Постанова

від 29.10.2015 по справі 809/2563/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 876/12750/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-ізраїльського підприємства "Кутська лісова компанія" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-ізраїльського підприємства "Кутська лісова компанія" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

УПФ України в м. Івано-Франківську 19.08.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ТОВ Спільного українсько-ізраїльського підприємства "Кутська лісова компанія" в якому просило стягнути заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 111 489,69 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ Спільного українсько-ізраїльського підприємства "Кутська лісова компанія" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованість в сумі 111 489,69 грн. (сто одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень 69 коп.)

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ Спільне українсько-ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, та невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Разом з тим, жодних доказів наявності заборгованості позивачем суду не надано. Як зазначено у Постанові суду, «станом на 31.03.2011р. відповідачем допущено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 111 489,69 грн.». Апелянт зазначає, що дана заборгованість відсутня. Позивачем взагалі не було доведено, а судом не вивчалося питання та не встановлювалися факти: чи існує будь-яка заборгованість, якими саме документами підтверджується наявність заборгованості, як саме розраховано заборгованість, за який період існує заборгованість.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч. 1 ст. 41 та 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-ізраїльського підприємства "Кутська лісова компанія" є юридичною особою, взяте на облік в Управлінні Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську як платник страхових внесків, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01.01.2011 року є страхувальником і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Станом на 31.03.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-ізраїльського підприємства "Кутська лісова компанія" допущено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 111489,69 грн., в тому числі 77789,28 грн. внеску, 29835,78 грн. штрафних санкцій та 3864,63 грн. пені.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заборгованість відповідача підтверджується вимогою про сплату боргу від 05.04.2011 року на суму 111489,69 грн., отриманою відповідачем, карткою особового рахунку платника внеску, іншими матеріалами справи та доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано, чим фактично не заперечено наявності заборгованості, то така підлягає стягненню в судовому порядку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції чинній на час звернення позивача до суду - 19.08.2013 року).

Частиною 1 статті 25 цього Закону визначено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно частини 4 вказаної статті, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Аналіз наведеної норми права дає підстави дійти висновку, що вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є виконавчим документом, який підлягає виконанню ДВС.

Таке рішення може бути оскаржено в суді, якщо особа, яка звертається до суду, вважає, що її права, свободи та інтереси порушено.

Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості звертатися до адміністративного суду із заявами, в яких ставиться вимога про підтвердження власного рішення, яке ухвалено в межах наданих йому законом повноважень.

Мовне тлумачення частини третьої статті 106 Закону №1058-IV дає підстави вважати, що орган ПФУ має право звернутися із позовом про стягнення недоїмки у випадках, коли він не має достатніх даних для ухвалення власного рішення з цього питання.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та рішення про застосування фінансових санкцій є виконавчими документами, які підлягають виконанню ДВС, і при їх наявності повторне звернення до суду про стягнення не допускається, оскільки є рішення з цього ж питання суб'єкта владних повноважень, ухвалене в межах повноважень, наданих йому законом.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладеною, зокрема, у постанові від 03.10.2013 року № 21-359а13.

З матеріалів справи видно, що позивач направив вимогу від 05.04.2011 року № IO-1520 про сплату недоїмки в сумі 111489, 69 грн. на виконання до платника, яка отримана останнім 13.04.2011 року ( а.с. 6,8), а, отже, управління ПФУ використало одну із двох наданих йому можливостей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для пред»явлення позивачем позову про стягнення і задоволення такого позову.

З огляду на те, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198 п. 3, 202, 205 ч. 2 п. 1, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-ізраїльського підприємства "Кутська лісова компанія" задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року у справі № 809/2563/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук