Рішення

від 05.11.2015 по справі 905/1568/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.2015р. Справа № 905/1568/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет», ЄДРПОУ 30443847,

м.Димитров

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Мінський тракторний завод»,

ОКПО 002360915000, м.Мінськ, Республіка Беларусь

про стягнення 1316974,21 російських рублів, що еквівалетно 445282,15 грн. та 171888,86 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донмет», м.Димитров, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Мінський тракторний завод», м.Мінськ, Республіка Беларусь, про стягнення:

- трьох процентів річних в сумі 9798,64 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом встановленим НБУ, становить 3313,02 грн.;

- пені в сумі 1192168,30 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 403084,02 грн.;

- інфляції в сумі 115007,27 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом встановленим НБУ, становить 38885,11 грн.;

- збитків в сумі 171888,86 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 04.09.2015р. зменшив предмет позову в частині вимог про стягнення інфляції, заявивши вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 36717,57 грн., що в еквіваленті до російського рубля за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 108596,52 російських рублів.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на припущення відповідачем прострочення виконання своїх зобов'язань щодо сплати вартості отриманого товару за контрактом №9 від 08.06.2012р.

Відповідно до ст.76 Закону України В«Про міжнародне приватне правоВ» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

За приписом п.10.2 контракту №9 від 08.06.2012р. у разі неможливості досягнення згоди шляхом перемовин, всі спори підлягають розгляду в господарському (арбітражному) суді за місцем знаходження позивача та законодавством країни позивача.

Згідно із ст.125 Госпдарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Статтею 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної урядами держав-учасниць СНД (20.03.1992р. Київ), встановлено, що компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверененні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Україна та Республіка Беларусь також приєдналися до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965р.), ратифікована Законом України від 19.10.2000р. №2052-3, Беларусь (приєднання) 06.06.1997р., ратифікація 01.01.1998р., згідно зі ст.3 якої передбачено направлення прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

За таких обставин, керуючись абз.8 п.8 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. N04-5/608 В«Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організаційВ» господарський суд Донецької області звернувся за наданням правової допомоги шляхом направлення судового доручення до економічного суду міста Мінська про вручення ухвали господарського суду Донецької області від 21.08.2015р. по справі №905/1568/15 та від 07.09.2015р. по справі №905/1568/15 стороні-нерезиденту (відповідачу) - господарюючому суб'єкту Республіки Беларусь.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2015р. провадження по справі було зупинено до отримання повідомлення про вручення ухвал господарського суду Донецької області від 21.08.2015р., 07.09.2015р. по справі №905/1568/15 стороні-нерезиденту (відповідачу) - господарюючому суб'єкту Республіки Беларусь шляхом економічного суду міста Мінська та надіслано прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів до економічного суду міста Мінська.

21.10.2015р. до господарського суду Донецької області надійшла ухвала від 14.10.2015р. по справі №169-1ип/2015 економічного суду міста Мінська про виконання судового доручення, внаслідок чого ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. провадження по справі №905/1568/15 було поновлено.

22.10.2015р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від 14.10.2015р. №249/10-845 ОСОБА_1 акціонерного товариства «Мінський тракторний завод», м.Мінськ, Республіка Беларусь, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на неспіврозмірність заявленого позивачем до стягнення розміру пені наслідкам порушення зобов'язання, невжиття позивачем розумних заходів для запобігання виникненню збитків, відсутність між сторонами згоди щодо можливості застосування стягнення інфляції та трьох процентів річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

08.06.2012р. між сторонами був підписаний контракт №9 купівлі-продажу (з протоколом узгодження розбіжностей від 20.06.2012р.), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався продати, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити вироби вогнетривкі у номенклатурі, кількості та за цінами, указаними в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного контракту.

