Рішення

від 05.11.2015 по справі 903/1070/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2015 р. Справа № 903/1070/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Глобус-Транс", м. Луцьк

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення", м. Луцьк

про стягнення 22 076,60грн .

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №б/н від 01.10.2015р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 04.11.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Глобус-Транс" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення"- про стягнення 22 076,60грн. заборгованості за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні згідно заявки на перевезення вантажу №11 від 10.07.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому послуг.

Ухвалою суду від 23.09.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 06.10.2015р. на 11:00год.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2015р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Поруч з цим, надав суду пояснення №б/н від 29.09.2015р. (вх. №01-54/10002/15 від 06.10.2015р.), в яких вказав, що заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" згідно заявки №11 на перевезення вантажу від 10.07.2015р. становить 22 076,60грн. Станом на 29.09.2015р. відповідач не перерахував коштів для погашення заборгованості.

Долучив до матеріалів справи копію статуту ПП "Глобус-Транс", затвердженого рішенням засновника №1 від 20.11.2012р., зареєстрованого 13.12.2012р. №11981020000007236.

В поясненнях б/н від 06.10.2015р. (вх.№01-54/10001/15) вказав, що 10.07.2014р. ПП "Глобус-Транс" прийняло заявку №11 від ТзОВ "Транспортні Логістичні Рішення", відповідно до якої 13.07.2015р. був завантажений вантаж у Швейцарії.

14.07.2015р. автомобіль прибув на оформлення на Ягодинську митницю, про що свідчить довідка, яка необхідна для митного оформлення вантажів, в якій вказано витрати по рейсу.

Зауважив, що 16.07.2015р. було здійснено оформлення вантажу Ягодинською митницею, а 17.07.2015р. автомобіль прибув до Київської регіональної митниці для оформлення вантажу, який був і переданий отримувачу того ж дня.

Зазначив, що згідно п. 21 заявки №11 передбачено умови оплати: 10-14 днів по отриманню оригіналів рахунку, довідки про транспортні витрати, актів виконаних робіт, податкової накладної, CMR.

Необхідний для оплати перелік документів був надісланий відповідачу 22.07.2015р., а отриманий ним -23.07.2015р.

Повідомив, що курс НБУ був застосований станом на 14.07.2015р., у зв'язку з тим, що автомобіль був вже на території України, про що свідчить довідка для митних органів. Дані умови були погоджені з відповідачем.

Вказав, що позивач немає можливості провести звірку взаєморозрахунків з відповідачем через відсутність останнього за місцем його реєстрації та відсутність будь-якого зв'язку з ним.

Відповідач в судове засідання 06.10.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, ухвала суду від 23.09.2015р., направлена на юридичну адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення", зазначену в позовній заяві та у витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Відродження, 43/102, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, ухвала суду від 23.09.2015р., направлена на адресу відповідача: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Коперника, 8а, офіс 19 (зазначену відповідачем в заявці №11), отримана останнім, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033477060 від 28.09.2015р.

Ухвалою суду від 06.10.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін предстаити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; відповідача -письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, статут, докази проплати.

Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2015р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Крім того, супровідним листом №283 від 03.11.2015р. (вх.№01-54/10887/15 від 04.11.2015р.) долучив до матеріалів справи копії акту надання послуг №580 від 17.07.2015р., підписаного обома сторонами, фіскального чеку №4706 від 29.10.2015р. з описом вкладення в цінний лист та акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2015р.-28.10.2015р.

Відповідач в судове засідання 04.11.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, ухвала суду від 06.10.2015р., направлена на юридичну адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення", зазначену в позовній заяві та у витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, проспект Відродження, 43/102, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, ухвала суду від 23.09.2015р., направлена на адресу відповідача: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Коперника, 8а, офіс 19 (зазначену відповідачем в заявці №11), отримана останнім, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033513539 від 13.10.2015р.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, господарський суд, -

встановив:

10 липня 2015р. Приватним підприємством "Глобус-Транс" було прийнято заявку №11 від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, згідно якої ПП "Глобус-Транс" зобов'язувався здійснити перевезення вантажу на підставі наданої відповідачем заявки, а ТзОВ "Транспортні Логістичні Рішення" зобов'язувався оплатити вартість наданих йому послуг по перевезенню вантажу.

