Постанова

від 16.09.2015 по справі 808/1545/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року 16:40Справа № 808/1545/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

23.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «МПК ЛТД») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 в частині та податкового повідомлення-рішення від 16.10.2014 № НОМЕР_4 у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.03.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1545/15, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 09.04.2015.

Провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотанням сторін для надання додаткових доказів.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 16.09.2015 на підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Зазначає, що відповідач без наявності дійсних доказів, незаконно зменшив суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.10.2014) та зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.10.2014), по господарській операції - безоплатній передачі лузги та відходів (побічних продуктів), яка фактично не відбулась, відносно якої відсутні будь-які первинні документи, не здійснив застосування методів визначення звичайних цін, тобто порушуючи принцип самостійності здійснення господарської діяльності, протиправно скорегував бухгалтерський та податковий облік нереальними господарськими операціями, з метою отримання відповідних показників застосування до підприємства певних податкових наслідків.

Крім того, позивачем правомірно віднесено до витрат собівартість придбаних товарів, які в подальшому реалізовані в режимі експорт, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 16.10.2014 в частині зменшення суми від'ємного значення у розмірі 7 633 382,00 грн.

Також не погоджується з висновками акту перевірки щодо відображення в податковому обліку вартості придбаного палива, використання якого в господарській діяльності не підтверджено первинними документами. Вважає, що наявні достатні та обґрунтуванні докази неправомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003662201від 16.10.2014 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 383 743,00 грн., податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 16.10.2014 р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 76 747,00 грн., податкового повідомлення-рішення №00015081702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників - в повному обсязі.

Згідно позовних вимог просить визнати протиправними та частково скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.10.2014 №000366201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 356 175,00грн; податкове повідомлення - рішення від 16.10.2014 №0005102201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 734 089,00грн; податкове повідомлення - рішення від 16.10.2014 №0005092201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 492 591,00грн., в тому числі у розмірі суми завищення бюджетного відшкодування -328 394,00грн. та суми нарахованих штрафних(фінансових) санкцій у розмірі - 164 197,00грн; податкове повідомлення - рішення від 16.10.2014 №0005081702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 119 371,58грн., в тому числі за основним платежем - 67 920,90грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 450,68грн. у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що на порушення п.п.14.1.56, п.п.14.1.202, п.п.14.1.244 п.14.1 ст.14 р.І, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4. ст.135, п.137.1. ст.137 р.ІІІ Податкового кодексу України ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» до складу доходу не включено дохід від реалізації товарів, а саме вартість безоплатно наданих виконавцю ТОВ «Агропроінвест 08» лузги соняшникової та відходи 1-ї, 3-ї категорій за період квітень 2012 року - червень 2013 pоку, що призвело до заниження доходу по рядку 02 Податкових декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» та рядка 01 Податкових декларацій «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» за 2012 рік та 2013 рік на загальну суму 3 339 056 грн.

Крім того, в порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 п.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на вартість курячої продукції, придбання та реалізація якої не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 на загальну суму 7 633 382 грн.

На порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» до адміністративних витрат включено вартість придбаного палива, використання якого не підтверджено первинними документами, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 136 139 грн.

Вважає висновки акту перевірки правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 04.08.2014 № 694, № 698, № 695, № 697, № 696, № 699, 726, № 727, № 728, № 729 відповідно до плану - графіка проведення документальної планової виїзної перевірки суб'єкта господарювання на підставі Наказів № 733 та № 752 від 08.08.2014 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013.

