Рішення

від 02.11.2015 по справі 910/25525/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/25525/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМСЕРВІС"

про : стягнення 16.740,38 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Буряк І.М. - за довіреністю від 02.06.2015 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМСЕРВІС" про стягнення з останнього 16.740,38 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором про довгострокові поставки від 13.01.2011 № 217/30-11. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 16.740,38 грн, з яких: основна заборгованість складає 9.000,00 грн, штраф в сумі 2.700,00 грн, 3 % річних в сумі 286,27 грн та інфляційні втрати в сумі 4.754,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/25525/15.

Ухвала про порушення провадження у справі надсилалася відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду. Враховуючи наведене, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМСЕРВІС", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір про довгострокові поставки від 13.01.2011 № 217/30-11 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується на протязі дії Договору поставляти відповідачу товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а відповідач зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Пунктом 5.3.1 Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошової суми, вказаної у видаткових накладних на розрахунковий рахунок позивача протягом семи календарних днів з моменту проведення відвантаження.

У відповідності до п. 10.2 Договору у випадку затримки оплати товару відповідач приймає на себе зобов'язання разом зі сплатою боргу, сплатити на користь позивача:

-штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості;

- 3 % річних від суми простроченого платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, згідно видаткових накладних від 31.05.2014 № БР-0531002, від 10.06.2014 № БР-0610004, від 13.06.2014 № БР-0613006, від 17.06.2014 № БР-0617001, від 12.07.2014 № БР-0712002 та від 18.08.2014 № БР-0818001, які підписані сторонами та скріплені відбитками їх штампів (засвідчені копії наявні в матеріалах справи), поставив відповідачеві товар загальною вартістю 16.335,00 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 5.3.1 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 9.000,00 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді штрафу в розмірі 30 % від суми Договору, що складає 2.700,00 грн; а також відповідальності, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 286,27 грн та інфляційні втрати в сумі 4.754,11 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 9.000,00 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 9.000,00 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2.700,00 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 286,27 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період часу з 26.08.2014 по 16.09.2015 суд зазначає, що вказана вимога задовольняється судом частково, оскільки розрахунок позивача, викладений у позові, є арифметично невірним. Наведена позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 4.752,00 грн, за таким розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 26.08.2014 - 16.09.2015 9.000,00 152,8 4.752,00

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМСЕРВІС".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМСЕРВІС" (02100, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 22; ідентифікаційний код 31954215, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" (02154, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, буд. 21, кв. 8; ідентифікаційний код 33299396, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 9.000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп.; штраф в сумі 2.700 (дві тисячі сімсот) грн 00 коп.; 3 % річних в сумі 286 (двісті вісімдесят шість) грн 27 коп.; інфляційні втрати в сумі 4.752 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05 листопада 2015 року

Суддя С.В. Балац