Рішення

від 02.11.2015 по справі 310/5418/15-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/5418/15-ц

2/310/3326/15

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі: Гоноболіній О.І.

з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „НІКС-СВ» , реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у червні 2015 року звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого посилався на те, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЗП 067288 він є власником земельної ділянки ДП №9, п.146, загальною площею 9,5102 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Бердянського району Запорізької області землі колишнього КСП «Україна». Вищезазначену земельну ділянку він за усною угодою передав у 2010 році в користування ПП «НІКС-С» для сільськогосподарського виробництва на один рік. У 2011 році він звернувся до відповідача з вимогою припинити обробку землі і повернути земельну ділянку йому, однак в подальшому йому стало відомо про існування договору оренди землі, укладеного в письмовій формі між ним та ПП «НІКС-С» від 28.09.2010 року, який зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 22 листопада 2010 року за №041026500218. У 2014 році він звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку, мотивуючи вимоги тим, що договір ним не укладався, підпис на договорі та додатках до нього від його імені зроблений не ним, а іншою особою, однак рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в позові йому було відмовлено з тих підстав, що суд дійшов до висновку про оспорюваність договору оренди, оскільки в установленому порядку здійснено його державну реєстрацію, тобто є укладеним, і відтак вважав позовні вимоги позивача передчасними. Однак проведеною по справі судовою почеркознавчою експертизою під час розгляду справи №310/4315/14-ц, було встановлено, що ОСОБА_1 спірний договір оренди не підписував, зазначене вказано і в рішенні суду, тому додатковому доказуванню не підлягає. У зв'язку з порушенням приписів ст.203 ЦК України при його укладенні, є недійсним, а відтак без визнання його недійсним за рішенням суду, неможливо повернути від відповідача земельну ділянку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 підтримали позов із зазначених у ньому підстав, доповіли по його суті та просили задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3М заперечували проти позову, посилаючись на те, що ПП «НІКС-С», діючи на підставі нормативних актів України, за власним бажанням ОСОБА_1 у вересні 2010 року уклало договір оренди землі. Підтвердженням того, що на укладення договору було волевиявлення ОСОБА_1 є те, що він сам надав підприємству копію свого паспорту громадянина України, ідентифікаційний номер, копію Державного акту на земельну ділянку. На підставі зазначених документів підприємство звернулося до Центру державного земельного кадастру, який надав проект договору оренди земельної ділянки та виготовив план меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки, акт визначення меж в натурі, акт прийому-передачі земельної ділянки. Отримані документи ПП «НІКС-С» передало ОСОБА_1 на підпис, які він повернув за деякий час. На особистий підпис у договорі підприємство не звернуло уваги, так як у договорі зазначено, що підписаний особисто ОСОБА_1 Відповідно до умов договору підприємство здійснило державну реєстрацію договору. Після укладання договору ОСОБА_1 у 2011, 2012, 2013, 2014 роках отримував орендну плату від ПП «НІКС-С», про що свідчить його особистий підпис на документах. Саме фактичне неодноразове прийняття орендної плати особисто ОСОБА_1 свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на прийняття спірного договору до виконання та його схвалення, укладеного від його імені, тим самим підтвердив наявність договірних відносин з підприємством. На даний час ПП «НІКС-С» вважає, що, ймовірно, договір був підписаний дружиною позивача, яка, підписуючи його, діяла в інтересах сім'ї. Тому, посилаючись на ст. 241 ЦК України, просили в позові відмовити. А крім цього, ПП «НІКС-С» подало заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись в ній на те, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо укладення договору оренди своєї земельної ділянки ще у 2010 році, не висловлюючи заперечень, отримував орендну плату за умовами договору, а звернувся до суду про визнання договору недійсним у 2015 році, тобто з пропуском позовної давності. Тому представники відповідача просили застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Представник ще одного відповідача реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Заслухавши позивача, його представника, представників відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи з свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 9,5102 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Бердянського району Запорізької області землі колишнього КСП «Україна», ДП №9, п.146 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЗП №067288.

Відповідно до договору оренди землі від 28 вересня 2010 року між ПП «НІКС-С» та ОСОБА_1 було укладено зазначений договір строком на 15 років, який зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 22 листопада 2010 року за №041026500218.

У судовому засіданні також встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року по справі №310/4315/14-ц ОСОБА_1, яке позивачем не оскаржувалося, було відмовлено в задоволенні його позову до ПП «НІКС-С», реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку через неправильне обрання позивачем способу захисту порушеного права. Під час розгляду справи судом призначалася судова почеркознавча експертиза почерку та підписів орендодавця ОСОБА_1 на спірному договорі оренди землі, висновок якої був оголошений у цьому судовому засіданні по справі, що розглядається наразі.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 26.12.2014 року підписи в графі «Орендодавець» в наданому договорі оренди землі від 28.09.2010 року, а також в графі «Орендодавець» в акті визначення меж земельної ділянки в натурі, в акті прийому-передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є ОСОБА_5 України «Про оренду землі» .