За результатами здійсненої перевірки 22.09.2014 було складено відповідний Акт перевірки за № 1008/08-28-22-01/36020655 (надалі - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки, на підставі викладених в Акті перевірки висновків, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ НОМЕР_1 від 16.10.2014, яким встановлено порушення підпункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 41676 537,00 грн;

№ НОМЕР_2 від 16.10.2014, яким встановлено порушення п.п.14.1.18, абз. в) п.п. 14.1.191 п. .4.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188. п.189.1 ст.189, п.196.1 ст. 196. п.198.2, п.198.4 абз. г) п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200, п.15 підрозділу 2 розділу X Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 047 515,00 грн;

№ НОМЕР_3 від 16.10.2014, яким встановлено порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 201.1 п.200.3 п.200.4 п.200.14 ст.200 п.201.1 ст.201, п. 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 641 820,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1320910,00грн.;

№ НОМЕР_4 від 16.10.2014, яким встановлено порушення п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.п.168.1.4, п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 119 371,58 грн., в тому числі 67 920,90 грн. за основним платежем, 51 450,68 грн. за штрафними санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач не визнає та просить їх скасувати повністю та частково, а саме:

-Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.10.2014 просить скасувати частково щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 356 175,00 грн;

-Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.10.2014 просить скасувати частково щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 734 089,00 грн;

-Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 16.10.2014 просить скасувати частково щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 492 591,00 грн., в тому числі у розмірі суми бюджетного відшкодування - 328 394,00 грн. та суми нарахованих штрафних санкцій у розмірі - 164 197,00 грн;

-Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 16.10.2014 просить скасувати в повному обсязі щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 119 371,58 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржуються в частині наступних обставин (фактів), викладених в Акті перевірки:

1.Не відображення в податковому обліку господарської операції - безоплатне надання товарів (лузги, відходів 1, 3 категорій) ТОВ «Агропроінвест 08». Дані обставини призвели до заниження доходу, що враховується при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 3339056,00 грн. (стор. 4-19 Акту перевірки) та не нараховані податкові зобов'язання на загальну суму 667812,00 грн. ( стор. 72 Акту перевірки);

2.Реалізація товару (курячої продукції) в режимі експорту нижче ціни придбання, придбання і реалізація якої не пов'язано з господарською діяльністю, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 7633 382,00 грн. (стор. 19-22 Акту перевірки);

3.Відображення в податковому обліку вартості придбаного палива, використання якого в господарській операцій не підтверджено первинними документами, що призвело до:

-завищення витрат при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 383 734,00 грн. (стор. 66-67 Акту перевірки);

-заниження податкових зобов'язань на загальну суму 76747,00 грн. (стор. 74 Акту перевірки);

-не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 67920,90 грн. (стор. 106-112 Акту перевірки).

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

1. Не відображення в податковому обліку господарської операції - безоплатне надання товарів (лузги, відходів 1,3 категорії) ТОВ «Агропроінвест 08».

Як встановлено матеріалами справи 03 січня 2012 року між позивачем та ТОВ «Агропроінвест 08» був укладений договір на переробку давальницької сировини № М39 (зміст договору викладений на стор. 5-7 Акту перевірки). Предметом договору сторонами було узгоджено, що позивач (замовник) передає ТОВ «Агропроінвест 08» (виконавцю) давальницьку сировину - соняшник для виготовлення готової продукції - соняшникової олії та соняшникового жмиху.

В результаті виробничого процесу із давальницької сировини вироблено олію соняшникову нерафіновану 1 ґатунку та отримано макуху соняшникову, лузгу соняшнику, відходи 1-ої та 3-ої категорії. Лузга та відходи безоплатно передано замовником виконавцю, яким визнано лузгу та відходи активами (безоплатно отримані запаси оприбутковано у бухгалтерському обліку) та використано для продажу і для котельні у процесі виробництва продукції. При цьому, операції з безоплатного надання не відображено у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «МПК ЛТД».

В Акті перевірки зазначено, що на порушення п.п.14.1.56, п.п.14.1.202, п.п.14.1.244 п.14.1 ст.14 р.І, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4. ст.135, п.137.1. ст.137 р.ІІІ Податкового кодексу України ТОВ «МПК ЛТД» до складу доходу не включено дохід від реалізації товарів, а саме вартість безоплатно наданих виконавцю ТОВ «Агропроінвест 08» лузги соняшникової та відходи 1-ї, 3-ї категорій за період квітень 2012 року - червень 2013 pоку, що призвело до заниження доходу по рядку 02 Податкових декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» та рядка 01 Податкових декларацій «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» за 2012 рік та 2013 рік на загальну суму 3 339 056 грн.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності позивача згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41).

Отже, з врахуванням основного виду діяльності позивача, враховуючи економічну прибутковість, метою укладення та виконання договору на перероблення давальницької сировини позивача з ТОВ «Агропроінвест 08» було отримання саме готової продукції для подальшої реалізації соняшникової олії та соняшникового жмиху.

Відповідно до п.п.14.1.134 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операції)) з метою одержання готової продукції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Також, в результаті виробничого процесу - виготовлення готової продукції, утворюються побічні продукти, такі як лузга та відходи.

При цьому, даний факт сторонами було передбачено та урегульовано в договорі на переробку давальницької сировини, а саме встановлено, що «п. 1.5 відходи та лузга, отримані в результаті переробки та прийому давальницької сировини належать на праві власності виконавцю - ТОВ «Агропроінвест 08».

Проте, відповідач, не враховуючи існуючі договірні відносини, в акті перевірки приходить до висновків, що лузга та відходи є товаром, тобто є активом, отриманим в результаті здійснення переробки.

Так, відповідач посилаючись на п. 6.10 договору на переробку давальницької сировини (кількість отриманої лузги, а також відходів визначається актами, що підписуються сторонами), приходить до висновків, що позивач здійснив оприбуткування лузги та відходів в своєму бухгалтерському обліку (складському обліку), та в подальшому здійснив їх постачання ТОВ Агропроінвест 08» шляхом безоплатної передачі.

При цьому, на думку відповідача, ТОВ «МПК ЛТД» зобов'язане було безоплатну передачу товару відобразити в податковому обліку, а саме в податковій декларації з податку на прибуток підприємств - збільшити доходи, та в декларації з податку на додану вартість - збільшити податкові зобов'язання.

Дані висновки не відповідають ні фактичному змісту здійсненої господарської діяльності, ні економічній доцільності здійснення господарської діяльності позивача у перевіряємому періоді, на підставі наступного.

Відповідно до ст.139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах та обліках майна цих суб'єктів. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Згідно п.п.14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України товарами є матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях з їх випуску (емісії) та погашення.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Отже, укладаючи договір на переробку давальницької сировини, позивачем, з врахуванням економічної направленості, попиту ринку було визначено економічну обґрунтованість здійснення господарської діяльності, що полягає саме у реалізації виготовленої олії та жмиха соняшника.

Лузгу та відходи на момент здійснення переробки соняшника позивачем не було визначено як актив, тобто не визначено їх вартості, не встановлено економічну вигоду у майбутньому від їх реалізації.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, лузга та відходи, що виникли в результаті виробничого процесу перероблення соняшника не є самостійними активами, що має вартісний характер, та є виключно побічними продуктами такої переробки, що вбачається із змісту договору на переробку давальницької сировини, економічної направленості господарської діяльності позивача та політики підприємства.

Безпідставне є й обґрунтування відповідача щодо посилання на положення договору на перероблення давальницької сировини, а саме на п. 6.10, як на наявність первинних документів, що підтверджують оприбуткування позивачем на балансі саме як товару - лузги та відходів, та подальше безоплатне передання (постачання товарів) ТОВ «Агропроінвест 08».

Так, пунктом 6.10 договору на перероблення давальницької сировини, встановлено, що кількість отриманої лузги, а також відходів визначається відповідно до актів, підписаних сторонами. Зазначені акти є підставою для оприбуткування відходів та лузги виконавцем.

Зокрема, за перевіряємий період, на підставі вищезазначених положень договору між позивачем та ТОВ «Агропроінвест 08» - були підписанні відповідні акти.

