Рішення

від 29.10.2015 по справі 904/7956/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.15р. Справа № 904/7956/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг", 08131, вул. Велика Кільцева, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські мобільні технології", 50086, вул. Леоніда Бородича, буд. 23, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення 467 963, 66 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські мобільні технології", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.

про визнання пунктів 3.2, 3.3, 3.4 договору фінансового лізингу від 06.12.2013 року - недійсним

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 25.08.2015 року за № 25/08-15/В

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віді-Лізинг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські мобільні технології" про стягнення основного боргу в сумі 360 138,00 грн., пені в сумі 97 235,06 грн., 6% річних в сумі 10 590,60 грн., судового збору в сумі 9 359,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 06.12.2013 року та угод фінансового лізингу № 223/FL від 06.12.2015 року, № 224/FL від 06.12.2013 року до договору фінансового лізингу в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 25.09.2015 року за № 2509-1) посилаючись на те, що:

- позивачем в порушення ст. 691 Цивільного кодексу України в односторонньому порядку змінено вартість предмету лізингу в зв'язку з коливаннями долару США до гривні;

- коригування внеску як складової лізингового платежу не є видом платежу, передбаченим серед інших витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язанні з виконанням договору лізингу.

Відповідачем по первісному позову 28.09.2015 року подана до суду зустрічна позовна заява від 25.09.2015 року за № 2509-2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віді-Лізинг" про визнання пунктів 3.2, 3.3, 3.4 договору фінансового лізингу від 06.12.2013 року - недійсним.

Зустрічний позов обґрунтовано наступним: графіками платежів та угодами фінансового лізингу № 223/FL від 06.12.2015 року, № 224/FL від 06.12.2013 року передбачено, що лізингова плата складається з двох частин, а саме: відшкодування предмету лізингу та внесок. Відповідно до умов договору предмети лізингу придбані лізингодавцем та перебувають у його власності, а тому лізинговий платіж, який передбачений п. "а" ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", не може визначатись внаслідок коригування лізингового платежу відповідно зміні курсу, оскільки вартість предметів лізингу, що є у власності лізингодавця не збільшується і не залежить від валютних коливань. Крім того, коригування внеску як складової лізингового платежу суперечить положенням ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", тобто спірні пункти договору не відповідають принципам добросовісності та справедливості і є такими, що істотно порушують права лізингоодержувача.

Відповідач з зустрічним позовом не погоджується (відзив на зустрічну позовну заяву від 21.10.2015 року за № 15/03/8.01/035-15) посилаючись на те, що:

- наявність у пп. 3.2-3.3 договору лізингу погоджених сторонами умов та порядку розрахунку та сплати лізингових платежів повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та не суперечить положенням ч. 2 цієї ж статті, тобто є цілком правомірними та не можуть порушувати прав позивача як лізингоодержувача;

- сплата лізингових платежів сама по собі не призводить до появи у позивача як лізингоодержувача права власності на предмет лізингу чи на будь-яку частину відшкодованої вартості предмета лізингу, а тому не може бути підставою для твердження про те, що фіксована вартість предмета лізингу унеможливлює корегування лізингових платежів у порядку та на умовах, погоджених сторонами, тобто умови договору лізингу щодо коригування лізингових платежів на зміну курсу долару США по відношенню до гривні не можуть визнаватись недійсними на тій підставі, що визначена сторонами вартість предмету лізингу не змінювалася під час дії договору лізингу;

- у договорі лізингу сторони визначили порядок зміни лізингового платежу у гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США, тобто положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, або визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, відтак, коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, тобто розрахунок лізингових платежів з урахуванням зміни Міжбанківського валютного курсу згідно пп. 3.2-3.3 договору лізингу є правомірним та таким, що не суперечить положенням та вимогам чинного законодавства, а, власне, корегування суми лізингових платежів, належних до оплати, на зміну курсу Міжбанківського валютного ринку не може розглядатись як додатковий платіж за Договором лізингу, а є лише розрахованим відповідно до погоджених сторонами умов та порядку лізинговим платежем;

- відповідачем для придбання та подальшої передачі у лізинг позивачу транспортних засобів за договором лізингу було отримано кредит у банку у доларах США і на умовах кредитного договору такий кредит мав бути повернений банку у валюті отримання, тобто також у доларах США, тобто твердження позивача про отримання відповідачем за зустрічним позовом надприбутку, неправомірної вигоди та додаткової винагороди за договором лізингу є безпідставними. Коригування лізингових платежів на зміну Міжбанківського валютного курсу згідно положень пп. 3.2-3.3 договору лізингу зумовлене дзеркальним обов’язком відповідача за Кредитним договором повернути банку кошти, отримані на придбання предмета лізингу, у іноземній валюті - доларах США.

ТОВ "Українські мобільні технології" 27.10.2015 року подано до суду клопотання від 20.10.2015 року за № 2510-3, в якому просить суд розглядати справу № 904/7956/15 без участі представника ТОВ "Українські мобільні технології" та зазначено про підтримання вимог за зустрічним позовом та повним невизнанням основного позову.

Клопотання задовольняється господарським судом Дніпропетровської області.

ТОВ "Українські мобільні технології" 27.10.2015 року подано до суду клопотання від 20.10.2015 року за № 2510-2 про витребування у ПАТ "ОСОБА_2 Енд ОСОБА_3" кредитного договору, укладеного між банком та позивачем за первісним позовом.

Клопотання не задовольняється господарським судом Дніпропетровської області, оскільки в матеріалах справи № 904/7956/15 достатньо доказів для вирішення даного спору по суті. Крім того, кредитний договір, укладений між ПАТ "ОСОБА_2 Енд ОСОБА_3" та ТОВ "ВіДі-Лізинг" не є предметом спору у справі № 904/7956/15.

Позивачем 01.10.2015 року та 05.10.2015 року подано до суду клопотання від 30.09.2015 року за № 15/03/2.01/032-15 про продовження строку вирішення спору у справі № 904/7956/15 терміном на 15 днів.

Клопотання не задовольняється господарським судом Дніпропетровської області, оскільки в матеріалах справи № 904/7956/15 достатньо доказів для вирішення даного спору по суті та суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

За заявою позивача судове засідання 30.09.2015 року відбулось в режимі відеоконференції. Для архівного оригіналу відеофонограми надано диск DVD-R, серійний номер № PSP600RE0120215.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські мобільні технології", як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу б/н за умовами якого лізингодавець зобов’язався передати лізингоодержувачу предмет лізингу (транспортні засоби разом з додатковим обладнанням, нові або такі, що були у використанні, що належить лізингодавець на праві власності та були набуті за залучені у банка грошові кошти відповідно до встановленої відповідачем специфікації) на визначений строк, а лізингоодержувач зобов’язався прийняти предмет лізингу, користуватися ним відповідно до умов договору та сплачувати лізингову плату.

Відповідно до п. 1.3 договору лізингоодержувач підтверджує, що повідомлений, що придбання предмету лізингу здійснюється за рахунок кредитних коштів, залучених від ПАТ "Кредитвест Банк", а також про те, що предмет лізингу після придбання буде переданий у заставу Банку.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і припиняється повним належним виконанням сторонами своїх зобов'язань (п. 2.1 договору).

За приписами п. 3.1, п. 3.2 договору лізингова плата здійснюється відповідно до графіка та на підставі рахунків-фактур, що надаються лізингодавцем лізингоодержувачу не менше ніж за три банківські дні до дати оплати вказаної в графіку. Лізингова плата вказується в українській гривні на день підписання відповідного титульного аркушу до договору, та розраховується по курсу продажу валюти Міжбанківського ОСОБА_4 за наступною формулою: LF = A * (C/B), де

LF - Лізингова плата згідно рахунку-фактури;

А - Лізингова плата згідно Графіку;

В - Міжбанківський ОСОБА_4 курс вказаний в титульному аркуші до договору на дату його підписання;

С - Міжбанківський валютний курс на дату виставлення рахунку-фактури.

На дату сплати такого рахунку-фактури лізингоодержувач здійснює перерахунок платежу пропорційно зміні котирування продажу валюти відповідного Міжбанківського ОСОБА_4 Курсу до іноземної валюти визначеної в титульному аркуші до договору. При цьому курсова різниця між сумою платежу, виставленого рахунку та сумою платежу, зарахованого на рахунок лізингодавця, буде додаватись або вираховуватись із суми наступного лізингового платежу для отримання пропорційної суми платежу, якщо б така курсова різниця не виникла. У випадку, якщо лізинговий платіж є останнім відповідно до Графіку, курсова різниця виставляється окремим рахунком-фактурою. Курсова різниця розраховується за наступною формулою:

FX= LF*(D-C), де

FX - курсова різниця;

LF - Лізингова плата згідно рахунку-фактури ;

D - Міжбанківський ОСОБА_4 Курс на дату оплати рахунку-фактури;

C - Міжбанківський ОСОБА_4 Курс на дату виставлення рахунку-фактури.

Якщо Лізингоодержувач не отримує рахунок-фактуру незалежно від причин такого неотримання, він не звільняється від сплати Лізингової плати, відповідно до дати оплати вказаної в графіку. В такому разі лізингоодержувач самостійно здійснює розрахунок лізингової плати, за формулою: LF= A * (E / B), де

LF - лізингова плата, розрахована лізингоодержувачем на момент здійснення платежу;

А - лізингова плата згідно графіку;

В - Міжбанківський ОСОБА_4 курс вказаний в титульному аркуші до договору на дату його підписання ;

E - Міжбанківський валютний курс на дату здійснення оплати лізингоодержувачем (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, а також інші платежі відповідно до умов договору, а також штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов’язані з використанням предмету лізингу виключно на рахунки лізингодавця, вказані у договорі.

Пунктами 10.1, 10.3 договору передбачено наступне: предмет лізингу буде надано лізингоодержувачу в дату надання, яка зазначається в акті прийому-передання, на лізинговому майданчику, зазначеному в титульному аркуші договору. Сторони узгоджують також попередню дату надання та зазначають її в договорі. Стан предмета лізингу перед наданням його лізингоодержувачу та під час повернення визначається в технічному стані орендованого автомобіля, який підписується уповноваженими представниками сторін. Під час передачі предмета лізингу, сторони проводять його огляд на предмет відповідності його специфікації. У випадку невідповідності предмета лізингу замовленню, сторони визначають істотність такої невідповідності.

Згідно умов договору позивач та відповідач уклали:

- угоду фінансового лізингу № 223/FL від 06.12.2013 року, що є невід’ємним додатком до договору, відповідно до умов якої у фінансовий лізинг відповідачу на умовах та в порядку, що визначені договором, строком на 36 місяців позивач повинен передати транспортний засіб марки Lexus, моделі LX570, номер кузова/шасі JTJHY00W404136363, державний номерний знак АІ3339EE;

- угоду фінансового лізингу № 224/FL від 06.12.2013 року, що є невід’ємним додатком до договору, відповідно до умов якої у фінансовий лізинг відповідачу на умовах та в порядку, що визначені договором, строком на 36 місяців позивач повинен передати транспортний засіб марки Volkswagen, моделі Passat, номер кузова/шасі WVWZZZ3CZEP003233, державний номерний знак АІ6135EI.

На виконання умов договору, позивачем передано відповідачу предмети лізингу:

1) транспортний засіб марки Lexus, моделі LX570, номер кузова/шасі JTJHY00W404136363, державний номерний знак АІ3339EE, строком на 36 місяців, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 18.12.2013 року (а. с. 24);

2) транспортний засіб марки Volkswagen, моделі Passat, номер кузова/шасі WVWZZZ3CZEP003233, державний номерний знак АІ6135EI, строком на 36 місяців, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 25.12.2013 року (а. с. 25).

Як встановлено судом, для розрахунку належного до сплати лізингового платежу використовується валютний курс, вказаний у титульних аркушах лізингових угод до договору, та валютний курс, визначений на кінець робочого дня до дати здійснення платежу на Інформаційному ресурсі з веб-сайту мережі Інтернет, доступному за вказаним у договорі посиланням.

Відповідно до угоди № 223/FL розділ "Спеціальні умови" визначено курс продажу іноземної валюти: 8,2388 гривень за 1 долар США, відповідно до угоди № 224/FL розділ "Спеціальні умови" визначено курс продажу іноземної валюти: 8,293 гривень за 1 долар США.

Позивач в судових засіданнях пояснив, що інформація про Міжбанківський валютний курс на дату здійснення кожного лізингового платежу, яка за погодженням сторін використовується для розрахунку лізингових платежів за угодами до договору, публікується на веб-сайті мережі Інтернет за посиланням: www.udinform.com та є загальнодоступною та загальновідомою.

