Рішення

від 28.10.2015 по справі 925/1555/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа № 925/1555/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-2000"

про стягнення 1 596 744,57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1 596 744,57 грн., зокрема 1 038 380,40 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати відповідно до договору на поставку мінеральних добрив № 10114/016019 від 10.12.2013, у зв'язку з непоставкою товару в установлений в договорі строк та 558 364,17 грн. пені за прострочення поставки товару в період з 02.04.2014 по 09.09.2015.

Уточненням до позовної заяви від 28.10.2015 позивач уточнив, що під час складання позовної заяви, відповідно до п. 9.2 Договору, що є предметом розгляду, нарахував та просить стягнути пеню, але вказав неустойку як зазначено в п. 9.2 Договору №10114/016019 від 10.12.2013, просив читати в тексті позовної заяви замість пені згідно п. 9.2 Договору неустойку і стягнути неустойку, також просив суд дати належну оцінку тому, що в п. 9.2 Договору поняття "Покупець" та "Постачальник" переплутані місцями, що є наслідком механічної помилки, що підтверджується змістом цього пункту.

Відповідач не подав письмовий відзив на позов, не направив свого представника у судові засідання, не подав суду заперечень проти позову. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 16.09.2015 та від 30.09.2015 надіслані за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак ухвала повернута до суду без вручення з відміткою у довідці про причину повернення "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також вказано, що місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони чи неподання витребуваних документів. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності відзиву на позов. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у заявленій сумі з підстав, вказаних у позовній заяві, просив задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні, пояснив, що відповідач розрахунки з позивачем не проводить, всіляко уникає будь-яких контактів із працівниками позивача.

У судовому засіданні 28.10.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача у судовому засіданні, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (Покупець за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-2000" (Постачальник за договором, відповідач у справі) уклали договір на поставку мінеральних добрив №10114/016019 від 10 грудня 2013 року, далі - Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Найменування товару: продукти хімічного виробництва. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, пакуванням визначаються Специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору ( п. 1 Договору).

Поставка товарів здійснюється на умовах, що зазначені в Специфікації (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору поставка відбувається в місце, визначене в Специфікації та на умовах, визначених в Специфікації.

Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що ціна за одиницю товару остаточно встановлюється сторонами за кожною позицією та відображається у Специфікації на конкретну партію товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору терміни, порядок оплати та ціна за товар зазначаються у відповідній Специфікації.

В пункті п. 9.2. Договору сторони встановили сплату у випадку прострочення терміну поставки товару більш ніж на 10 банківських днів неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний календарний день прострочення по день поставки включно.

Того ж дня - 10.12.2013 сторони за Договором склали та підписали Специфікацію, яка є Додатком № 1 до договору №10114/016019 від 10 грудня 2013 року, в якій визначили: найменування товару - КАС-32 (карбамідно-аміачна суміш), кількість - 700 тонн, вартість - 1 974 000 грн. з ПДВ, оплата загальної вартості товару здійснюється Покупцем до 15 грудня 2013 року, строк поставки всієї кількості товару: до 01 квітня 2014 року. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем згідно видаткової накладної на товар.

На виконання умов Договору 12 грудня 2013 року позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 1 974 000 грн., що підтверджується випискою банку від 13.12.2013, від 07.10.2015.

Відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 935 619,60 грн. протягом лютого-березня 2014 року. Вартість оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару складає 1 038 380,40 грн.

В акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 12.12.2014, підписаному представниками позивача та відповідача і скріпленому печатками товариств, вказана заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1 038 380,40 грн.

07 липня 2015 року позивач надіслав відповідачу повідомлення - вимогу за вих. № 37юр, в якій повідомив про припинення зобов'язань по поставці/прийняттю товару за Договором внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, від прийняття виконання зобов'язання та вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 1 038 380,40 грн., яка є вартістю оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару. Позивач даним повідомленням - вимогою також просив зобов'язання по поставці/ прийняттю товару за Договором вважати припиненим з моменту отримання відповідачем цього листа, або на п'ятий день з дати направлення позивачем цього листа на адресу відповідача, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Відповідач залишив дану вимогу без задоволення та не повернув позивачу кошти в сумі 1 038 380,40 грн. Тому позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 558 364,17 грн. пені за прострочення поставки товару в період з 02.04.2014 по 09.09.2015.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

В силу частини 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями.