Однак, це не є актами прийому-передачі, а є виробничими актами випуску готової продукції з давальницької сировини. При цьому, дані акти лише фіксують факт випуску готової продукції за результатами здійснення кожного виробничого дня, та визначають виключно кількість виробленої готової продукції (олії соняшникової, жмиха соняшника).

Крім того, зміст даних актів містить посилання на п. 1.5 договору на переробку давальницької сировини, та визначає, що кількість отриманої лузги належить на праві власності виконавцю - ТОВ «Агропроінвест 08».

Більш того, зазначені акти не містять вартісного визначення будь-якої позиції - готової продукції, побічного продукту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також, даною нормою визначені й обов'язкові реквізити первинного документи, в тому числі викладення змісту та обсягу господарської операції, одиницю вимірювання.

Однак, із змісту зазначених актів випуску готової продукції з давальницької сировини факт прийому-передачі будь-якого товару від ТОВ «МПК ЛТД» до ТОВ «Агропроінвест 08» не фіксується. Вартість товару не визначається.

Отже, даний первинний документ, відображає таку господарську операцію як виконання ТОВ «Агропроінвест 08» своїх зобов'язань за договором - перероблення давальницької сировини та її результати за кожним виробничим днем.

Відповідно до п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що безоплатно наданими товарами, роботами, послугам є товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Пунктом 135.2 ст.135 Податкового кодексу України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість введення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів. Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпорядження товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару (п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Отже, для того, щоб здійснювати будь-яке постачання товару, тобто здійснювати передання права власності, позивач повинен бути власником цих об'єктів. Однак, право власності на лузгу та відходи, які виникали в результаті переробки давальницької сировини, з урахуванням положень договору на переробку давальницької сировини, належало саме ТОВ «Агропроінвест 08» як на новоутворені об'єкти.

Таким чином, для здійснення в бухгалтерському та податковому обліках операції з безоплатної передачі товарів (лузги та відходів) у позивача були відсутні будь-які підстави, так як не були наявні ні первинні документи, в тому числі підтверджуючі набуття права власності на ці об'єкти, ні реальні факти з ознаками здійснення такої господарської операції.

Крім того, відповідачем безпідставно та незаконно здійснюється й визначення вартості лузги та відходів при здійсненні ніби-то безоплатного передання товарів від ТОВ «МПК ЛТД» до ТОВ «Агропроінвест 08», тобто визначення розміру суми доходів, що підлягають відображенню в податковій декларації з податку на прибуток підприємств та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, відповідно до змісту Акту перевірки, посилаючись на довідку від 18.09.2014 №89/08-06- Z2-35834331 по взаємовідносинам між ТОВ «МПК ЛТД» та ТОВ «Агропроінвест 08», наданою Вільнянською МДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, відповідач зазначає, що ТОВ «Агропроінвест 08» здійснив реалізацію лузги та відходів третім особам.

При цьому, відповідачем без будь-якого нормативного обґрунтування та аналізу, сума доходів та податкових зобов'язань з ПДВ по безоплатній передачі лузги та відходів позивачем - ТОВ «Агропроінвест 08» розраховуються виключно шляхом відображення вартості реалізації ТОВ «Агропроінвест 08» лузги та відходів в подальшому третім особам.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначається на рівні не нижче звичайної ціни.

Згідно положень ст.39 Податкового кодексу України звичайна ціна визначається одним з викладених в статті методів (порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), ціни перепродажу, «витрат плюс», розподілення прибутку, чистого прибутку).

Також, встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби (п. 39.14 ст.39 Податкового кодексу України).

Згідно п.39.11 ст.39 Податкового кодексу України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Однак, відповідачем не наведено жодної інформації в акті перевірки відносно методу визначення звичайної ціни, встановлених інформаційних джерел.