Відповідно до положень пп. 3.1-3.2 договору відповідач за користування переданими йому у лізинг транспортними засобами мав сплачувати позивачу лізингову плату у розмірах та у строки, вказаних у графіках платежів за відповідними угодами.

Згідно актів приймання - передачі транспортного засобу від 18.12.2013 року, 25.12.2013 року за договором фінансового лізингу за угодами фінансового лізингу № 223/FL від 06.12.2013 року та за № 224/FL від 06.12.2013 року передані лізингоотримувачу транспортні засоби LEXUS LX 570, VOLKSWAGEN моделі PASSAT .

Як свідчать матеріали справи відповідач порушив прийняті на себе по договору фінансового лізингу від 06.12.2013 року та угод фінансового лізингу за №223/FL ,№ 224/FL від 06.12.2013 року зобов’язання в частині оплати лізингових платежів згідно графіків та з врахуванням міжбанківського валютного курсу на дату здійснення оплати лізінгоодержувач допустив наступні прострочення зі сплати лізингових платежів:

Лізинговий платіж згідно Графіку платежівДата сплати лізингового платежу згідно Графіку платежівМіжбанківський валютний курс, гривень за 1 долар СШАЛізинговий платіж, належний до сплати (розрахований відповідно до положень п. 3.3. Договору), грн. Фактична дата оплати лізингового платежу ВідповідачемКількість днів прострочення оплати лізингового платежу Відповідачем №Сума, грн. Визначений Титульним аркушем угодиВизначений на Інформаційному ресурсі на дату оплати 15 36 862,75 15.01.2015 8,2388 16,35 36 862,75Ч(16,35 / 8,2388)= 73 154,58Не оплачено 217 16 36 862,75 15.02.2015 8,2388 26,25 36 862,75Ч(26,25 / 8,2388)= 117 450,02Не оплачено 186 17 36 862,75 15.03.2015 8,2388 21,65 36 862,75Ч(21,65 / 8,2388)= 96 868,30Не оплачено 158

ВСЬОГО, грн.: 287 472,90

Лізинговий платіж згідно Графіку платежівДата сплати лізингового платежу згідно Графіку платежівМіжбанківський валютний курс, гривень за 1 долар СШАЛізинговий платіж, належний до сплати (розрахований відповідно до положень п. 3.3. Договору), грн. Фактична дата оплати лізингового платежу ВідповідачемКількість днів прострочення оплати лізингового платежу Відповідачем №Сума, грн. Визначений Титульним аркушем угодиВизначений на інформаційному ресурсі на дату оплати 15 9 379,17 15.01.2015 8,293 16,35 9 379,17 Ч (16,35 / 8,293)= 18 491,43Не оплачено 217 16 9 379,17 15.02.2015 8,293 26,25 9 379,17 Ч (26,25 / 8,293)= 29 688,08Не оплачено 186 17 9 379,17 15.03.2015 8,293 21,65 9 379,17 Ч (21,65 / 8,293)= 24 485,59Не оплачено 158

ВСЬОГО, грн.: 72 665,10

Таким чином, всього заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів за договором становить: 360138,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами п. 12.1.2 договору дія договору може бути достроково припинена у односторонньому порядку з ініціативи позивача у випадках якщо відповідач прострочить сплату лізингової плати частково або у повному обсязі більше ніж на 30 днів. При цьому, про намір достроково припинити дію договору позивач письмово повідомляє відповідача у порядку, визначеному п. 12.2 договору.

Таке положення договору кореспондується із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що про факт односторонньої відмови від договору (стосовно одного, декількох, або всіх переданих відповідачу предметів лізингу, в тому числі переданих за іншими договорами) позивач письмово повідомляє відповідача за 20 календарних днів відповідним листом. Відповідач вважається попередженим через 20 календарних днів з моменту відправлення рекомендованого (з повідомленням) поштового листа-повідомлення на адресу, зазначену у договорі, або додатках до договору як місцезнаходження відповідача.

Впродовж десяти календарних днів з того моменту, з якого відповідач вважається повідомленим (21-30 день з моменту відправлення листа-повідомлення) відповідач зобов’язаний сплатити залишок лізингових платежів, пені та штрафів на користь позивача та повернути останньому предмет лізингу разом із повним комплектом наданих йому реєстраційних документів, технічної та гарантійної документації.

