Рішення

від 29.10.2015 по справі 913/693/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 жовтня 2015 року Справа № 913/693/15

Провадження № 4/913/693/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Луганського Хіміко-Фармацевтичний завод", м. Луганськ

про стягнення 520 459, 83 дол. США, та 1 261 141 грн. 59 коп.

Cуддя - Старкова Г.М.

Cекретар судового засідання-помічник судді - Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 30.05.2014.;

від відповідача - представник не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 14.12. від 25.06.2012 в сумі 520 459,83 доларів США., та еквівалент 59 098,26 доларів США., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 498 690,12 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 21 769,71 доларів США; пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами - еквівалент 59 098,26 доларів США.

Представником позивача до канцелярії суду 12.10.2015 на виконання ухвали господарського суду Луганської області від 31.08.2015 у справі № 913/693/15 подані додаткові письмові пояснення з додатковими документами, а саме: розрахунок заборгованості з визначенням пені в гривневому еквіваленті; електронне повідомлення Національного банку України про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют; копію анкети заявки на кредитний продукт; витяг з державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; виписку погашень за період з 21.08.2015 по 08.10.2015; довідку про стан заборгованості на 08.10.2015; відомості про рух коштів на поточному рахунку відповідача; докази направлення на електроні адреси відповідача позовної заяви. Вказані пояснення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи з усіма доданими документами.

Представник позивача наданими додатковими поясненнями просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 498 690,12 доларів США за період з 25.05.2015 по 20.08.2015; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 21 769,71 доларів США за період з 12.05.2015 по 20.08.2015 та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 261 141 грн. 59 коп., з яких: за порушення строків повернення кредиту в сумі 1 232 263 грн. 73 коп. за період з 26.05.2015 по 20.08.2015; за порушення строків сплати відсотків за кредитом в сумі 28 877 грн. 86 коп. за період 12.03.2015 по 20.08.2015.

Представником позивача додатковими поясненнями, зданими до суду 12.10.2015, був доданий додатковий розрахунок пені відповідно до умов п. 12.1 кредитного договору в національній валюті - гривні, що відповідає нормам чинного законодавства України. Даний розрахунок судом був прийнятий до відома, у зв'язку з чим суд розглядає вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 261 141 грн. 59 коп., з яких: за порушення строків повернення кредиту в сумі 1 232 263 грн. 73 коп. за період з 26.05.2015 по 20.08.2015; за порушення строків сплати відсотків за кредитом в сумі 28 877 грн. 86 коп. за період 12.03.2015 по 20.08.2015.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 22 ГПК України, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 14.12. від 25.06.2012 в загальній сумі 520 459,83 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом в сумі 498 690,12 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 21 769,71 доларів США, та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 261 141 грн. 59 коп.

Позов мотивований фактом невиконання відповідачем умов кредитного договору № 14.12. від 25.06.2012 в частині оплати у встановлені строки суми кредиту та процентів за користування кредитом.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.

Представник відповідача відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористалися.

Так, Публічне акціонерне товариство "Луганський хіміко-фармацевтичний завод" зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

В ухвалах господарського суду Луганської області від 31.08.2015, 14.09.2015, 28.09.2015 та 12.10.2015 явка учасників процесу в судові засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ В«УкрпоштаВ» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суда вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 29.10.2015 подав заяву про залучення до матеріалів справи скріншот сторінки сайту ПАТ «ПУМБ» стосовно розміщення на офіційному сайті банку позовну заяву № КНО-61.12 від 28.08.15 з додатками. Вказана заява судом розглянута та долучена до матеріалів справи з наданими до неї документами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування вимог за позовом, позивач посилається на наступне.

Між Публічним акціонерним товариством В«ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 В» (далі за текстом - ОСОБА_1, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Луганський хіміко-фармацевтичний завод" ( далі за текстом - Позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 14.12 від 25.06.2012 (далі за текстом - кредитний договір), до якого було внесено ряд змін на підставі додаткових угод: № 1 від 28.11.2012, № 2 від 18.01.2013, № 3 від 11.03.2013, № 4 від 22.05.2013, № 5 від 05.07.2013, № 6 від 03.09.2013, № 7 від 13.12.2013, № 8 від 19.05.2014 та № 9 від 29.07.2014.

Відповідно до умов, передбачених п. 1.1 кредитного договору позивач зобов'язаний надати відповідачу кредит в розмірі 500 000,00 доларів США, який був виданий банком 26.06.2012, що підтверджується меморіальним ордером № НОМЕР_1 від 26.06.2012. Кредит наданий позичальнику у вигляді поновлюваної кредитної лінії зі щоденним лімітом кредитування, згідно графіку, наведеного в кредитному договорі (п. 1.2 кредитного договору).