Крім того, відповідачем застосовуються ціни реалізації лузги та відходів ТОВ «Агропроінвест 08», при цьому не здійснюється аналіз співвідношення моменту та кількості ніби-то безоплатної передачі товарів позивачем з моментом їх реалізації ТОВ «Агропроінвест 08» третім особам.

При цьому, як вбачається з Акту перевірки, в залежності від періоду реалізації, ціна лузги та відходів дуже відрізняється, а саме лузга від 50 до 520 грн., відходи від 50 до 360 грн.

Отже, відповідачем не досліджено за який період та в якій кількості було передано товар від позивача до ТОВ «Агропроінвест 08» та за якою ціною в саме цей період було реалізовано товар ТОВ «Агропроінвест 08» третім особам, та не встановлено та не обґрунтовано, що саме ці ціни є звичайними в періодах їх виникнення.

Крім того, в Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Агропроінвест 08» отримана лузга була використана на виробіток котельною пару для виробничих потреб, що передбачено технологічним процесом.

Отже, невідомо яким чином відповідач здійснював визначення вартості безоплатно переданого товару ТОВ «Агропроінвест 08», а саме лузги, яка використана останнім в межах своєї господарської діяльності та не має ніякого вартісного показника.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій суд приходить до висновку, що відповідач протиправно зменшив суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3339056грн. (податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.10.2014), зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 657342грн. (податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.10.2014) та зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 251647грн. із застосуванням штрафу у розмірі 125823,50грн. (податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 16.10.2014) по господарській операції - безоплатній передачі лузги та відходів (побічних продуктів), яка фактично не відбулась, відносно якої відсутні будь-які первинні документи, не здійснив застосування методів визначення звичайних цін.

2. Реалізація товару (курячої продукції) в режимі експорту нижче ціни придбання, придбання і реалізація якої не пов'язано з господарською діяльністю.

Перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт,послуг)» показників за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 у загальній сумі 713509985грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив собівартість реалізованої готової продукції, а саме олії соняшникової нерафінованої 1 гатунку, собівартість реалізованих товарів, а саме курячої продукції в асортименті.

В Акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 п.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «МПК ЛТД» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на вартість курячої продукції, придбання та реалізація якої не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 на загальну суму 7 633 382 грн.

Як вбачається з матеріалів справи одним з напрямків здійснення господарської діяльності позивача згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами (код КВЕД 46.32).

При цьому, дана реалізація товару - м'яса і м'ясних продуктів, здійснюється підприємством в режимі експорту.

Виробником та постачальником даної продукції позивачу є ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648).

За результатами перевірки, відповідач прийшов до висновків, що при здійсненні експортних операцій у підприємства відсутня потенційна можливість отримання грошових коштів від продажу на імпорт курячої продукції на суму отриманих збитків від цього продажу, то у підприємства відсутнє збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів, та як наслідок, і доходів від здійснення операцій з реалізації курячої продукції. Отже, придбані товари, які були реалізовані зі збитком, підприємство не використало їх у господарській діяльності (стор. 21 -22 Акту перевірки).

Підставою даних висновків слугував факт реалізації позивачем в режимі експорту курячої продукції нижче ціни придбання, що призвело, на думку відповідача до завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 на загальну суму 7 633 382,00 грн.( за 2013 рік).

Положеннями п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановленою що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єкт господарювання має на меті отримання доходу, в тому числі шляхом реалізації товарів.

Згідно п.п. 4.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Також, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» при здійсненні заповнення та подання фінансової звітності, при визначенні доходу враховуються загальний дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг.

При цьому, отримання доходу не завжди приносить отримання прибутку. Так, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 « Загальні вимоги до фінансової звітності» дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів та зменшення зобов'язань, що приводить до збільшення власного капіталу. Також, даним положенням встановлено, що прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Таким чином, отримання доходу при реалізації позивачем курячої продукції - це фактично отримання грошової компенсації за реалізований товар згідно умов договору. У разі продажу товарів, дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізовуються товари, а тому операція повністю відповідає визначенню «господарська операція».

