Рішення

від 12.10.2015 по справі 910/20466/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №910/20466/15 За позовом Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванко"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Пріцак І.Є. - за довіреністю від 01.10.2015р.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 12 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В серпні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванко" (відповідач) про стягнення 1 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.07.2014 між сторонами було укладено договір доручення № БД-17/ІІІ/2014, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався надати за винагороду послуги з продажу цінних паперів, а саме: здійснити від імені та за рахунок відповідача всі фактичні та юридичні дії щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів. Відповідно до п. 5.2 Договору доручення зобов'язання повіреного вважаються виконаними, а послуга - наданою в повній мірі з моменту підписання довірителем звіту повіреного. Так, 25.07.2014 звіт про виконання договору доручення був підписаний довірителем, але оплати з боку відповідача здійснено не було, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/20466/15. Розгляд справи призначено на 21.09.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 12.10.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванко" (надалі - довіритель, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (надалі - повірений, позивач) було укладено договір доручення № БД-17/ІІІ/2014 (надалі - договір), відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується надати за винагороду послуги з продажу цінних паперів, а саме: здійснити від імені та за рахунок довірителя всі фактичні та юридичні дії щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, визначених умовами договору.

Згідно з п. 1.2. договору предметом договору є інвестиційні сертифікати іменні, бездокументарної форми, у кількості 300 шт., загальною номінальною вартістю 3 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору повірений взяв на себе зобов'язання підготувати, погодити з довірителем текст договору купівлі-продажу цінних паперів та укласти з покупцем договір купівлі-продажу цін них паперів в погодженій з довірителем редакції, надати довірителю звіт щодо виконання доручення за цим договором та після отримання винагороди підписати акт про виконання договору.

У п. 1.6. договору сторони передбачили, що розмір винагороди повіреного складає 1 000,00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 2.2.3. договору довіритель зобов'язався протягом 3 банківських днів, наступних за днем підписання звіту, сплатити повіреному винагороду шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок повіреного.

Згідно з п. 5.2. договору зобов'язання повіреного за договором вважаються виконаними, а послуга вважається наданою повіреним у повному обсязі з моменту підписання довірителем звіту повіреного.

За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором доручення, про що свідчить укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-17/ІІІ/2014-1 від 25.07.2014 р., між позивачем, відповідачем та покупцем. Позивачем також складений звіт про виконання договору доручення від 25.07.2014, що підписаний з боку відповідача, що в силу п. 5.2. договору свідчить про виконання зобов'язань у повному обсязі з боку повіреного. Проте, відповідач в порушення умов договору не здійснивши виплати винагороди повіреному у розмірі 1 000,00 грн. Позивач у свою чергу направив відповідачу вимогу № 3288 від 26.06.2015р. про сплату винагороди, яка була отримана відповідачем 01.07.2015 р., однак виконана не була, кошти так і не були сплачені відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором доручення.

Згідно з ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 1002 ЦК України).

Відповідно до ч. 4. ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2.2.3. договору довіритель зобов'язався протягом 3 банківських днів, наступних за днем підписання звіту, сплатити повіреному винагороду шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок повіреного.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором, про що свідчить укладений трьохсторонній договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-17/ІІІ/2014-1 від 25.07.2014р. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором доручення у повному обсязі також підтверджується підписаним сторонами Звітом про виконання договору доручення (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Проте, відповідачем в порушення п. 2.2.3 договору так і не було сплачено позивачу винагороди у розмірі 1 000,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджується факт звернення позивача з вимогою щодо виплати грошових коштів у сумі 1 000,00 грн, яка була отримана відповідачем 01.07.2015, проте залишена без реагування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав, за таких обставин позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.04.2015 р. № 265 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2015 р. № 87 на виконання якого розпочато з 24.04.2015 р. розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку Білу І.В.

В силу вимог п. 22 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" в редакція, яка діяла на момент подачі позову до суду (07.08.2015) від сплати судового збору були звільнені, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене та на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванко" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 55, оф. 9; ідентифікаційний код 38546386) на користь Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 125; ідентифікаційний код 19388768) грошові кошти у сумі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванко" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 55, оф. 9; ідентифікаційний код 38546386) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

4. Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/20466/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.10.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало