Рішення

від 26.10.2015 по справі 915/1696/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Справа № 915/1696/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Слейпнір" /вул. Робоча, 2А, оф. 812, м. Миколаїв, 54015/

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, 55000/

про стягнення 12076,39 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Годза Л.П., довіреність від 02.04.2009 № 10

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 4000,00 грн. основного боргу, 3210,64 грн. пені та 6774,19 грн. неустойки.

30.09.2015 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 4000,00 грн. основного боргу, 1302,20 грн. пені та 6774,19 грн. неустойки.

Суд прийняв дану заяву позивача до розгляду.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за договором найму (оренди) об'єкту нерухомості від 01.03.2014 № 01, укладеним між сторонами, а також вчасним неповерненням відповідачем орендованого майна позивачу.

Ухвалою суду від 21.09.2015 провадження у справи було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 08.10.2015 о 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 08.10.2015 розгляд справи був відкладений на 26.10.2015 о 15 год. 40 хв. у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних судом доказів по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання 26.10.2015 знову не направив, вимоги ухвал суду від 21.09.2015 та від 26.10.2015 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2014 між сторонами був укладений договір найму (оренди) об'єкту нерухомості № 01 (далі - договір), за яким регулюються правовідносини, пов'язані з передачею позивачем відповідачеві у строкове платне користування такого нерухомого майна (далі - об'єкт): вид об'єкту - нежитлове приміщення; місцезнаходження об'єкту: АДРЕСА_2; загальна площа об'єкту, що передається в оренду: 152,70 кв. м; вартість об'єкту, що передається в оренду: 152700,00 грн.; відомі позивачу недоліки об'єкта: не має (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору:

- строк оренди становить: 12 місяців з моменту передачі об'єкта відповідачу;

- якщо жодна сторона у строк один місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично продовжується на 1 рік.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору:

- розмір орендної плати становить: 5000,00 грн., в тому числі ПДВ на місяць;

- орендна плата перераховується на поточний рахунок позивача наперед за наступний місяць не пізніше 10 числа поточного місяця;

- відповідач зобов'язаний протягом п'яти діб з моменту прийняття об'єкта перерахувати орендну плату за поточний та останній місяці оренди.

Відповідно до п. 7.1. договору повернення позивачу об'єкту, вільного від майна відповідача, здійснюється двосторонньою комісією згідно з актом прийому-передачі в термін закінчення оренди об'єкту, але не пізніше 10 робочих днів.

Згідно з п.п. 8.1., 8.2. договору:

- за порушення строків внесення орендної плати, встановлених пунктами 5.2. та 5.3. договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- у разі прострочення повернення об'єкта після закінчення договору оренди відповідач сплачує штраф у розмірі подвійної орендної плати, встановленої пунктом 5.1. договору.

На виконання умов договору, 01.03.2014 позивач передав відповідачу в оренду обумовлене договором приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі від 01.03.2014, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

За період користування майном з березня по червень 2014 року (включно) сума належної до сплати відповідачем позивачу орендної плати за договором становить 20000,00 грн., що підтверджується розрахунком позивача, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Проте відповідач сплатив позивачу орендну плату за вказаний період користування приміщенням лише у розмірі 16000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.03.2014, від 04.06.2014, прибутковими касовими ордерами від 15.07.2014 № 0008, від 26.11.2014 № 0021 та № 0022, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить 4000,00 грн., що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем.

30.06.2014 сторони уклали додаткову угоду № 01 до договору, згідно з якою сторони внесли зміни до п. 4.1. договору, а саме визначили, що строк оренди починається з моменту передачі об'єкта відповідачу та діє до 30.06.2014.

Отже, згідно з п. 7.1. договору протягом 10 робочих днів з 30.06.2014 відповідач мав повернути позивачу за актом прийому-передачі з оренди приміщення.

Сторонами не подано суду підписаного сторонами акту прийому-передачі з оренди приміщення. Позивач стверджує, що фактично відповідач повернув позивачу з орендного користування майно лише 04.08.2014, а 05.08.2014 позивач передав вказане майно в оренду за договором від 05.08.2014 № 05 іншій особі, на підтвердження чого позивач подав суду зазначений договір.

Відповідач жодним чином не спростував та не заперечив дану обставину.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором за червень 2014 року становить 4000,00 грн., а тому позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом у п. 8.1. договору сторони узгодили, що за порушення строків внесення орендної плати, встановлених пунктами 5.2. та 5.3. договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Господарський суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що позивач при здійсненні розрахунку пені допустив помилку, а тому суд самостійно, в межах запропонованого позивачем періоду з 11.03.2014 по 10.12.2014, виконав розрахунок пені, яка склала 1211,30 грн., а тому позов позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню господарським судом в розмірі 1211,30 грн.

Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено судом у п. 7.1. договору сторони узгодили, що повернення позивачу об'єкту, вільного від майна відповідача, здійснюється двосторонньою комісією згідно акта прийому-передачі в термін закінчення оренди об'єкту, але не пізніше 10 робочих днів.

Як встановлено судом у п. 8.2. договору сторони узгодили, що у разі прострочення повернення об'єкта після закінчення договору оренди відповідач сплачує штраф у розмірі подвійної орендної плати, встановленої пунктом 5.1. договору.

Як встановлено судом сторонами не подано суду підписаного сторонами акту прийому-передачі з оренди приміщення. Позивач стверджує, що фактично відповідач повернув позивачу з орендного користування майно лише 04.08.2014, а 05.08.2014 позивач передав вказане майно в оренду за договором від 05.08.2014 № 05 іншій особі, на підтвердження чого позивач подав суду зазначений договір. Відповідач жодним чином не спростував та не заперечив дану обставин.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується факт повернення майна відповідачем позивачу з оренди за договором лише 04.08.2014, тобто з простроченням строку, визначеним у п. 7.1. договору, а тому позивач правомірно нарахував до стягнення з відповідача неустойку за період з 15.07.2014 по 04.08.2014 в сумі 6774,19 грн. відповідно до умов п. 8.2. договору.

За цих підстав, господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача неустойки, нарахованої за період з 15.07.2014 по 04.08.2014, в сумі 6774,19 грн. підлягає повному задоволенню судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду позивачем.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 55000, номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слейпнір" (вул . Новозаводська, 16, м. Миколаїв, 54056, код 32819593) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 30 коп. пені, 6774 (шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 19 коп. неустойки та 1208 (одна тисяча двісті вісім) грн. 83 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 02.11.2015.

Суддя Д.О.Бездоля