До контракту сторонами 08.06.2012р. було підписано специфікацію №1, згідно якої постачанню відповідачу підлягали наступні вироби:

- вироби вогнетривкі динасові для електросталеплавильних масою 720,000 тн на суму 9864000,00 рос. руб.;

- вироби вогнетривкі динасові для електросталеплавильних масою 510,000 тн на суму 7864200,00 рос. руб.;

- вироби вогнетривкі динасові для електросталеплавильних масою 510,000 тн на суму 7864200,00 рос. руб., всього на суму 25592400,00 російських рублів. Постачання здійснювалось на умовах DAF кордон України-Беларусь (ст.переходу - Хоробичи) та з врахуванням тари та упаковки. Датою поставки є дата штампу в залізничній накладній залізничної станції Красноармійськ (код 482004).

Вантажовідправник: ПАТ «Красноармійський динасовий завод»; код заводу 3128 (п.3.2 контракту).

Вантажоотримувач: РУП «Мінський тракторний завод»; код заводу 1122 (п.3.3 контракту).

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено згідно з наданими до матеріалів справи залізничними накладними позивачем за контрактом № 9 від 08.06.2012 було поставлено відповідачу наступний товар:

- за залізничною накладною №700140000/2013/020941 вогнетривкі динасові вироби 27.09.2013 вагою брутто 126330, вагою нетто 124164, на сумму 1858942,80 російських рублів;

- за залізничною накладною №700140000/2013/023653 вогнетривкі динасові вироби 19.11.2013 (згідно акту звірки станом на 01.02.2014) вагою брутто 126078, вагою нетто 123912, на сумму 1868493,60 російських рублів;

- за залізничною накладною №700140000/2013/015117 вогнетривкі динасові вироби 25.07.2013 (прийнято дату складання документу, котра є меншою на 1 добу ніж визначено актом звірки станом на 01.02.2014) вагою брутто 63471, вагою нетто 62388, на сумму 917874,00 російських рублів;

- за залізничною накладною №700140000/2013/025297 вогнетривкі динасові вироби 20.11.2013 вагою брутто 64695, вагою нетто 63612, на сумму 871484,40 російських рублів.

Відповідачем факт отримання від позивача товару на вказані кількість та суму за контрактом №9 від 08.06.2012р. не заперечується.

Крім цього, вказані обставини також підтверджуються наявним в матеріалах справи актом звірки станом на 01.02.2014, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень або заперечень.

За таких обставин суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за контрактом №9 від 08.06.2012р. в частині постачання товару за залізничними накладними №№700140000/2013/020941, 700140000/2013/023653, 700140000/2013/015117, 700140000/2013/025297.

Пунктом 4.1 контракту №9 від 08.06.2012р. передбачено, що валютою платежу за узгодженням сторін є російський рубль. Можливою є оплата у доларах США, євро або гривні за курсом НБУ на день оплати.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 90 банківських днів з моменту отримання відвантаженого товару на склад відповідача (п.5.1 контракту).

Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманного від позивача товару у наступні строки, з урахуванням обставин визначення відповідних днів банківськими на підставі положень ст.73 Кодексу законів про працю України та регламенту роботи банківської системи, визначеного листами НБУ №25-205/28803 від 19.12.2013р. та №25-205/21436 від 06.05.2014р.:

- за залізничною накладною №700140000/2013/020941 строк сплати визначався 90 банківськими днями (30.09.2013; 01.10-04.10; 07.10-11.10; 14.10-18.10; 21.10-25.10; 28.10-01.11; 04.11-08.11; 11.11-15.11; 18.11-22.11; 25.11-29.11; 02.12-06.12; 09.12-13.12; 16.12-20.12; 23.12-27.12; 30.12.2013; 03.01.2014; 08.01-10.01; 11.01.2014; 13.01-17.01; 20.01-24.01; 27.01-31.01; 03.02-06.02) та сплинув 06.02.2014р.;

- за залізничною накладною №700140000/2013/023653 строк сплати визначався 90 банківськими днями (20.11-22.11.2013; 25.11-29.11; 02.12-06.12; 09.12-13.12; 16.12-20.12; 23.12-27.12; 30.12.2013; 03.01.2014; 08.01-10.01; 11.01.2014; 13.01-17.01; 20.01-24.01; 27.01-31.01; 03.02-07.02; 10.02-14.02; 17.02-21.02; 24.02-28.02; 03.03-07.03; 11.03-14.03; 17.03-21.03; 24.03-28.03; 31.03.2014; 01.04.2014) та сплинув 01.04.2014р.;

- за залізничною накладною №700140000/2013/015117 строк сплати визначався 90 банківськими днями (26.07.2013; 29.07-02.08; 05.08-09.08; 12.08-16.08; 19.08-23.08; 27.08-30.08; 02.09-06.09; 09.09-13.09; 16.09-20.09; 23.09-27.09; 30.09.2013; 01.10-04.10; 07.10-11.10; 14.10-18.10; 21.10-25.10; 28.10-01.11; 04.11-08.11; 11.11-15.11; 18.11-22.11; 25.11-29.11) та сплинув 29.11.2013р.;

- за залізничною накладною №700140000/2013/025297 строк сплати визначався 90 банківськими днями (21.11-22.11.2013; 25.11-29.11; 02.12-06.12; 09.12-13.12; 16.12-20.12; 23.12-27.12; 30.12.2013; 03.01.2014; 08.01-10.01; 11.01.2014; 13.01-17.01; 20.01-24.01; 27.01-31.01; 03.02-07.02; 10.02-14.02; 17.02-21.02; 24.02-28.02; 03.03-07.03; 11.03-14.03; 17.03-21.03; 24.03-28.03; 31.03.2014; 01.04-02.04) та сплинув 02.04.2014р.

Як встановлено, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за отриманий товар в сумі 2730427,20 російських рублів за контрактом №9 від 08.06.2012р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав не належним чином.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2014р. відповідачем були проведені наступні оплати:

- заборгованність у сумі 1858942,80 російських рубля сплачена 28.02.2014р., що в свою чергу також підтверджено іншим відповідним доказом - випискою за 28.02.2014р. по гривнєвому банківському рахунку позивача №2600696495138 у ПАТ «ПУМБ», з котрої на підставі платіжного документа №166_49 зафіксовано зарахування на користь позивача 494577,30 гривень, що були отримані шляхом попереднього обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку, яка надійшла від відповідача у розмірі 1858942,80 російських рубля;

- заборгованність у сумі 1868493,60 російських рубля сплачена 18.03.2014р., що в свою чергу також підтверджено іншим відповідним доказом - випискою за 18.03.2014р. по валютному банківському рахунку позивача №260381732 у ПАТ «ПУМБ», з котрої на підставі платіжного документа (REF. No) №C441873BBK031814 зафіксовано зарахування на користь позивача 497533,48 гривень, що були отримані шляхом попереднього обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку, яка надійшла від відповідача у розмірі 50993,51 долара США в рахунок заборгованості на 1868493,60 російських рубля;

- заборгованність у сумі 917874,00 російських рубля сплачена 31.10.2013р., що в свою чергу також підтверджено іншим відповідним доказом - випискою за 31.10.2013р. по валютному банківському рахунку позивача №260381732 у ПАТ «ПУМБ», з котрої зафіксовано зарахування на користь позивача 228825,99 гривень, що були отримані шляхом попереднього обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку, яка надійшла від відповідача у розмірі 917874,00 російських рубля;

- заборгованність у сумі 871484,40 російських рубля сплачена 16.05.2014р., що в свою чергу також підтверджено іншим відповідним доказом - випискою за 16.05.2014р. по валютному банківському рахунку позивача №260381732 у ПАТ «ПУМБ», з котрої на підставі платіжного документа (REF. No) №C314654BBK051614 зафіксовано зарахування на користь позивача 295474,21 гривень, що були отримані шляхом попереднього обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку, яка надійшла від відповідача у розмірі 25135,51 долара США в рахунок заборгованості на 871484,40 російських рубля.

Таким чином, відповідачем було прострочено виконання своїх зобов'язаннь перед позивачем за контрактом №9 від 08.06.2012р. в частині сплати вартості товару, отриманого залізничними накладними №700140000/2013/020941 на суму 1858942,80 російських рубля за період з 07.02.2014р. по 27.02.2014р., включно та №700140000/2013/025297 на суму 871484,40 російських рубля за період з 03.04.2014р. по 15.05.2014р. включно. У свою чергу, судом також встановлено, що в частині сплати вартості товару, отриманого залізничними накладними №700140000/2013/023653 на суму 1868493,60 російських рубля та №700140000/2013/015117 на суму 917874,00 російських рубля платежі виконані відповідачем в межах строків на оплату без порушень.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Цивільним кодексом України також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Проте, суд враховує також той факт, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано окрім вищенаведених норм законодавства у вигляді Цивільного та Господарського кодексів України ще й Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Його стаття 3 визначає, що розмір пені обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином у наявості є протеріччя правових норм з приводу визначення розміру пені в частині можливості обмеження його максимального значення. Відповідна колізія вирішена судом, виходячи з наступної правової позиції. З огляду на положення ст.3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Диспозитивний характер цього принципу передбачає, що сторони договору є вільними у виборі його змісту та можуть бути обмеженими у цьому тільки у випадку, коли норма закону прямо передбачає заборону на інше регулювання правовідносин сторін. Про можливі варіанти співвідношення актів цивільного законодавства та договору вказує ст.6 Цивільного кодексу України, визначаючи, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Послідуюче аналогічне визначення свободи договору встановлює також й ст.627 Цивільного кодексу України. Для розв'язання колізії між ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України треба враховувати також й час прийняття конкуруючих актів законодавства та те, що Цивільний кодекс України №435-IV від 16 січня 2003 року по відношенню до вказаного закону №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року є актом, прийнятим пізніше.

За таких умов, ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України як норма акту цивільного законодавства, що з'явилась пізніше та встановила інші можливості регулювання правовідносин сторін наділила їх можливістю збільшувати у договорі розмір неустойки, встановлений законом. Такий висновок суду повністю кореспондується з п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Там з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, дано таке роз'яснення: сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Тотожні правові позиції з аналогічними наслідками застосування розміру пені на підставі ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України знайшли своє застосування у практиці вирішення віповідних спорів, прикладами чого могуть слугувати постанова Вищого господарського суду України від 02.03.2006 по справі №13/444 про стягнення коштів, постанова Верховного суду України від 28.03.2006 по справі №48/299 «Про наслідки встановлення в договорі розміру пені, що є більшим, ніж передбачений в законодавстві» та інші.

Відповідно до п.9.4 контракту №9 від 08.06.2012р. при порушенні строків оплати товару згідно розділу 5 цього контракту, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки оплати.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 06.02.2014р. по 19.05.2014р., однак судом визначено, що стягнення пені за порушення строків оплати товару відповідає іншим періодам порушення відповідачем своїх зобов'язань - з 07.02.2014р. по 27.02.2014р., включно, та з 03.04.2014р. по 15.05.2014р., включно.

Період порушення строків оплати товару за залізничною накладною №700140000/2013/020941 складає 21 календарний день з 07.02.2014р. по 27.02.2014р., включно. Розмір стягуваної пені від суми заборгованості у 1858942,80 російських рубля повинен складати 390377,99 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на дату звернення позивача до суду, становить 131990,70 грн.

Період порушення строків оплати товару за залізничною накладною №700140000/2013/025297 складає 43 календарних дня з 03.04.2014р. по 15.05.2014р., включно. Розмір стягуваної пені від суми заборгованості у 871484,40 російських рубля повинен складати 374738,29 російських рубля, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на дату звернення позивача до суду, становить 126702,76 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 1192168,30 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, становить 403084,02 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 765116,28 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, становить 258693,46 грн.

Стаття 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначає, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначених у контрактах.

Згідно п.1 ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 16.11.2012р. №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за №1921/22233, закріплено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами (вимога щодо обов'язкового продажу). За п.4 постанови розмір надходжень в іноземній валюті, що підлягає обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, встановлюється окремим розпорядчим документом Національного банку України. Згідно п.5 постанови вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження у російських рублях. За п.7 постанови суб'єкт міжбанківського валютного ринку України (суб'єкт ринку) зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті згідно з вимогами цієї постанови та у встановленому Національним банком України розмірі без доручення клієнта та не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005р. №281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 року за №950/11230, у пункті 17 визначено, що суб'єкт ринку зобов'язаний здійснювати продаж іноземної валюти, що належить клієнту, за його дорученням, крім тих надходжень в іноземній валюті на користь клієнта, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі протягом строку, встановленого в пункті 13 розділу ІІІ положення. За змістом п.13 положення суб'єкт ринку зобов'язаний продавати без доручення клієнтів ті надходження на їх користь в іноземній валюті, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі.

Суд виходить з того, що позивач має право розпоряджатися своїми коштами на власний розсуд, але з вини відповідача двічі мав місце несвоєчасний розрахунок за контрактом №9 від 08.06.2012р. з порушенням строків оплати товару, що в свою чергу призвело до інфляційних втрат з боку позивача. Такі втрати позивача обумовлені ситуацією, за якою у періоди несвоєчасних розрахунків діяла вимога щодо обов'язкового продажу валютної виручки, а тому після зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок у російських рублях або доларах США відбувався обов'язковий продаж такої валютної виручки та отримання позивачем за неї еквівалента у гривні. А отже, несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлений позивачем товар тягне існування інфляційних втрат останнім через відбуття знецінення отриманого позивачем еквівалента у гривні за відповідні періоди несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 9798,64 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 3313,02 грн. за період з 06.02.2014р. по 19.05.2014р. та інфляцію в сумі 115007,27 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 38885,11 грн. за аналогічний період з послідуючим уточненням розміру позовної вимоги в частині стягненя інфляційних втрат у бік зменшення до 36717,57 грн.

Проте, за висновками суду, розрахунки трьох процентів річних та інфляції проведені позивачем за більший період часу, ніж фактично тривали відповідні періоди. Так, за вищевказаних обставин судом було належним чином визначено лише два таких періода - з 07.02.2014р. по 27.02.2014р., включно, та з 03.04.2014р. по 15.05.2014р., включно.

Правильний розрахунок трьох процентів річних, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матерілам справи повинен здійснюватися таким шляхом. За період з 07.02.2014р. по 27.02.2014р., включно, його сума повинна складати 3208,59 російських рублів (1858942,80 рос. руб. * 21 день х 3% річних / 365 днів), що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, становить 1084,86 грн. У той час як за період з 03.04.2014р. по 15.05.2014р., включно, його сума повинна складати 3079,94 російських рубля (871484,40 рос. руб. х 43 дня х 3% річних / 365 днів), що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, становить 1041,36 грн. Тобто, за таких обставин загальний розмір трьох процентів річних повинен стягуватися лише у сумі 2126,22 грн. (1084,86 грн. + 1041,36 грн.).

У свою чергу правильний розрахунок суми інфляційних втрат позивача, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матерілам справи повинен здійснюватися таким шляхом. За період з 07.02.2014р. по 27.02.2014р., включно, при індексі інфляції за лютий 2014 року у 100,6% та курсі російського рубля на міжбанківському валютному ринку України станом 07.02.2014 у 0,246 гривені за рубль його сума повинна складати 2143,18 грн. ((1858942,80 рос. руб. х 0,246 х (100,6% / 100%) - 1858942,80 рос. руб. х 0,246) х 21 день / 28 днів). У той час як за період з 03.04.2014 по 15.05.2014, включно, при індексі інфляції за квітень 2014 року у 103,3%, за травень 2014 року у 103,8% та курсі російського рубля на міжбанківському валютному ринку України станом 03.04.2014 у 0,3263 гривені за рубль його сума повинна складати 14448,11 грн. ((871484,40 рос. руб. х 0,3263 х (103,3% х 103,8% / 100%) - 871484,40 рос. руб. х 0,3263) х 43 дня / 61 день). Тобто, за таких обставин загальний розмір інфляційних втрат позивача повинен стягуватися лише у сумі 16591,29 грн. (2143,18 грн. + 14448,11 грн.).

Позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі в сумі 171888,86 грн.