Відповідно до п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного -надання товарів.

Згідно п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі.

Так, згідно п.п.14.1.219 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до п.14.1.71 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена - сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Отже, як при придбанні курячої продукції у ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» так й при подальшій її реалізації, сторонами була визначена вартість даної продукції, з урахуванням відповідних ринків. Однак, відповідачем не враховано, що придбання товарів, здійснюється у виробника товару на території України, а реалізація товару здійснюється в межах іншого ринку та умов - експорт.

Таким чином, ціна визначена в договорі (контракті) щодо реалізації курячої продукції в режимі експорту є ринковою - звичайною ціною.

Представниками відповідача, при обґрунтуванні своєї позиції, зазначалося, що протиправність даних господарських операцій полягає в тому, що позивачем в один день придбавалось м'ясо та м'ясна продукція в той же день реалізовувалась. При цьому, відповідач вважає, що у зв'язку з відсутністю прибутку від даних збиткових операцій, позивач не мав право збільшувати витрати звітного періоду.

Як зазначив позивач у судовому засіданні єдиним постачальником та виробником м'яса та м'ясної продукції є ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський». При цьому, позивач є єдиним підприємством, що реалізує продукцію виробника в режимі експорту та не має власних складських потужностей. Здійснення реалізації м'ясної продукції в момент її придбання відбувалось перш за все у зв'язку з безперервним виробничим процесом ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський». Складські приміщення ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» мають обмеження площі (700 тон), у зв'язку з чим при щоденному забої до 90 тис.голів птиці (200 тон м'яса) накопичення на складах продукції до моменту покращення цінової політики на ринку є неможливим, що може привести до екологічно та санітарної катастрофи регіону. Таким чином, реалізація м'ясної продукції здійснюється тільки після детального вивчення аналізу цін на м'ясну продукцію в Україні (які є декларовані), ринок якої є насиченим даним видом товару, та ринку експорту (реалізація якого відбувається також в залежності від виконання вимог країни - покупця).

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу .

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають і вартість реалізованих товарів.

Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначається, що собівартість реалізованих товарів це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих товарів.

Таким чином, позивачем при здійсненні реалізації курячої продукції на експорт до витрат віднесені собівартість реалізованих товарів на суму придбання таких товарів.

При цьому, безпідставними є обґрунтування даного «порушення» відповідачем, який визначає, витрати сформовані невірно у зв'язку з не отриманням грошових коштів на суму отриманих збитків від цього продажу.

Однак, податкове законодавства, а саме стаття 139 Податкового кодексу України не передбачає таких випадків - не відображення у складі витрат, збитків при реалізації товарів.

Так, відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В свою чергу, у позивача наявні первинні документи, підтверджуючи як факт придбання товарів, так і факт реалізації товару в режимі експорту.

Крім того, твердження відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину по реалізації курячої продукції, є такими, що не відповідають нормам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, беручи до уваги відсутність відповідного судового рішення про визнання відповідних правочинів недійсними, твердження відповідача про нікчемність правочинів, є такими, що не відповідають приписам діючого законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України України від 05.01.2015 по справі № К/800/27732/14 визначено, що в рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесенім витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності такої операції, її ефективності.

Позивачем була надана фінансова звітність господарської діяльності за останні роки, а саме протягом 2012 -2015 років.

Проаналізувавши зміст фінансової звітності вбачається, що виробничий дохід від здійсненої господарської діяльності (ряд. 2090, 2095 ф.2) за зазначені роки як правило є прибутковим, однак інші супутні та фінансові витрати в результаті формують збиток підприємства за рік.

Тобто, за результатами здійснення всієї виробничої діяльності, що полягає у реалізації не тільки курячої продукції, але й олії соняшникової, прибуток від реалізації товарів (олії та м'ясної продукції у сукупності) частково зменшив збиткову реалізацію.

Крім того, відповідач зазначає, що збитки від реалізації м'ясної продукції складають 7 663 382,00 грн. Однак, дана сума є вибірковою та не відображає прибуток за цей період від реалізації м'ясної продукції. Зокрема, збитки від реалізації м'ясної продукції складають 5990568,80, що вбачається з рахунків 702 та 902 обліку підприємства.

Таким чином, відповідачем неправомірно вибірково бралася інформація здійснення господарської діяльності підприємства щодо збитковості та зменшувався об'єкт оподаткування, при цьому не враховувались загальні показники формування об'єкту оподаткування за даний період.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до витрат собівартість придбаних товарів, що в подальшому реалізовані в режимі експорт, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.10.2014 в частині зменшення суми від'ємного значення у розмірі 7 633 382,00 грн. Згідно розрахунку штрафних санкцій в інших спірних податкових повідомленнях-рішеннях дане порушення не відображене.

3. Відображення в податковому обліку вартості придбаного палива, використання якого в господарській діяльності не підтверджено первинними документами.

Перевіркою відображених у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» показників за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 у загальній сумі 3 734 425 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив нарахування заробітної плати, нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, комісія банків від купівлі-продажу іноземної валюти, придбання послуг та інше. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 в сумі 3 734 425 грн. на підставі таких документів: головної книги за 2-4 квартали 2012 року, за 2013 рік, журналів-ордерів по рахунках №92 «Адміністративні витрати», №661 «Розрахунки із заробітною платою», №651 «Розрахунки із пенсійним забезпеченням», №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», банківських виписок, платіжних доручень, прибуткових накладних, актів виконаних робіт та інше встановлено завищення задекларованих ТОВ «МПК ЛТД» показників у рядку 06.1 Декларацій «Адміністративні витрати» на загальну суму 136 139 грн.

В Акті перевірки зазначено, що на порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «МПК ЛТД» до адміністративних витрат включено вартість придбаного палива, використання якого не підтверджено первинними документами, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 136 139 грн.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було надано запит ТОВ «МПК ЛТД» від 20.08.2014 №8638/10/0828-1702-211 про надання до перевірки первинних документів (подорожних листів та інших документів), щодо підтвердження використання працівниками, з якими було укладено договори компенсації за використання власного автомобіля в службових цілях, пально-мастильних матеріалів, згідно наданих до перевірки відомостей.

У своїй відповіді на запит від 22.08.2014 №5 ТОВ «МПК ЛТД» зазначило, що враховуючи діюче податкове та трудове законодавство на підприємстві був виданий наказ від 03.01.2012 №3 щодо встановлення нормативів витрачання пального для легкових автомобілей та затверджений бланк видачі та списання паливно-мастильних матеріалів, відповідно до яких ведеться облік цих матеріалів. Також у листі зазначено, що подорожні листи діючим законодавством не вимагаються, тому до перевірки надані не були.

Матеріалами справи встановлено, що позивач з працівниками, які володіють власними транспортними засобами, враховуючи вид та об'єм виконуваних ними службових обов'язків, укладав договори на виплату компенсації за використання власного автомобіля в службових цілях.

В підтвердження фактичного використання працівниками власних автомобілів саме в межах виконання своїх службових обов'язків, тобто у межах інтересів позивача, свідчать підписані двосторонні акти виконаних робіт між позивачем та кожним працівником.

Положеннями ст. 125 Кодексу законів про працю України визначено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Так, Наказом позивача № 3 від 03 січня 2013 року «Про затвердження норм витрат пального для автомобілів» було встановлено, що з 03.01.2012 витрачання пального для легкових автомобілів, які використовуються підприємством в господарській діяльності встановлюється у розмірі 9л/100 км.