За приписом частини 2 статті 193 ГК України майново-господарські зобов'язання є одним із видів господарських зобов'язань.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язання сторін виникли на підставі Договору № 101140/016019 на поставку мінеральних добрив. Вказаний Договір підписаний керівниками товариств, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано та підтверджено у акті звірки розрахунків, що 12.12.2013 позивач здійснив оплату вартості товару в сумі 1 974 000 грн.

Згідно з вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Додатком № 1 від 10.12.2013 до Договору сторони передбачили, що строк поставки всієї кількості товару до 01 квітня 2014 року . Судом встановлено і відповідачем не спростовано, що товар на суму 1 038 380,40 грн. не був поставлений позивачу.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач 07 липня 2015 року надіслав відповідачу вимогу, якою повідомив про відмову від Договору в частині поставки товару, просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 1 038 380,40 грн., яка є вартістю оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару, також просив вважати припиненим Договір з моменту отримання відповідачем даного листа, або на п'ятий день з дати направлення позивачем листа на адресу відповідача, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Відповідач залишив дану вимогу без задоволення та не повернув 1 038 380,40 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати відповідно до договору на поставку мінеральних добрив №10114/016019 від 10.12.2013.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів і належними доказами підтвердив факти перерахування ним попередньої оплати за Договором в сумі 1 974 000 грн., поставки відповідачем товару на суму 935 619,60 грн. та не поставки відповідачем товару на суму 1 038 380,40 грн.

Відповідач доводи позивача не спростував, не подав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.

За таких обставин позивач в силу частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 038 380,40 грн.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В пункті 9.2 Договору сторонами встановлено у випадку прострочення терміну поставки товару більш ніж на 10 банківських днів сплату неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний календарний день прострочення по день поставки включно. З огляду на вказану умову Договору суд вважає, що відсутні підстави для застосування частини 6 статті 232 ГК України.

Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний календарний день прострочення по день поставки включно, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

У спорі про стягнення неустойки за недопоставку (чи за інше прострочення виконання не грошового зобов'язання) не підлягає застосуванню Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

До такого висновку прийшов Верховний Суд України по аналогічному спору у постанові від 03 грудня 2013 року при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 5 серпня 2013 року у справі № 908/43/13-г.

Однак суд вважає, що позивачем безпідставно нараховано неустойку за прострочення терміну поставки товару після 11.07.2015, оскільки листом від 07.07.2015 позивач повідомив відповідача про припинення зобов'язань по поставці/прийняттю товару за Договором внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, від прийняття виконання зобов'язання, вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 1 038 380,40 грн. та вказав, що зобов'язання по поставці/ прийняттю товару за Договором слід вважати припиненим з моменту отримання відповідачем цього листа, або на п'ятий день з дати направлення позивачем цього листа на адресу відповідача, в залежності від того, яка подія настане раніше. Така вимога позивача відповідає припису частини 2 статті 693 ЦК України, якою надано право покупцю вимагати передання оплаченого товару або відмовитися від його передачі та вимагати повернення суми попередньої оплати .

Суду не подано доказів отримання відповідачем цього листа раніше, тому слід вважати зобов'язання відповідача по поставці товару припиненим 11.07.2015. Тому вимога сплати неустойки (як відповідальності за непоставку товару) після 11.07.2015 є безпідставною, оскільки після цієї дати у відповідача обов'язок поставки товару відсутній.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочення поставки товару підлягає до часткового задоволення в сумі 458 167 грн. 56 коп.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 22 448,22 грн.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-2000" (18000, м. Черкаси, бул. ШевченкаАДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37105949) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) - 1 038 380 грн. 40 коп. (мільйон тридцять вісім тисяч триста вісімдесят гривень 40 копійок) боргу, 458 167 грн. 56 коп. (чотириста п'ятдесят вісім тисяч сто шістдесят сім гривень копійок) неустойки, 22 448 грн. 22 коп. (двадцять дві тисячі чотириста сорок вісім гривень 22 копійки) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 02.11.2015 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко