Ухвала

від 27.10.2015 по справі 2а-6190/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/8813/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Денисенка О.Е.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року

у справі № 2а-6190/11/1070

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна»

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна» (далі по тексту - ТОВ «Електропей Україна») про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Електропей Україна» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Електропей Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.07.2009 року № 123/23-604/34817404.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем частини 1 статті 3 Закону України від 23.03.1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» щодо порушення готівкових розрахунків за реалізацію електронних ваучерів без торгових патентів.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято рішення від 29.07.2009 року № 0002822304, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 3 972 960,00 грн.

Колегія суду не може погодитись з висновками, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірах, установлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що в разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 3 972 960,00 грн. здійснено на підставі податкового повідомлення-рішення від 29.07.2009 року № 0002822304, яке постановою Київського окружного адміністративного суду 04.10.2010 року у справі № 2а-3533/10/1070 визнано протиправним та скасовано. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.12.2012 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року та залишено в силі постанову суду першої інстанції.

За змістом ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору суду необхідно дослідити всі обставини справи, надати оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі № 2а-3533/10/1070 та відповідно до встановлених обставин дійти вмотивованого висновку.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли рішення.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на підставі частини 2 статті 227 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 - Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун