Рішення

від 27.10.2015 по справі 905/2036/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.2015                     Справа № 905/2036/15                               

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М.,розглянувши матеріали

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Донбастехнологія»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод енергетичного машинобудування»

стягнення 197428,61 грн.

Представники сторін:від позивача: не з»явився; від відповідача: не з»явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Донбастехнологія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод енергетичного машинобудування» про стягнення 197428,61грн., у тому числі 102000,00 грн. суми попередньої оплати, 44838,00 грн. суми штрафних санкцій, 48654,00 грн. – інфляційних втрат, 1936,61 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №01/09-14від 16.09.2014 в частині своєчасної поставки товару.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №01/09-14, специфікації, платіжних доручень, претензії, відповіді на претензії.

Позивач явку своїх представників в судові засідання не забезпечив, через канцелярію суду подав, витребувані судом документи.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи та про зобов‘язання позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви, оскільки відповідач останню не отримував.

Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено, що на адресу відповідача позивачем надсилалась позовна заява разом з додатками. Відповідачем не надано жодних доказів в спростування поданих позивачем доказів, тому у задоволенні клопотання про повторне надіслання на адресу відповідача позовної заяви судом відмовлено. Окрім того, відповідач, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, має право ознайомитись з матеріалами справи. Відповідач таким правом не скористався, поважних причин не повідомив. За клопотанням відповідача, розгляду справи був відкладений на 27.10.2015.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

16.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод енергетичного машинобудування», як постачальником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбастехнологія», як покупцем (позивач) підписаний договір на виготовлення та поставку продукції №01/09-14, відповідно до умов якого постачальник зобов‘язується виготовити своїми силами та/або із залученням третіх осіб продукцію виробничо-технічного призначення і передати її у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити вартість продукції, згідно з цінами та умовами і в порядку, передбаченому цим договором.

Найменування, кількість, вартість продукції, порядок оплати, строки та умови поставки вказуються у специфікаціях, що є невід‘ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 10.10 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 включно.

Між сторонами підписана специфікація №3 до договору, в якій сторони погодили найменування, кількість, ціну продукції – 224190,00 грн., а також строки поставки – 45 робочих днів з моменту отримання передоплати, з правом дострокової поставки; умови оплати – 50% попередньої оплати, 50% - після отримання повідомлення про готовність продукції; умови поставки – склад постачальника.

На виконання умов договору, позивач платіжними дорученнями від 17.12.2014 №80 перерахував на рахунок відповідача кошти на суму 65000,00 грн, від 12.01.2015 №9 перерахував 37000,00 грн.

12.01.2015 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про перерахунок на рахунок відповідача 102000,00 грн., у зв‘язку з чим просив запустити у виробництво продукцію у кількості 6 шт., доплату позивач гарантував.

Як зазначає позивач, відповідач товар у строк передбачений договором, не поставив, у зв‘язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 10.02.2015 про повернення попередньої оплати.

Відповідач листом від 05.03.2015 №51-М повідомив позивача про те, що у зв‘язку з різким підвищенням вартості газу, виготовлення продукції по договору №01/09-14 від 16.09.2014 становиться не рентабельним. За таких обставин, відповідач запропонував позивачу наступний графік повернення грошових коштів, попередньої оплати: до 19.03.2015-50000,00 грн., до 02.04.2015 – 52000,00 грн.

Проте станом на теперішній час відповідач свої зобов‘язання не виконав, товар у строк не поставив, кошти на вимогу позивача не повернув.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договорів поставки та підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України, ст. 837- 864, Цивільного кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 611, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Судом встановлено, що умовами договору сторонами чітко погоджений строк протягом якого відповідач зобов'язаний поставити позивачу товар, а саме протягом 45 робочих днів з моменту отримання передоплати. Позивач попередню оплату здійснив 14.12.2014 та 17.12.2014 на суму 102000,00 грн. Судом враховано, що за умовами договору позивач повинен був здійснити 50% попередньої оплати, яка складає 112095,00 грн. Проте виходячи з листування між сторонами, відповідач відмовився від виготовлення та постачання продукції у зв‘язку з нерентабельністю. Отже подальше виконання позивачем грошових зобов‘язань не здійснювалось.

Як свідчать матеріали справи, відповідач продукцію не поставив.

За таких обставин, згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 10.02.2015 повернути суму попередньої оплати у розмірі 102000,00грн.

Відповідач запропонувавши свій графік повернення коштів до 02.04.2015, його не виконав, кошти на теперішній час не повернув.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 102000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за відмову від виконання своїх зобов‘язань на підставі п. 7.5 договору у розмірі 44838,00 грн.

Відповідно до п. 7.5 договору за необґрунтовану від постачання продукції за договором постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20% від вартості продукції, від поставки якої постачальник відмовляється.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки судом встановлено не виконання відповідачем зобов‘язань по договору, а саме відмова відповідача від виконання договору в частині виготовлення та поставки продукції, то вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов‘язання у розмірі передбаченому договором, є правомірними.

Перевіривши розрахунок позивача штрафних санкцій, суд визнає його вірним на суму 44838,00 грн..

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 48654,00 грн. за період лютий-серпень 2015 та 3% річних у розмірі 1936,61 грн. за період з 12.01.2015 по 31.08.2015

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як роз‘яснено в постанові Пленуму Вищого господарського суду 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем умов договору є неправомірними, оскільки по договору відповідач взяв на себе зобов‘язання з поставки товару, а не з оплати товару, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам (до судового збору застосовується ставка 2% від суми позову, оскільки позовна заява була надіслана на адресу суду 31.08.2015).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод енергетичного машинобудування» (86313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10В, код 37944275 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Донбастехнологія» (87548, м. Маріуполь, пр-т Будівельників, 86-А, код 32258926) суму попередньої оплати у розмірі 102 000(сто дві тисячі) грн. 00 коп., суму штрафних санкцій у розмірі 44838 (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2936 (дві тисячі дев‘ятсот тридцять шість) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

          Дата складення повного рішення 02.11.2015.