В подальшому, між сторонами укладено додаткову угоду №4 від 22.05.2013, якою внесено зміни до кредитного договору та збільшено щоденний ліміт кредитування до 688000,00 доларів США, у зв'язку з чим, за заявою позичальника банком було довидано позичальнику суму кредиту у розмірі 125 000,00 доларів США., що підтверджується меморіальним ордером № 4027431.615.9075 від 30.05.2013.

Таким чином, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором банком виконано в повному обсязі та належним чином.

Згідно з умовами пунктів 1.1, 6.1, 7.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти користування кредитом та повернути банку кредит в повному обсязі, в порядку та у строки, обумовлені кредитним договором.

Проте, позичальником в порушення вищезазначених норм чинного законодавства України та умов п.п. 1.1, 6.1, 7.1 кредитного договору, не здійснено належного виконання взятих на ceбе зобов'язань та не повернуто суму кредиту та відсотків за користування ним в розмірі та в строки передбачені кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитування позичальника поділено на період користування кредитом. Тлумачення терміну «Період користування кредитом» наведено розділі «Терміни» кредитного договору, відповідно до якого (в редакції додаткової угоди №4 від 22.05.2013) періодом користування кредитом визначений проміжок часу, який складає 330 календарних днів - на перший період користування кредитними коштами, 362 календарних дні на другий період та 394 календарних днів - на третій період користування кредитом.

Датою початку першого періоду користування кредитом є дата укладення кредитного договору, а датою закінчення першого періоду є 21.05.2013 .

Датою початку другого періоду користування кредитом є дата укладення додаткової угоди №4 від 22.05.2013, а датою закінчення другого періоду є 19.05.2014 .

Датою початку третього періоду користування кредитом є 20.05.2014, а датою закінчення третього (останнього) періоду кредитування є 18.06.2015 .

Пунктом 6.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №8 від 19.05.2014) встановлено, що у випадку продовження строку користування кредитом на третій період користування кредитом, датою повернення кредиту в повному обсязі є 18.06.2015 .

Крім того, підпунктом 6.1.1 кредитного договору встановлено, що не пізніше 25.05.2015 позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує еквівалент 344 000,00 доларів США. Не пізніше 18.06.205 позичальник зобов'язаний повернути банку всю суму заборгованості за кредитом.

Натомість, позивачем зазначено, що позичальником порушено взяті на себе зобов'язання з повернення суми кредиту та не повернуто банку у строк до 25.05.2015 суму кредиту, що перевищує еквівалент 344 000, 00 доларів США, а також не повернуто всю суму заборгованості за кредитом ні на дату, встановлену кредитним договором, а саме 18.06.2015, ні на дату подання даної позовної заяви.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань з повернення основної суми кредиту, у відповідача виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, яка станом на 20.08.2015 (включно), складає 498 690,12 доларів США за період з 25.05.2015 по 20.08.2015, згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім того, проценти, нараховані з моменту видачі кредиту по 11.05.2015, сплачені відповідачем в повному обсязі. Однак, проценти, нараховані за період з 12.05.2015 по 20.08.2015, але позичальником не сплачені.

У зв'язку з невиконанням п. 10.3.6.2 кредитного договору (протягом строку дії договору забезпечувати перебування заставного майна застрахованим) та згідно з умовами пункту 7.2.1.1 кредитного договору, починаючи з 28.05.2015 проценти нараховуються банком за ставкою у розмірі 15,5% річних для кредиту в доларах США.

Таким чином, сума нарахованих та несплачених позичальником процентів за користування кредитними коштами, станом на 20.08.2015. (включно), складає 21 769,71 доларів США за період з 12.05.2015 по 20.08.2015, згідно наданого позивачем розрахунку.

Так, пунктом 12.1 кредитного договору встановлено, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення. Пеня за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором сплачується позичальником у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

Позивачем додатковими поясненнями, зданими до суду 12.10.2015, був доданий додатковий розрахунок пені відповідно до умов пункту 12.1 кредитного договору в національній валюті - гривні, що відповідає нормам чинного законодавства України. Даний розрахунок судом був прийнятий до відома у зв'язку з чим суд розглядає вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1 261 141 грн. 59 коп., з яких: за порушення строків повернення кредиту в сумі 1 232 263 грн. 73 коп. за період з 26.05.2015 по 20.08.2015; за порушення строків сплати відсотків за кредитом в сумі 28 877 грн. 86 коп. за період 12.03.2015 по 20.08.2015.

