Рішення

від 12.10.2015 по справі 910/20454/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №910/20454/15

За позовом Українського державного виробничо-комерційного підприємства по виготовленню та постачанню тари "Концерн Укртара"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Злагода"

про стягнення грошових коштів

                                                                                          Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

В серпні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Українського державного виробничо-комерційного підприємства по виготовленню та постачанню тари "Концерн Укртара" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Злагода" (відповідач) про стягнення 65 370,00 грн. збитків, 500,00 грн. вартості оцінки та 15,00 грн. комісії банку.

Позовні вимоги обгрунтовані завданням збитків внаслідок викрадення майна, яке перебувало на зберіганні у відповідача за Договором відповідального зберігання від 01.02.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/20454/15. Розгляд справи призначено на 21.09.2015р.

В судове засідання, призначене на 21.09.2015р., з'явився представник позивача, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року розгляд справи відкладено на 12.10.2015 року.

09.10.2015 року через канцелярію до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом, з підстав його необґрунтованості в аспекті вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 року між УДВКП «Укртара» (концерн) та ТОВ «Злагода» (зберігач) (разом – сторони) укладено Договір відповідального зберігання (далі – Договір або Договір зберігання), відповідно до п. 1 якого, концерн передає, а зберігач приймає на себе зобов'язання щодо зберігання майна концерну, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 12 та обліковується на балансі концерну, протягом строку дії договору.

Згідно з п. 2 Договору зберігання склад, балансова вартість та стан майна визначається в Акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5 Договору сторони погодили, що зберігач, зокрема, зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строку зберігання; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, переданого на зберігання, з моменту отримання майна від концерну до моменту його повернення; повернути майно концерну за першою вимогою останнього, навіть якщо передбачений договором строк не закінчився. Майно має бути повернуто у такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання з урахуванням його нормативного зносу, передбаченого для даного виду майна.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01 лютого 2018 року (п. 20 Договору).

Відповідно до п. 14 Договору зберігач несе відповідальність за збереження, утримання і цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення концерну. У разі втрати (нестачі) або пошкодження майна (його частини), яке передане на зберігання, зберігач повинен відшкодувати концерну всі пов'язані зщ цим збитки та відновити стан майна для подальшого належного використання за цільовим призначенням.

Згідно з п. 16 Договору зберігання відшкодування вартості майна концерну, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, а в разі неможливості проведення такої оцінки – за балансовою вартістю майна концерну.

Позивачем передано майно на зберігання ТОВ «Злагода», що підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2008 року.

Додатковою угодою № 1 від 20.05.2010 року до Договору відповідального зберігання сторонами та ТОВ «Агрокомпанія «Злагода» передбачено перехід прав зберігача за Договором до останнього.

ТОВ «Злагода» передано ТОВ «Агрокомпанія «Злагода» майно раніше передане першому за актом приймання-передачі від 01.02.2008 року позивачем, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.05.2010 року.

Звітами про стан зберігання майна, переданого на зберігання згідно Договору про відповідальне зберігання від 01.02.2008 року від 05.01.2009 року, 05.01.2010 року ТОВ «Злагода» та від 05.01.2011 року, 05.01.2012 року, 10.01.2013 року, 10.01.2014 року ТОВ «Агрокомпанія «Злагода» повідомлено УДВКП «Концерн «Укртара» про зберігання переданого майна у належному стані.

В подальшому відповідачем було повідомлено позивача про те, що з 31.03.2014 року на 01.04.2014 року майно, яке перебувало на зберіганні першого було викрадено невстановленими особами.

Зазначений факт підтверджується листом Святошинського РУ ГУМВС в місті Києві, відповідно до якого відомості щодо викрадення майна позивача внесено до ЄРДР за № 120141000800002841.

Позивач стверджує, що внаслідок викрадення майна, яке передано відповідачу на зберігання за Договором відповідального зберігання від 01.02.2008 року завдано збитків на загальну суму 65 885,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

В силу положень ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

За ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до приписів ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до п. 16 Договору позивачем та ТОВ «Апрайсел ЮА» укладено Договір № О-01-21/11 на проведення незалежної оцінки вартості майна від 21.11.2014 року, на виконання якого останнім складено звіт про оцінку майна, за яким станом на 28.11.2014 року вартість викраденого майна, яке було передано відповідачу за Договором відповідального зберігання від 01.02.2008 року, складає 65 370,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із листом б/н від 03.12.2014 року та претензією № 1 від 12.12.2014 року, у яких просив відшкодувати збитки в розмірі 65 885,00 грн., проте останнім відмовлено у задоволенні зазначених звернень.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору (п. 14) щодо зберігання переданого майна, позивачу завдано шкоди в розмірі 65 370,00 грн., який визначено в порядку, узгодженому сторонами п. 16 Договору.

При цьому, відсутність своєї вини у втраті переданого на зберігання майна відповідачем не доведено.

З огляду викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення вартості втраченого переданого за Договором відповідального зберігання від 01.02.2008 року майна в розмірі 65 370,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення 500,00 грн. вартості проведеної експертизи та 15,00 грн. комісії банку підлягають залишенню без задоволення, оскільки не є збитками в розумінні ст. 225 Господарського кодексу України.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Українського державного виробничо-комерційного підприємства по виготовленню та постачанню тари "Концерн Укртара" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Злагода" про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПАНІЯ "ЗЛАГОДА" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, будинок 7, ідентифікаційний код 37101939), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Українського державного виробничо-комерційного підприємства по виготовленню та постачанню тари "КОНЦЕРН УКРТАРА" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, будинок 10, ідентифікаційний код 21539080), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 65 370,00 грн. (шістдесят п'ять тисяч триста сімдесят гривень) збитків та 1 812,72 грн. (одна тисяча вісімсот дванадцять гривень 72 копійки) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/20454/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.10.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало