Рішення

від 28.10.2015 по справі 916/3811/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р.Справа № 916/3811/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 /директор/;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Гібридний соняшникВ» до сільськогосподарського виробничого кооперативу „КолосВ» про стягнення 28 735,23 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Гібридний соняшникВ» (далі по тексту - ПАТ „Гібридний соняшникВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу „КолосВ» (далі по тексту - СВК „КолосВ» ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 28 735,23 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 5 875,00 грн., процентів за користування кредитом в сумі 3 688,60 грн., збитків в розмірі 15 163,60 грн., збитків від інфляції в сумі 3 076,60 грн., трьох відсотків річних в сумі 152,09 грн. та пені в сумі 779,34 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 03.04.2014р. зобов'язань щодо здійснення своєчасної та повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте СВК „КолосВ» не скористалось правом на участь свого представника в судових засіданнях по даній справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив.

03.04.2014р. між ПАТ „Гібридний соняшникВ» (Продавець) та СВК „КолосВ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту (далі по тексту - договір від 03.04.2014р.), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 2.2 якого за даним договором Продавець зобов'язується передати Покупцю у власність насіння гібридного соняшника: зубр кр.фр. - 255 кг на суму 11 475 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар. Вартість насіння гібридного соняшника зміні не підлягає. Загальна вартість 225 кг насіння гібридного соняшника складає 11 475,00 грн.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 1.3, 1.4 договору від 03.04.2014р. поставка товару здійснюється на умовах Франко-склад Продавця. Покупець набуває право власності на вказане майно та несе пов'язані з цим ризики з моменту поставки товару. Насіння гібридного соняшника повинні бути передані Покупцю протягом 10 днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як свідчать матеріали справи, а саме копія видаткової накладної № РН-0000044 від 03.04.2014р. та довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПТ № 160688, на виконання умов договору від 03.04.2014р. позивачем було передано, а СВК „КолосВ» було прийнято товар - насіння соняшника „Зубр крупна фракціяВ» у кількості 225 кг. загальною вартістю 11 475,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3 договору від 03.04.2014р. сторони у відповідності до даного договору здійснюють взаємні розрахунки відносно суми договору, яка включає ціну товару, проценти за право користування кредитом, а також відшкодування понесених Продавцем витрат. Покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця вартість насіння гібридного соняшника в строк до 01.10.2014р. Оплата, здійснена у вказаний термін, вважається своєчасною. При своєчасній оплаті отриманого товару проценти за право користування товарним кредитом не стягуються.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчить матеріали справи, а саме виписка із банківського рахунку ПАТ „Гібридний соняшникВ» , відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором від 03.04.2014р. не здійснив оплату вартості прийнятого товару в строк до 01.10.2014р. включно. При цьому, СВК „КолосВ» було здійснено часткову оплату вартості придбаного товару на суму 5 600 грн. лише 24.10.2014р., тобто із порушенням терміну розрахунку, узгодженого сторонами. В результаті викладеного, станом на момент вирішення спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед ПАТ „Гібридний соняшникВ» на суму 5 875 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ „Гібридний соняшникВ» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5 875 грн.

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу положень п. 2.4 договору від 03.04.2014р. оплата, здійснена Покупцем після 01.10.2014р., вважається відстроченою. При відстрочці оплати з Покупця стягуються проценти за право користування товарним кредитом в розмірі 0,2% за кожен день відстрочки.

Як свідчать матеріали справи, а саме здійснений позивачем розрахунок, у зв'язку із несплатою в строк до 01.10.2014р. включно повної вартості придбаного товару відповідачу були нараховані відсотки за користування кредитом протягом періоду з 02.10.2014р. по 20.07.2015р. в загальній сумі 3 688,60 грн., перевіривши розрахунок яких господарський суд доходить висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому, сума відсотків за користування кредитом в даному випадку визначається шляхом помноження кількості днів, на який прострочено платіж, із сумою відповідного платежу.

З системного аналізу наведених норм та положень договору від 03.04.2014р., укладеного між сторонами по справі, вбачається висновок, що вказані відсотки за користування кредитом можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що день фактичної оплати вартості поставленого товару не може включатись до періоду часу, за який може здійснюватись нарахування відсотків.