В порушення умов кредитного договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та процентів за користування кредитом у встановлені строки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 14.12. від 25.06.2012 в загальній сумі 520459,83 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом в сумі 498 690,12 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 21 769,71 доларів США та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 261 141 грн. 59 коп. Обґрунтовуючи позовні вимого позивач посилається на умови кредитного договору № 14.12. від 25.06.2012 та положення ст.ст. 526, 530, 536, 554,611, 614, 625, 629, 105 Цивільного кодексу України.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог за позовом , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою кредитний договір № 14.12. від 25.06.2012 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Матеріалами справи підтверджено, що між Публічним акціонерним товариством В«ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 В» (далі за текстом - ОСОБА_1, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Луганський хіміко-фармацевтичний завод" ( далі за текстом - Позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 14.12 від 25.06.2012 (далі за текстом - кредитний договір), до якого було внесено ряд змін на підставі додаткових угод: № 1 від 28.11.2012, № 2 від 18.01.2013, № 3 від 11.03.2013, № 4 від 22.05.2013, № 5 від 05.07.2013, № 6 від 03.09.2013, № 7 від 13.12.2013, № 8 від 19.05.2014 та № 9 від 29.07.2014 (а.с.10-31).

Як вбачається з матеріалів справи, кредит було видано позивачем відповідачу за позовом згідно меморіальних ордерів:№ НОМЕР_1 від 26.06.2012 та № 4027431.615.9075 від 30.05.2013 (а.с.32-33) та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України за надання кредитних коштів банк має право нараховувати та отримувати відсотки за користування кредитом.

На виконання умов кредитного договору, позивачем, відповідачу надавалися кредитні кошти, що підтверджується виписками з особистого рахунку відповідача та не оспорюється останнім (а.с. 94-140).

З розрахунку позивача вбачається, що відповідачем кредитні кошти були повернуті частково, у зв'язку з чим за відповідними періодами утворилась заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом, графік повернення кредиту відповідачем в повному обсязі не дотримувався.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором №14.12 від 25.06.2012 не надав, доказів оплати заборгованості за кредитом та процентами за користуванням кредитом суду також не представив.

Відповідач умови договору виконував неналежно та не в повному обсязі , у зв'язку з чим, за відповідачем перед позивачем станом на 20.08.2015 (включно)утворилась заборгованість за кредитом станом на 20.08.2015 (включно) яка складає 498 690,12 доларів США за період з 25.05.2015 по 20.08.2015.

Також, відповідач здійснював повернення процентів за користування кредитом не в повних сумах та припускав порушення строків оплати, тому станом на 20.08.2015. (включно) утворилась заборгованість за процентами за користування кредитом та 20.08.2015. (включно) складає 21 769,71 доларів США за період з 12.05.2015 по 20.08.2015

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 498 690,12 доларів США., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 21 769,71 доларів США підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На час прийняття рішення у цій справі відповідачем не подано допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом.

Позивачем, відповідно до умов п.12.1 кредитного договору, до стягнення заявлено пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 261 141 грн. 59 коп., з яких: за порушення строків повернення кредиту в сумі 1 232 263 грн. 73 коп. за період з 26.05.2015 по 20.08.2015; за порушення строків сплати відсотків за кредитом в сумі 28 877 грн. 86 коп. за період 12.03.2015 по 20.08.2015.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 261 141 грн. 59 коп. суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, виходячи з комплексного аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що основною сумою заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами є заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Водночас, відповідно до ст.2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст.1 наведеного Закону, періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України В«Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014 р. №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено с. Провалля Луганської області.

Кабінетом Міністрів України 05.11.2014 прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року. № 1053 В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі № 826/18327/14 за адміністративним позовом ТОВ В«Тар АльянсВ» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів УкраїниВ» від 30.10.2014 № 1053-рВ» .

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факт проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ будь-яких сумнівів не викликає, оскільки він неодноразово висвітлювався в засобах масової інформації, у повідомленнях Ради національної безпеки та оборони України.

Так, зокрема, проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ вбачається з Указів Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» .

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 .

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Згідно Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства "Луганський хіміко-фармацевтичний завод", є м. Луганськ, вулиця Кірова, будинок 17.

Законом України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст. 2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» право фізичної особи-підприємця не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи фактичні обставини справи, норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 1 261 141 грн. 59 коп. слід відмовити.

Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів погашення заявлених до стягнення сум.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 498 690,12 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 21 769,71 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

У судовому засіданні 29.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 65 620 грн. 82 коп. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1" до Публічного акціонерного товариства "Луганського Хіміко-Фармацевтичний завод" про стягнення 520 459, 83 дол. США та 1 261 141 грн. 59 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Луганського Хіміко-Фармацевтичний завод", вул. Кірова,17, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 00480796 на користь Публічного акціонерного товариства товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1", вул. Андріївська,4, м.Київ, код ЄДРПОУ 14282829(юридична адреса), вул. Артема,25, м.Харків (адреса для листування), заборгованість за кредитом в сумі 498 690,12 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 21 769,71 доларів США, витрати зі сплати судового збору в сумі 65 620 грн. 82 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано - 03.11.2015.

Суддя Г.М. Старкова