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону "Про оренду землі" , орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» набирає чинності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України , правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч.2 ст.207 ЦК України ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоду встановленої форми.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

У частинах 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилами ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилався на те, що договір оренди землі, укладений між ним та відповідачем ПП «НІКС-С» 28 вересня 2010 року на 15 років, він не підписував.

Згідно з п. 44 зазначеного договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - у відділі Держкомзему у Бердянському районі Запорізької області.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 60 , ст. ст. 57 , 212 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з оголошеним в судовому засіданні висновком судового експерта Д/№402 від 26.12.2014 року по цивільній справі №310/4315/14, вбачається, що підписи в графі «Орендодавець» в наданому договорі оренди землі від 28.09.2010 року, зареєстрованому у Бердянькому районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 22.11.2010 року за №041026500218, а також в графі «Орендодавець» в акті визначення меж земельної ділянки в натурі, в акті прийому-передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_1, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору оренди землі від 28.09.2010 року недійсним згідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України , а також для скасування державної реєстрації цього договору із витребуванням у відповідача з незаконного володіння в порядку ст.387 ЦК України земельної ділянки шляхом зобов'язання ПП «НІКС-С» повернути її позивачу.

Представники відповідача при цьому погоджуються з тим фактом, що на договорі оренди землі стоїть підпис не ОСОБА_1 та допускають ймовірність підпису спірного договору його дружиною, однак це є лише припущенням, бо такі факти в судовому засіданні встановлено не було.

Суд не приймає до уваги заперечення представників відповідача стосовно того, що в подальшому договір був схвалений ОСОБА_1 шляхом отримання на протязі 2011-2014 років орендної плати, а тому, на їх думку, відповідно до ст.241 ЦК України, договір створює для позивача цивільні права і обов'язки. Втім, судом взагалі не було встановлено факту того, що позивач уповноважував свою дружину підписувати договір оренди землі, а тому ст.241 ЦК України не може застосовуватися до даних правовідносин. Довіреність чи інший документ від ОСОБА_1 на підтвердження повноважень його дружини вчиняти правочини щодо спірної земельної ділянки відсутні в матеріалах справи.

Отримання позивачем орендної плати передбачалося на підставі його усної домовленості з представником ПП «НІКС-С» як плата за користування його земельною ділянкою, а не на підставі письмового договору оренди, як помилково вважають представники відповідача, які не заперечували в судовому засіданні, що особа, з якою ОСОБА_1 розмовляв, дійсно, діяла як представник підприємства та була уповноважена виявляти власників земельних ділянок, які побажають віддати їх в оренду підприємству.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, є обґрунтованими, доведеними належними і допустимим доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування судом наслідків спливу позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ПП «НІКС-С» у заяві про застосування строку позовної давності посилалося на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з 2010 року, не зазначаючи при цьому ані місяця, ані події, з якого його слід відраховувати, вказуючи в заяві те, що ОСОБА_1 не висловлював заперечень та отримував орендну плату.

Втім суд визнає це твердження таким, що суперечить нормам статті 261 ЦК України .

На переконання суду, позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди лише 25 вересня 2013 року, отримавши його копію в управлінні Держземагентства в Бердянському районі Запорізької області, що підтверджується копією договору оренди, на якому стоїть штамп про його відповідність оригіналу з датою 2.09.2013р., що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України і є моментом початку перебігу строку позовної давності, бо позивач, як доведено письмовими доказами та встановлено в ході розгляду справи, договір не підписував та примірних договору не отримував.

Тому суд приходить до висновку, що ним не пропущено строку позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2013 року № 6-48цс15, яка, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для усіх судів України.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача ПП «НІКС-С» на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 730,80 грн., оскільки саме ним порушені права позивача.

Керуючись ст.3,10,11, 57-61, 62,64, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 210, 261, 387, 792 ЦК України, ст.ст.14,18,20 Закону України «Про оренду землі»,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства „НІКС-СВ» , реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 вересня 2010 року, що укладено між приватним підприємством «НІКС-С» (код ЄДРПОУ 34868768) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 22 листопада 2010 року за №041026500218.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 28 вересня 2010 року, який зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 22 листопада 2010 року за №041026500218.

Зобов'язати приватне підприємство „НІКС-СВ» (код ЄДРПОУ 34868768) повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) земельну ділянку загальною площею 9,5102 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Бердянського району Запорізької області землі колишнього КСП «Україна», ДП №9, п.146, що належить йому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЗП №067288.

Стягнути з приватне підприємство „НІКС-СВ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 730 грн. 80 копійок

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:ОСОБА_5