Ухвала

від 27.10.2015 по справі 872/15709/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2015 рокусправа № 804/11562/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі № 804/11562/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пік-Трейд" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у якому просить: визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000082205 від 23.07.2013р., № 0000092205 від 23.07.2013р.; скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000082205 від 23.07.2013р., № 0000092205 від 23.07.2013р.; винесені відповідачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000082205 від 23.07.2013р., № 0000092205 від 23.07.2013р., винесені Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, повністю не встановлені всі обставини справи та не досліджені докази, які мають значення для встановлення обставин справи, а тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем, в період часу з 29.03.2013 року по 04.04.2013 року, було проведено виїзну позапланову документальну перевірку приватного підприємства "Пік-Трейд" (код ЄДРПОУ 34773315) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ НУФ "Дітекон" (код ЄДРПОУ 13464770) за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт № 111/22/5-34773315 від 11.04.2013 року.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем було видано податкове повідомлення-рішення № 0000232250 від 30.04.2013 року про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 121 996,50грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000242250 від 30.04.2013 року про нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства в сумі 278 614,50грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПП "Пік-Трейд" в адміністративному порядку, відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 1234/10/10-25 від 22.07.2013 року, яким податкове повідомлення рішення № 0000232250 від 30.04.2013 року про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість скасовано в частині застосування штрафної санкції у розмірі 26 119,50 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Податкове повідомлення-рішення № 0000242250 від 30.04.2013 року про нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства скасовано в частині визначення основного платежу у розмірі 205 108,80 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. В іншій частині скарга ПП "Пік-Трейд", на зазначені податкові повідомлення-рішення, залишена без задоволення.

ПП "Пік-Трейд" було подано скаргу до Міністерства доходів та зборів України рішенням якого № 9012/6/99-99-100115 від 15.08.2013 року скарга ПП "Пік-Трейд" була залишена без задоволення, а первісні податкові повідомлення-рішення № 0000232250 та № 0000242250 від 30.04.2013 року, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, без змін.

28.08.2013 року відповідачем було винесено, на підставі первісного Акту перевірки, нові податкові повідомлення-рішення № 0000082205 від 23.07.2013р. на суму 95 877 грн., № 0000092205 від 23.07.2013р. на суму 73 505,70грн., які було отримано ПП "Пік-Трейд" 28.08.2013 року, про що свідчить підпис головного бухгалтера ПП "Пік-Трейд" на корінці податкового повідомлення-рішення про отримання.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, під час здійснення перевірки не було досліджено рух активів підприємства під час здійснення господарських операцій за період часу, який охоплюється перевіркою. Не було проаналізовано всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти надання послуг, залізничні накладні та інші); Не було перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості суб'єкта господарювання до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції. А саме, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення товару, приміщень для зберігання товарів тощо.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПКУ витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ПКУ). В той же час, не включаються до складу витрат ті витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. ПКУ встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та ТОВ НУФ «Дітекон» були встановлені господарські правовідносини.

В Акті зазначено, що у зв'язку з не підтвердженням факту здійснення операцій, за результатами яких сформовані суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2012 року по "ланцюгу" поставки від ТОВ "Дітекон" до ПП "Пік-Трейд" підприємством завищено розмір податкового кредиту. На підставі чого було зроблено помилковий висновок про відсутність реальних поставок, та нереальність господарських операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Разом з тим, позивачем надано під час проведення перевірки всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення ПП "Пік-Трейд" господарських операцій з контрагентом ТОВ "Дітекон", тому контролюючим органом було зроблено хибний висновок про відсутність факту придбання підприємством товарів та нереальності здійснення господарських операцій між ПП "Пік-Трейд" та його постачальником ТОВ "Дітекон".

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненою між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем, під час здійснення перевірки не було досліджено рух активів підприємства під час здійснення господарських операцій за період часу, який охоплюється перевіркою. Не було проаналізовано всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти надання послуг, залізничні накладні та інші).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами. Операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки, позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат, а угода укладалась підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами, то згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, обґрунтовано, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов