Рішення

від 30.10.2015 по справі 911/4158/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2015 р. Справа № 911/4158/15

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНКВ»

до Комунального підприємства «Аптека № 64»

про стягнення 87 043,91 грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 2680-О від 30.08.2012);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНКВ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства «Аптека № 64» (далі - відповідач) про стягнення 87 043,91 грн заборгованості, з яких: 24 642,61 грн боргу за кредитом, 27 950,20 грн боргу по процентам за користування кредитом, 5 988,06 грн боргу по комісії за користування кредитом та 28 463,04 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування від 25.10.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2015 порушено провадження у справі № 911/4158/15, розгляд справи призначено на 02.10.2015.

У судовому засіданні 02.10.2015 оголошено перерву до 30.10.2015.

22.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 10.09.2015, яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Комунального підприємства «Аптека № 64» (07540, Київська обл., м. Березань, вул. Леніна, буд. 114). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» № 01-8/1228 від 02.06.2006 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибувВ» , „адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2015 підтримав позов у повному обсязі.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 30.10.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2012 Комунальне підприємство «Аптека № 64» звернулося до позивача з заявою про відкриття поточного рахунку (а.с. 24).

Згідно заяви відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послугВ» (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 25.10.2012 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26004060861850 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано „Умовами та правилами надання банківських послугВ» .

Згідно п. 3.2.1.1.16. умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послугВ» (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системи клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першогоВ» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про електронний цифровий підписВ» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його поповнення, сплаті процентів та винагороди (п.п. 3.2.1.1.1. умов).

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 25.10.2012 виконав належним чином, на виконання договору перерахував на рахунок відповідача 24 642,61 грн в якості суми кредиту, що підтверджується банківською випискою (а.с. 59).

Відповідач заборгованість по кредиту повністю не погасив, що підтверджується банківською випискою (а.с. 59, 77-180), внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором банківського обслуговування від 25.10.2012 станом на момент судового розгляду справи склала 24 642,61 грн боргу за кредитом, 27 950,20 грн боргу по процентам за користування кредитом, 5 988,06 грн боргу по комісії за користування кредитом, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 59, 77-180).

12.08.2014 позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією № 21025КІRZS058 від 06.08.2015 (а.с. 61), згідно якої просив останнього погасити заборгованість за договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.08.2014 (а.с. 64). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про стягнення 24 642,61 грн боргу за кредитом, 27 950,20 грн боргу по процентам за користування кредитом, 5 988,06 грн боргу по комісії за користування кредитом та 28 463,04 грн пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 25.10.2012 виконав належним чином, на виконання договору перерахував на рахунок відповідача 24 642,61 грн в якості суми кредиту, що підтверджується банківською випискою (а.с. 59); відповідач заборгованість по кредиту повністю не погасив, що підтверджується банківською випискою (а.с. а.с. 59, 77-180), внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором банківського обслуговування від 25.10.2012 станом на момент судового розгляду справи склала 24 642,61 грн боргу за кредитом, 27 950,20 грн боргу по процентам за користування кредитом, 5 988,06 грн боргу по комісії за користування кредитом, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 59, 77-180); 12.08.2014 позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією № 21025КІRZS058 від 06.08.2015 (а.с. 61), згідно якої просив останнього погасити заборгованість за договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.08.2014 (а.с. 64), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 642,61 грн боргу за кредитом, 27 950,20 грн боргу по процентам за користування кредитом, 5 988,06 грн боргу по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором банківського обслуговування від 25.10.2012, позивачем за період з 26.06.2013 по 17.08.2015 нарахована пеня в сумі 28 463,04 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5.., 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу (п. 3.2.1.5.1. умов).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 55-58), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 26.06.2013 по 17.08.2015 загалом становить 28 463,04 грн. Відтак, вимога про стягнення 28 463,04 грн пені підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 24 642,61 грн боргу за кредитом, 27 950,20 грн боргу по процентам за користування кредитом, 5 988,06 грн боргу по комісії за користування кредитом та 28 463,04 грн пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Позивачем за заявлену майнову позовну вимогу про стягнення 87 043,91 грн сплачено 1 827 грн судового збору, хоча останній повинен був сплатити 1 305,66 грн (1,5 відсотка від майнової вимоги про стягнення 87 043,91 грн), переплативши до Державного бюджету України 521,34 грн (1 827 грн - 1 305,66 грн). Враховуючи те, що позивач безпідставно сплатив до Державного бюджету України 521,34 грн судового збору (які він не повинен був сплачувати), а у суду відсутні підстави для їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 305,66 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Аптека № 64» (07540, Київська обл., м. Березань, вул. Леніна, буд. 114; ідентифікаційний код 19422643) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПРИВАТБАНКВ» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код 14360570) 24 642 (дванадцять чотири тисячі шістсот сорок дві гривні) 61 коп. боргу за кредитом, 27 950 (двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень) 20 коп. боргу по процентам за користування кредитом, 5 988 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень) 06 коп. боргу по комісії за користування кредитом, 28 463 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят три гривні) 04 коп. пені та 1 305 (одну тисячу триста п'ять гривень) 66 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 04.11.2015

Суддя П.В.Горбасенко