В той же час, здійснюючи нарахування процентів за користування кредитом, позивач нарахував дані відсотки на повну суму заборгованості в тому числі і на день, протягом якого відповідачем було частково оплачено вартість придбаного ним товару, що, в даному випадку, суперечить вищенаведеним вимогам закону. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що правильним розрахунком процентів за користування кредитом у спірних правовідносинах має бути:

11 475,00 грн. * 22 (кількість днів прострочення з 02.10.2014р. по 23.10.2014р. включно) * 0,2 / 100 = 504,90 грн.

5 875 грн. * 270 (кількість днів прострочення з 24.10.2014р. по 20.07.2015р. включно) * 0,2 / 100 = 3 172,50 грн.

Загалом 3 677,40 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню частково на суму 3 677,40 грн.

Що стосується позовних вимог ПАТ „Гібридний соняшникВ» про стягнення із відповідача збитків в сумі 15 163,00 грн. суд зазначає наступне.

В силу положень ст.ст. 611, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Положеннями ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків особою, яка порушила прийняті на себе договірні зобов'язання, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях СВК „КолосВ» складу цивільного правопорушення та дослідити наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодування витрат позивача, які кваліфіковані останнім як збитки.

Перш за все, суду вбачається за доцільне надати аналіз такому елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи . Протиправність поведінки боржника за зобов'язанням означає, передусім, невиконання або неналежне виконання останнім обов'язків, які випливають із змісту договору або положень закону, тобто пов'язується законом з існуванням між суб'єктами цивільного обігу договірних правовідносин. Так, протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах укладається у неналежному виконані прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором від 03.04.2014р. в частині невнесення платежів в рахунок оплати вартості придбаного товару - насіння гібридного соняшнику.

Досліджуючи питання наявності у вищезазначеному порушенні прийнятих на себе зобов'язань вини відповідача, господарський суд зазначає, що згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В свою чергу, статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Однак, в порушення наведених приписів закону, СВК „КолосВ» не було спростовано наявність власної вини у допущеному ним порушенні прийнятих на себе грошових зобов'язань за укладеною між сторонами по справі угодою, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що нездійснення відповідачем оплати повної вартості придбаного насіння соняшнику є наслідком винних дій СВК „КолосВ» як особи, якою порушено прийняті на себе зобов'язання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість розміру визначених позивачем збитків, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 4.5 договору від 03.04.2014р. у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки в розмірі 100% від суми договору. При цьому, згідно з п. 2.1 договору від 03.04.2014р. сума договору включає в себе ціну товару, проценти за право користування кредитом, а також відшкодування понесених Продавцем витрат.

Згідно з ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Приймаючи до уваги положення ч. 5 ст. 225 ГК України та той факт, що відшкодування такого роду збитків та їх розмір прямо передбачені умовами укладеного між сторонами по справі договору від 03.04.2014р., суд дійшов висновку про доведеність з боку ПАТ „Гібридний соняшникВ» факту понесення ним збитків в розмірі 15 152,40 грн., який включає в себе ціну проданого товару - 11 475,00 грн. та розмір процентів за користування кредитом в сумі 3 677,40 грн., правомірна суми яких визначена судом. Решта розміру заявлених до стягнення збитків в розмірі 11,20 грн. не визнається обґрунтованою, оскільки неправомірність нарахування відповідної суми відсотків за користування кредитом як складової частини розміру збитків була встановлена судом під час розгляду даної справи.

Розглядаючи питання наявності причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим СВК „КолосВ» порушенням прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором від 03.04.2014р. та завданими позивачу збитками суд зазначає, що відповідний причинно-наслідковий зв'язок, в даному випадку, прямо випливає із положень п. 4.5 зазначеної угоди, що прямо погоджено сторонами.

Підсумовуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що у діях СВК „КолосВ» , які укладаються в нездійсненні повної та своєчасної оплати вартості придбаного товару, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, які, в свою чергу, є підставою для відшкодування позивачу збитків в розмірі 15 152,40 грн., у зв'язку з чим, вказані позовні вимоги слід задовольнити частково на вказану суму.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості товару, поставленого на виконання умов договору від 03.04.2014р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано СВК „КолосВ» до сплати 3% річних в суму 152,09 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд доходить висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, що є аналогічною за змістом тій, що були допущені при здійсненні нарахувань відсотків за користування кредитом. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:

11 475,00 грн. * 22 (кількість днів прострочення з 02.10.2014р. по 23.10.2014р. включно) * 0,03 / 365 = 20,75 грн.

5 875 грн. * 270 (кількість днів прострочення з 24.10.2014р. по 20.07.2015р. включно) * 0,2 / 100 = 130,38 грн.