Лист-відмову було відправлено за адресою місцезнаходження відповідача засобами експрес-доставки ТОВ "Нова пошта" (експрес-накладна №59000103400165 від 02.04.2015 року) та додатково продубльовано через УДППЗ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення 21.04.2015 року (відповідно до інформації з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0319404509019, відповідач отримав лист-відмову 30.04.2015 року).

На виконання вимог, вказаних у листі-відмові, відповідач повернув у володіння позивача:

- ТЗ/1 за актом приймання-передачі предмета лізингу (акт повернення) від 18.05.2015 року, та

- ТЗ/2 за Актом приймання-передачі предмета лізингу (Акт повернення) від 18.05.2015 року.

Проте, заборгованість у розмірі 360 138,00 грн. зі сплати лізингових платежів за угодою № 223/FL та за угодою № 224/FL фінансового лізингу до договору відповідач позивачу так і не погасив, яка підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи.

до договору станом на дату написання цієї позовної заяви відповідач позивачу так і не погасив.

Відповідно до п. 3.5 розділу 3 договору фінансового лізингу від 06.12.2013 року у разі затримки здійснення платежів, передбачених графіком та/або іншими положеннями договору, лізингоодержувач сплачує неустойку, що складається з пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення. Неустойка сплачується лізингоодержувачем на підставі рахунку-фактури, що надається лізингодавцем.

Як встановлено матеріалами справи, пеня за прострочення оплати лізингових платежів згідно графіку по угоді фінансового лізингу № 223/FL складає 77 615, 94 грн., у тому числі:

- по 15 платежу (у сумі 73154,58 грн.) пеня складає 19070, 30 грн. за період з 16.01.2015 року по 15.07.2015 року;

- по 16 платежу (у сумі 117450,02 грн.) пеня складає 33545,66 грн. за період з 16.02.2015 року по 15.08.2015 року;

- по 17 платежу (у сумі 96868,30 грн.) пеня складає 24999,98 грн. за період з 16.03.2015 року по 20.08.2015 року.

По угоді фінансового лізингу № 224/FL пеня складає 19619,12 грн. у тому числі:

- по 15 платежу (у сумі 18491,43 грн.) пеня складає 4 820,43 грн. за період з 16.01.2015 року по 15.07.2015 року;

- по 16 платежу (у сумі 29688,08 грн.) пеня складає 8479,40 грн. за період з 16.02.2015 року по 15.08.2015 року;

- по 17 платежу (у сумі 24485,59 грн.) пеня складає 6319,29 грн. за період з 16.03.2015 року по 20.08.2015 року.

Загальний розмір пені нарахованої на суму простроченого боргу за договором з урахуванням угод № 223/FL та № 224/FL складає 97235,06 грн., що підлягає до стягнення.

Згідно п. 3.6 розділу 3 договору фінансового лізингу від 06.12.2013 року лізингоодержувач, який прострочив виконання грошового зобов’язання за договором, на вимогу лізингодавця зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також шість процентів річних від простроченої суми.

Як свідчать матеріали справи, 6% річних нараховані на прострочені лізингові платежі за угодою фінансового лізингу № 223/ FL складають 8669,26 грн., у тому числі:

- по 15 платежу (у сумі 73154,58 грн.) 6% річних складають 2597,49 грн. за період з 16.01.2015 року по 20.08.2015 року;

- по 16 платежу (у сумі 117 450,02 грн.) 6% річних складають 3 571,77 грн. за період з 16.02.2015 року по 20.08.2015 року;

- по 17 платежу (у сумі 96868,30 грн.) 6% річних складають 2 500,00 грн. за період з 16.03.2015 року по 20.08.2015 року;

За угодою фінансового лізингу № 224/ FL 6% річних нараховані на прострочені лізингові платежі складають 2191,34 грн., у тому числі:

- по 15 платежу (у сумі 18491,43 грн.) 6% річних складають 656,57 грн. за період з 16.01.2015 року по 20.08.2015 року;

- по 16 платежу (у сумі 29688,08 грн.) 6% річних складають 902,84 грн. за період з 16.02.2015 року по 20.08.2015 року;

- по 17 платежу (у сумі 24485,59 грн.) 6% річних складають 631, 93 грн. за період з 16.03.2015 року по 20.08.2015 року.

Але позивач просить стягнути з відповідача не 2191,34 грн., а 1921,34 грн., що є його конституційним правом. Отже, загальний розмір 6% річних нарахованих на прострочені відповідачем лізингові платежі за договором з урахуванням угод № 223/FL та № 224/FL складає 10590,60 грн., що підлягає до стягнення.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покласти на відповідача.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 25.09.2015 року за № 2509-1 та у зустрічному позові від 25.09.2015 року за № 2509-2, відхиляються судом з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що перерахунок розміру лізингового платежу, який підлягає сплаті позивачем на користь відповідача у порядку та на умовах, що визначені пп. 3.2-3.3 договору лізингу, суперечить положенням ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до яких сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Наведена норма не містить вичерпного переліку складової лізингових платежів, про що свідчить пп. "г" ч. 2 зазначеної норми, яким сторонам договору фінансового лізингу надана можливість визначення складу лізингових платежів при його укладенні на власний розсуд, а тому узгоджений сторонами у пп. 3.2-3.3 договору лізингу порядок розрахунку лізингових платежів не може свідчити про невідповідність вказаної умови договору лізингу ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", а є свідченням реалізації сторонами права на включення до складу лізингових платежів інших витрат лізингодавця, можливість здійснення чого безпосередньо випливає із пп . "г" ч. 2 ст. 16 вказаного Закону, і не тягне за собою визнання договору, який містить таку умову (погоджений сторонами розрахунок лізингового платежу, належного до сплати, за вказаною у договорі формулою) недійсним в цілому або частково.

Вказані положення ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів, узгоджуються із свободою договору, встановленою в ст. 627 Цивільного кодексу України - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стосовно зауважень позивача за зустрічним позовом про ненадання відповідачем у договорі лізингу повної інформації щодо істотних умов кредитного договору, укладеного між відповідачем з ПАТ "Кредитвест Банк" з метою отримання кредитних коштів для придбання та подальшої передачі у лізинг позивачу предмету лізингу за договором лізингу та про наявність односторонньої неправомірної переваги відповідача за зустрічним позовом на отримання додаткової винагороди за договором лізингу у зв’язку з визначенням порядку розрахунку лізингових платежів згідно пп. 3.2-3.3 договору лізингу необхідно зауважити, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогами надати інформацію про вищевказаний договір та/або текст вищевказаного кредитного договору.

Крім того, відповідно до положень п. 1.3 договору лізингу позивач за зустрічним позовом був повідомлений про те, що придбання предмету лізингу здійснюється за рахунок кредитних коштів, залучених від ПАТ "Кредитвест Банк", а також про те, що предмет лізингу після придбання був переданий у заставу банку.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ПАТ "Кредитвест Банк" укладено договір № 81-3356/13-КЮ від 11.10.2013 року про відкриття кредитної лінії та:

- додаткову угоди № 6 до нього, за умовами якої відповідач за зустрічним позовом отримав у ПАТ "Кредитвест Банк" транш у сумі 96 605,00 доларів США на придбання предмета лізингу згідно угоди № 223/FL від 06.12.2013 року до договору лізингу (Lexus LX570), що був переданий у лізинг позивачу за зустрічним позовом;

- додаткову угоду № 7 до нього, за умовами якої відповідач за зустрічним позовом отримав у банку транш у сумі 97 567,00 доларів США на придбання транспортних засобів для подальшої їх передачі у фінансовий лізинг клієнтам відповідача за зустрічним позовом. Вказаний транш був виданий на придбання двох транспортних засобів: предмета лізингу згідно угоди № 224/FL від 06.12.2013 року до договору лізингу (Volkswagen Passat), що був переданий позивачу, та ще одного транспортного засобу, переданого у фінансовий лізинг третій особі за окремим договором.

Пунктом 6.1 кредитного договору визначено, що належне виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором забезпечується заставою транспортних засобів (нові автомобілі), які будуть належати відповідачу та будуть придбані за рахунок кредитних коштів, отриманих згідно кредитного договору.