В обгрунтування такої позовної вимоги позивач посилається на понесення ним збитків внаслідок нарахування йому штрафних санкцій (пені) за порушення статей 1 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Розглянувши таку позовну вимогу судом встановлено наступне:

За приписом ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до наданого до матеріалів справи акту від 30.12.2013р. №793/05-16-22-01/30443847 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донмет» з питань дотримання термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 08.06.2012р. №9 з Республіканським унітарним підприємством «Мінський тракторний завод» за період з 01.01.2013р. по 20.12.2013р.» встановлено порушення ТОВ «Донмет» ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - отримання валютної виручки по експортному контракту від 08.06.2012р. №9 від нерезидента РУП «Мінський тракторний завод» в сумі 917874,00 російських рублів з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0000112201 від 31.12.2013р., складеного Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акта перевірки №793/05-16-22-01/30443847 від 30.12.2013р., встановлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та пеню за порушення вимог валютного законодавства на суму 6240,00 грн.

Відповідно до наданого до матеріалів справи акту від 17.02.2014р. №39/05-16-22-01/30443847 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донмет» з питань дотримання термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 08.06.2012р. №9 з Республіканським унітарним підприємством «Мінський тракторний завод» за період з 21.12.2013р. по 13.02.2014р.» встановлено порушення ТОВ «Донмет» ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - отримання валютної виручки по експортному контракту від 08.06.2012р. №9 від нерезидента РУП «Мінський тракторний завод» в сумі 3727436,40 російських рублів з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0000032201 від 18.02.2014р., складеного Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акта перевірки №39/05-16-22-01/30443847 від 17.02.2014р., встановлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та пеню за порушення вимог валютного законодавства на суму 86299,03 грн., яка підсумково складаєься з пені у розмірі 66854,18 грн. за період з 21.12.2013р. по 13.02.2014р. по ВМД №700140000/2013/020941 та пені у розмірі 19444,85 грн. за період з 21.12.2013р. по 13.02.2014р. по ВМД №700140000/2013/023653.

Відповідно до наданого до матеріалів справи акту від 06.06.2014р. №449/05-16-22-01/30443847 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донмет» з питань дотримання термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 08.06.2012р. №9 з Республіканським унітарним підприємством «Мінський тракторний завод» за період з 14.02.2014р. по 23.05.2014р.» встановлено порушення ТОВ «Донмет» ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - отримання валютної виручки по експортному контракту від 08.06.2012р. №9 від нерезидента РУП «Мінський тракторний завод» в сумі 4598920,80 російських рублів з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0000062201 від 23.06.2014р., складеного Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акта перевірки №449/05-16-22-01/30443847 від 06.06.2014р., встановлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та пеню за порушення вимог валютного законодавства на суму 79349,83 грн., що дорівнює пені за контрактом з відповідачем та одночасно є частиною розрахованої пені за всіма контрактами позивача з його контрагентами за період перевірки. Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.06.2014 також визначило підсумковий загальний розмір пені - 110278,50 грн., котрий складається з пені у розмірі 79349,83 грн. за контрактом від 08.06.2012р. №9 позивача з відповідачем та пені у розмірі 30928,67 грн. за іншим контрактом позивача з його іншим контрагентом - ВАТ «БЕЛАЗ». До цього ж пеня на суму 79349,83 грн., у свою чергу, підсумково складаєься з пені у розмірі 20465,57 грн. за період з 14.02.2014р. по 23.05.201р. по ВМД №700140000/2013/020941, пені у розмірі 44482,35 грн. за період з 14.02.2014р. по 23.05.2014р. по ВМД №700140000/2013/023653 та пені у розмірі 17401,91 грн. за період з 14.02.2014р. по 23.05.2014р. по ВМД №700140000/2013/025297.

Позивачем згідно наявних у справі банківських виписок від 09.01.2014р. та від 27.02.2014р., а також платіжного доручення №497 від 02.07.2014р. було сплачено нараховану йому пеню в сумі 202817,53 грн., котра за своїм підсумком складається з пені у розмірі 171888,86 грн. за контрактом від 08.06.2012р. №9 позивача з відповідачем та пені у розмірі 30928,67 грн. за іншим контрактом позивача з його іншим контрагентом - ВАТ «БЕЛАЗ».

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписом ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем його зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у заподіянні збитків позивачу.

Як було встановлено вище, факт порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за контрактом від 08.06.2012р. №9 в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару доведений наданими до справи матеріалами.

При цьому, позивачем також доведено факт наявності реальних збитків в сумі 171888,86 грн., які були понесені ним внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Крім цього, за висновками суду, позивачем також доведено наявність причинного зв'язку між неправомірною поведенікою відповідача та збитками позивача.

Зокрема, внаслідок прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань перед позивачем з оплати вартості отриманого товару за конрактом від 08.06.2012р. №9 останній поніс витрати, пов'язані зі сплатою пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та пеню за порушення вимог валютного законодавства у сумі 171888,86 грн.

Тобто, саме порушення відповідачем виконання своїх зобов'язань перед позивачем призвело до такого наслідку, як виникнення у позивача збитків у сумі 171888,86 грн.

При цьому відповідачем не доведено відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Посилання відповідача на бездіяльність позивача, яка сприяла понесенню ним збитків, суд до уваги не приймає.

Зокрема, згідно із ст.226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

За висновками суду, всупереч вимогам ст.4-3 та ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем належних доказів своєчасного попередження позивача про невиконання своїх зобов'язань за контрактом №9 від 08.06.2012р. до матеріалів справи не надано.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено випадки зупинення нарахування пені за порушення вимог валютного законодавства: у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами; якщо перевищення строків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин; наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку про перевищення строку.

Проте, у даному випадку доказів наявності форс-мажорних обставин, наявності висновку органу центральної влади про перевищення строку матеріали справи не містять.

Одночасно, звернення позивача з позовом до суду є правом позивача, а не його обов'язком, для реалізації якого останнім мають бути понесені додаткові витрати у вигляді сплати судового збору.

При цьому, судом також прийнято до уваги той факт, що позивач звертався з позовами до відповідача до господарських судів Запорізької області про стягнення заборгованості за контрактом №9 від 08.06.2012р. неодноразово наступним чином:

05.03.2014р. позивач зареєстрував свій господарський позов (вих. №32 від 04.03.2014р.) у канцелярії господарського суду Донецької області за діявшим на той час місцем розташування суду у м.Донецку по вул.Артема, 157, з приводу чого було відкрито господарську справу №905/1742/14;

08.12.2014р. позивач направив повторно попередній господарський позов знову через зміну територіальної підсудності до господарського суду Запорізької області, з приводу чого на цей раз було відкрито пов'язану господарську справу №905/1742/14-908/5540/14.

Таким чином за підсумком здійсненого аналізу досліджених обставин у справі, суд дійшов висновку, що відповідач лише частково виконав свої зобов'язання по сплаті за поставлений товар до моменту звернення до суду з цього приводу позивача, в той час як частина відповідних розрахунків була проведена відповідачем вже під час розгляду господарськими судами заявлених до нього позовів.

За таких обставин, враховуючи, що позов у частині вимог до відповідача щодо стягнення збитків в сумі 171888,86 грн. доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти цих позовних вимог є безпідставними, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 171888,86 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет», м.Димитров до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Мінський тракторний завод», м.Мінськ, Республіка Беларусь про стягнення:

- трьох процентів річних в сумі 9798,64 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом встановленим НБУ, становить 3313,02 грн.;

- пені в сумі 1192168,30 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 403084,02 грн.;

- інфляції в сумі 36717,57 грн., що в еквіваленті до російського рубля за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 108596,52 російських рублів;

- збитків в сумі 171888,86 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Мінський тракторний завод», м.Мінськ, Республіка Беларусь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет», м.Димитров три проценти річних у сумі 6288,53 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом встановленим НБУ, становить 2126,22 грн.; пеню в сумі 765116,28 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 258693,46 грн.; інфляцію у сумі 49070,69 російських рублів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 16591,29 грн., збитки в сумі 171888,86 грн., судовий збір в сумі 8984,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 05.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 05.11.2015р.

Суддя Г.В. Левшина