Загалом 151,13 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків за річних підлягають задоволенню частково на суму 151,13 грн.

Крім того, з посиланням на ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано СВК „КолосВ» до сплати збитки від інфляції в сумі 3 076,60 грн., перевіривши розрахунок яких, суд доходить висновку про допущення ПАТ „Гібридний соняшникВ» помилки при його здійсненні, яка укладається в наступному.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць ; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

В той же час, у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17 грудня 2013 року N 14 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наведеним вимогам здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції не відповідає, оскільки позивачем було необґрунтовано здійснено розрахунок щодо первісної суми боргу протягом жовтня 2014р., тобто місяця в якому виникло спірне грошове зобов'язання, в той час як на кінець даного місяця сума основного боргу була зменшена в результаті часткового виконання цього обов'язку з боку СВК „КолосВ» . З огляду на викладене, суд доходить висновку, що правильним розрахунком збитків від інфляції у спірних правовідносинах має бути:

5 875,00 грн. * 1,5122640293 (зведений індекс інфляції періоду з жовтня 2014р. по червень 2015р. включно) - 5 875,00 грн. = 3 009,55 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення із СВК „КолосВ» збитків від інфляції підлягають задоволенню частково на суму 3 009,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 4.6 договору від 03.04.2014р. передбачено, що за прострочку виконання своїх зобов'язань сторони платять штрафну неустойку в наступних розмірах: за несвоєчасну оплату товару - подвійна ставка НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочки.

З посиланням на положення п. 4.6 договору від 03.04.2014р. позивачем було нараховано СВК „КолосВ» до сплати пеню в сумі 779,34 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафної санкції, заявленої до стягнення, господарський суд доходить висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, що яка є аналогічною за змістом тій, що була допущені при здійсненні нарахувань трьох відсотків річних та відсотків за користування кредитом. Проте, допущені помилки не призвели до необґрунтованого збільшення пені, заявленої до стягнення, у зв'язку зі чим, суд визнає обґрунтованим факт нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 779,34 грн.

Проте, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню із відповідача на користь ПАТ „Гібридний соняшникВ» в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги компенсацію даним судовим рішенням договірних збитків відповідача, розмір яких перевищує існуючу суму основного боргу, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції до 1 грн. Таким чином, із СВК „КолосВ» підлягає стягненню пеня в сумі 1 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості СВК „КолосВ» перед ПАТ „Гібридний соняшникВ» в загальній сумі 27 866,48 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 5 875,00 грн., процентів за користування товарним кредитом в сумі 3 677,40 грн., збитків в сумі 15 152,40 грн., пені в сумі 1 грн., збитків від інфляції в сумі 3 009,55 грн., трьох відсотки річних в сумі 151,13 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 27 866,48 грн. Таким чином, із СВК „КолосВ» слід стягнути на користь ПАТ „Гібридний соняшникВ» суму основного боргу в розмірі 5 875,00 грн., проценти за користування товарним кредитом в сумі 3 677,40 грн., збитки в сумі 15 152,40 грн., пеню в сумі 1 грн., збитки від інфляції в сумі 3 009,55 грн., три відсотки річних в сумі 151,13 грн. відповідно до ст.ст. 11, 22, 253, 255, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 615, 617, 623, 625, 629, 662, 664, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232, 233, 224, 225 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу „КолосВ» /68711, Одеська область, Болградський район, село Нові Трояни, вул. Леніна, 170, код ЄДРПОУ 30766964/ на користь публічного акціонерного товариства „Гібридний соняшникВ» /67704, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 1, код ЄДРПОУ 13924728/ суму основного боргу в розмірі 5 875 грн. 00 коп. /п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять грн. 00 коп./, проценти за користування товарним кредитом в сумі 3 677 грн. 40 коп. /три тисячі шістсот сімдесят сім грн. 40 коп./, збитки в сумі 15 152 грн. 40 коп. /п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят дві грн. 40 коп./, пеню в сумі 1 грн. 00 коп. /одна грн. 00 коп./, збитки від інфляції в сумі 3 009 грн. 55 коп. /три тисячі дев'ять грн. 55 коп./, три відсотки річних в сумі 151 грн. 13 коп. /сто п'ятдесят одна грн. 13 коп./, судовий збір в сумі 1 181 грн. 18 коп. /одна тисяча сто вісімдесят одна грн. 18 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 02.11.2015р.

Суддя С.П. Желєзна