На виконання умов п. 6.1 кредитного договору відповідач і ПАТ "Кредитвест Банк" уклали договір застави рухомого майна № 81-3356/13-ЗЮ1/2 від 27.12.2013 року, відповідно до умов якого придбані ТОВ "ВіДі-Лізинг" за рахунок кредитних коштів ПАТ "Кредитвест Банк" транспортні засоби, в тому числі предмет лізингу за угодами №№ 223/FL та 224/FL, були передані у заставу ПАТ "Кредитвест Банк" у якості забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "ВіДі-Лізинг" перед ПАТ "Кредитвест Банк" за кредитним договором та додатковим договором до кредитного договору (транспортні засоби, передані у заставу банку, були визначені у додатку № 1 до договору застави транспортного засобу з визначенням лізингоодержувачів, яким такі транспортні засоби були передані у лізинг).

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кошти в рамках кредитної лінії можуть надаватись в доларах США та/або у гривнях, а п. 9.1 кредитного договору передбачено, що повернення кредиту, сплата процентів за користування ним здійснюються окремо щодо частини кредиту у кожній з валют, у валюті, в якій цю частину надано.

Норми чинного законодавства та умови спірного договору лізингу не зобов'язують відповідача за зустрічним позовом повідомляти позивача як лізингоодержувачу про всі істотні умови будь-яких кредитних договорів, укладених відповідачем з будь-якими третіми особами з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором лізингу, суд вважає ці твердження позивача необґрунтованими та безпідставними.

Умови договору лізингу щодо корегування лізингових платежів на зміну долару США по відношенню до гривні не можуть визнаватись недійсними на тій підставі, що визначена сторонами вартість Предмету лізингу не змінювалася під час дії Договору лізингу.

Позивач безпідставно стверджує, що формула, встановлена договором лізингу для корегування лізингового платежу, та скорегована за такою формулою сума визначає ще один платіж, відмінний від лізингового.

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, у договорі лізингу сторони визначили порядок зміни лізингового платежу у гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США, тобто положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, або визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі № 12/149 (3-62гс11), від 26.12.2011 року у справі № 16/23пд/2011 (3-141гс11), у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2014 року у справі № 910/763/13 (3-133гс14), у постановах Вищого господарського суду України від 03.06.2010 року у справі № 37/319пд, від 27.09.2010 року у справі № 24/325пд, від 09.11.2011 року у справі № 37/110пд, від 23.06.2015 року у справі №904/10242/14.

Розрахунок лізингових платежів з урахуванням зміни Міжбанківського валютного курсу згідно пп. 3.2-3.3 договору лізингу, в основу якого покладено курс гривні стосовно долара США, не суперечать ні чинним приписам Цивільного кодексу України, ні будь-яким іншим положенням чинного законодавства.

Враховуючи, що пп. 3.2 та 3.3 договору лізингу узгоджуються з вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої сторонам надано право включати на власний розсуд до складу лізингових платежів інші витрати лізингодавця, пов'язані з виконанням договору лізингу; з ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України щодо можливості вираження грошового зобов'язання у іноземній валюті, а встановлене у них корегування лізингових платежів відповідно до долару США - з позицією Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, що викладені у вищевказаних постановах, суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання оспорюваних позивачем положень пп. 3.2-3.3 договору фінансового лізингу від 06.12.2013 року недійсними, адже відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу, тобто позивачем не доведені обставини, з якими чинне законодавство пов’язує можливість визнання оспорюваних положень договору лізингу недійсними.

Таким чином, розрахунок лізингових платежів з урахуванням зміни Міжбанківського валютного курсу згідно пп. 3.2-3.3 договору лізингу є правомірним та таким, що не суперечить положенням та вимогам чинного законодавства, а корегування суми лізингових платежів, належних до оплати, на зміну курсу Міжбанківського валютного ринку не може розглядатись як додатковий платіж за договором лізингу, а є лише розрахованим відповідно до погоджених сторонами умов та порядку лізинговим платежем.

Оскільки позивачем не доведено наявність підстав для визнання п. 3.4 договору лізингу недійсним, суд вважає вимоги останнього у цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 525, 526, 599, 806 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські мобільні технології" (50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Л.Бородича, б. 23, ідентифікаційний код 34811554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 60, ідентифікаційний код 34937291) 360 138 (триста шістдесят тисяч сто тридцять вісім) грн. 00 коп. - основного боргу зі сплати лізингових платежів, 97235 (дев'яносто сім тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 06 коп. - пені, 10590 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 60 коп. - 6% річних, 9359 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 27 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські мобільні технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віді-Лізинг" - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 03.11.2015 року.

Суддя С.П.Панна