК України, повинно здійснюватись при пред'явлені вимоги до боржника, оскільки дана дія (підтвердження суми) пов'язана не з виникненням прав та обов'язків, а з їх здійсненням та виконанням.

Також відсутні правові підстави для оцінки Договору застави на відповідність вимогам Закону «Про лікарські засоби» та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» помилково ототожнює дії щодо набуття права вимоги на підставі Договору застави діям щодо постачання лікарських засобів, які мали місце за договором купівлі-продажу № 48-12. Договір застави і визначений ним порядок набуття позивачем права вимоги до ТОВ «Міжрегіональна компанія «Столиця» за договором купівлі-продажу № 48-12 не регулюють таку господарську діяльність, як торгівля лікарськими засобами. Торгівля є формою обміну продуктами праці і послуг, а тому визначена законодавством процедура набуття права торгівлі певними товарами не стосується процедури набуття права вимоги коштів.

Отже, Договір застави не суперечить закону і є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків за ним. Доказами, наданими позивачем за зустрічним позовом не доведено, що Договір застави укладено з порушенням вимог законодавства.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

В свою чергу, надані первинні документи підтверджують існування у ТОВ «Міжрегіональна компанія «Столиця» заборгованості у розмірі 487908,83 грн.. Строки оплати поставок визначені у видаткових накладних, які є простроченими. Жодних заперечень щодо пред'явлених вимоги про стягнення 487908,83 грн. ТОВ «Міжрегіональна компанія «Столиця» суду не подало.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем за первісним позовом належним чином доведене порушення його прав з сторони відповідача за первісним позовом.

Обставини, на які посилається позивач за первісним позовом як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем за первісним позовом не спростовані, а тому позовні вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

У задоволені зустрічного позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за первісним та зустрічним позовами покладається на товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 4, офіс 1, код 32848540) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) 487908,83 грн. боргу, 9758,20 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення підписано 03.11.2015.

Суддя С. А. Ковтун