Згідно даної заявки позивач зобов'язався перевезти вантаж, а саме-хімію не АДР, масою 650кг, об'ємом 1 плт 120*80*100, ціною перевезення 800Є+110 за відкриття Т1 та ТІР, за маршрутом: Швейцарія-Україна, адреса завантаження-Schmid Rhyner AG CH-8134 Adliswil, Switzerland Soodring 29, CH-8134 Adliswil, Switzerland, адреса розвантаження-Україна, Київська обл., м. Бровари, вул. Димитрова, 30. Дата завантаження-13-14.07.2015р. Необхідні документи-CMR, TIР.

Відповідно до умов даної заявки оплата проводиться 10-14 днів по отриманню оригіналів рахунку, довідки про транспортні витрати, актів виконаних робіт, податкової накладної, CMR.

Дану заявку підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки. (а.с. 10-11).

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, здійснивши перевезення вантажу за маршрутом у визначені строки на суму 22 076,60грн.

Так на виконання умов заявки вантаж був завантажений у Швейцарії 13.07.2015р.

Як вбачається з довідки ПП "Глобус-Транс" вих. №93 від 14.07.2015р. (яка необхідна для митного оформлення вантажів та в якій вказано витрати по рейсу), 14.07.2015р. автомобіль прибув на оформлення на Ягодинську митницю. (а.с. 20).

Оформлення вантажу Ягодинською митницею було здійснено 16.07.2015р., а 17.07.2015р. автомобіль прибув до Київської регіональної митниці для оформлення вантажу, який був і переданий отримувачу того ж дня, що стверджується CMR №117757. (а.с. 12).

Згідно п. 21 заявки №11, умови оплати: 10-14 днів по отриманню оригіналів рахунку, довідки про транспортні витрати, актів виконаних робіт, податкової накладної, CMR.

Необхідний для оплати перелік документів, а саме: рахунок-фактура №579 від 17.07.2015р. на суму 22 076,60грн., акт надання послуг №580 від 17.07.2015р. на суму 22 076,60грн., податкова накладна №2 від 17.07.2015р. був позивачем надісланий відповідачу 22.07.2015р., а отриманий останнім -23.07.2015р. (а.с. 18-19).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між сторонами був підписаний акт надання послуг №580 від 17.07.2015р. на суму 22 076,60грн. (а.с. 47).

Як встановлено судом та вбачається з пояснень представника позивача в судовому засіданні, сторонами був застосований курс НБУ станом на 14.07.2015р., у зв'язку з тим, що автомобіль був вже на території України, про що свідчить довідка для митних органів. Дані умови були погоджені з відповідачем.

А тому вартість перевезення-800+110 Євро по курсу НБУ на день перетину кордону з Україною (14.07.2015р. 1 Євро=24,267751грн.) становила 22 076,60грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані йому послуги по перевезенню вантажу не виконав, що призвело до звернення позивача з позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалось на підставі заявки на перевезення вантажу №11 від 10.07.2015р.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було досягнуто домовленості щодо перевезення вантажу згідно заявки на перевезення вантажу №11 від 10.07.2015р., відповідно до якої позивач- Приватне підприємство "Глобус-Транс", зобов'язався здійснити перевезення вантажу, а відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення", оплатити таке перевезення.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (перевезення позивачем вантажу за CMR та прийняття вантажу відповідачем) свідчать про виникнення між ними правовідносин по перевезенню вантажу.

Згідно статті 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства.

Відповідно до ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів"-Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За змістом статтей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплату за надані позивачем послуги перевезення відповідач у встановлені в заявці строки не здійснив, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Отже, заборгованість ТзОВ "Транспортні Логістичні Рішення" перед ПП "Глобус-Транс" по оплаті за надані позивачем транспортні послуги становить 22 076,60грн., на час судового розгляду не сплачена (доказів оплати суду не надано), стверджується заявкою на перевезення вантажу №11 від 10.07.2015р., рахунком-фактурою №579 від 17.07.2015р. на суму 22 076,60грн., СMR №117757 від 16.07.2015р., актом надання послуг №580 від 17.07.2015р. на суму 22 076,60грн., який підписаний сторонами, податковою накладною 2 від 17.07.2015р., довідкою ПП "Глобус-Транс" Вих.№93 від 14.07.2015р., відповідачем не оспорена та підлягає до задоволення згідно ст. 916 ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 307 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 626, 909, 916, 920 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" (м. Луцьк, проспект Відродження, 43/102, код 38592701)

на користь Приватного підприємства "Глобус-Транс" (м. Луцьк, вул. Захарова, 7В, код 38527379)

22 076,60грн-заборгованості та 1 218,00грн.-витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Повний текст рішення складено

05.11.2015

Суддя С. В. Бондарєв