В підтвердження фактичного отримання працівниками, з якими укладені договори на виплату компенсації за використання власного автомобіля в службових цілях, палива у вигляді карток відповідачу під час перевірки були надані відомості видачі та списання паливно-мастильних матеріалів. Зокрема, дані відомості містять інформацію щодо кількості отриманого палива, підпис особи, що його отримала, дані спідометра та фактичний пробіг за місяць.

Таким чином, працівникам відповідача до перевірки були надані первинні документи, що підтверджують факт наявності взаємовідносин між фізичною особою та позивачем саме в межах -трудового законодавства - договори на виплату компенсації за використання власного автомобіля в службових цілях; докази використання працівником власного автомобіля саме в межах виконання службових обов'язків - акти виконаних робіт (наданих послуг); докази отримання та використання працівником паливно-мастильних матеріалів - відомість отримання та використання паливно- мастильних матеріалів.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги статті 44 Податкового кодексу України щодо належного введення обліку витрат, а саме надання та фактичне використання паливно-мастильних матеріалів працівниками в межах виконання ними службових обов'язків, та не пов'язані з їх особистими інтересами.

Відповідно до п.п.14.1.41 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платнею та не пов'язаний з виконання обов'язків трудового найму, або не є винагородою за цивільно-правовим договором (угодами), укладеними з таким платником податку.

Таким чином, з урахуванням того, що працівники здійснювали використання отриманого палива виключно в межах виконання ними своїх трудових обов'язків - відсутні ознаки отримання працівником додаткового блага.

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність отримання працівниками додаткового блага, тобто про відсутність об'єкту оподаткування податку на доходи фізичних осіб та підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів саме в межах здійснення господарської діяльності позивача, тобто правомірності формування витрат та відсутності об'єкту формування податкових зобов'язань (умовної поставки товару).

Відсутність факту порушення вимог податкового законодавства зумовлює й відсутність підстав застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України.

При цьому, є неправомірним застосування до позивача ставки при розрахунку штрафних санкцій у розмірі 75 %.

Положеннями п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України встановлено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - вчинені протягом 1095 втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню і або сплаті до бюджету.

Однак, зазначаємо, що в акті перевірки та розрахунку штрафних санкцій відсутні підтвердження, що зі сторони позивача мали місце протягом 1095 днів втретє та більше вчинення ідентичних правопорушень.

Отже, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0003662201 від 16.10.2014 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 383 735,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0005102201 від 16.10.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 76 747,00 грн. та податкового повідомлення-рішення№0005081702 від 16.10.2014 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 119371,58грн. - у повному обсязі.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги розрахунок штрафних санкцій по кожному податковому повідомленню-рішенню, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 16.10.2014 №000366201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 356 175,00грн., а саме позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення - рішення від 16.10.2014 №000366201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 356 173,00грн.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.10.2014 №0005102201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 734 089,00грн; податкового повідомлення - рішення від 16.10.2014 №0005092201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 492 591,00грн., в тому числі у розмірі суми завищення бюджетного відшкодування -328 394,00грн. та суми нарахованих штрафних(фінансових) санкцій у розмірі - 164 197,00грн; податкового повідомлення - рішення від 16.10.2014 №0005081702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 119 371,58грн., в тому числі за основним платежем - 67 920,90грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 450,68грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.10.2014 №000366201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 356 173,00грн.

Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.10.2014 №0005102201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 734 089,00грн.

Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.10.2014 №0005092201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 492 591,00грн., в тому числі у розмірі суми завищення бюджетного відшкодування -328 394,00грн. та суми нарахованих штрафних(фінансових) санкцій у розмірі - 164 197,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.10.2014 №0005081702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 119 371,58грн., в тому числі за основним платежем - 67 920,90грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 450,68грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (вул. Бородинська, буд.1а, м. Запоріжжя, 69096, ЄДРПОУ 38732217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» (вул.Електрозаводська, буд.3, м.Запоріжжя, 69065, ЄДРПОУ 36020655) судовий збір у розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий