Рішення

від 02.11.2015 по справі 910/25871/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/25871/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Патріот"

до Благодійної організації "Благодійна фундація підтримки незалежних медіа-ініціатив "Нова концепція"

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Макаренко Т.В. за довіреністю № 162/01 від 25.09.2015

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Патріот" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Благодійна фундація підтримки незалежних медіа-ініціатив "Нова концепція" (відповідач) з позовними вимогами про:

- визнати недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію позивача, інформацію, розміщену відповідачем в газеті "Украина индустриальная", випуск від 17 вересня 2015 року, у публікації під заголовком "Зачем Украине российский "Патриот"?": "... ЧАО "Патриот" находятся под контролем гражданина Российской Федерации" (останнє речення другого абзацу) та "... де факто российской компании "Патриот" (перше речення третього абзацу).

- зобов'язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили розмістити на сторінці 3 друкованого засобу масової інформації - газети "Украина индустриальная", спростування недостовірної інформації шляхом публікації тим же шрифтом тексту судового рішення у цій справі.

02.10.2015 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Патріот" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 порушено провадження у справі № 910/25871/15 та призначено розгляд справи на 02.11.2015 о 12:40 год.

02.11.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував позовні вимоги, посилаючись на те, що позов ПАТ "Патріот" є безпідставним, надуманим, спрямованим на обмеження свободи слова та утиск друкованого засобу масової інформації. Водночас відповідач вважає, що, здійснивши 17 вересня 2015 року публікацію матеріалу "Зачем Украине российский "Патриот"? у газеті "Украина индустриальная", ним реалізовано свої права на свободу думки, слова, вільне вираження своїх поглядів, вільне поширення інформації, а також здійснено власні професійні обов'язки у відповідних інформаційних відносинах. За таких обставин, позивач просив відмовити у позові та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 02.11.2015 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 02.11.2015, не з'явився, натомість через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, згідно якого, зокрема, просив суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому висловив власну правову позицію з приводу заявлених позовних вимог, в позові просив відмовити.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, а тому суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника та можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.11.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: оригіналу примірника газети "Украина индустриальная" (17.09.2015). Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.11.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2015 року у газеті "Украина индустриальная", засновником та видавцем якої є Благодійна організація "Благодійна фундація підтримки незалежних медіа-ініціатив "Нова концепція", розміщено матеріал під заголовком (російською мовою) "Зачем Украине российский "Патриот"?". В останньому реченні другого абзацу наведеного матеріалу викладено (російською мовою): "... ЧАО "Патриот" находятся под контролем гражданина Российской Федерации". У першому реченні третього абзацу наведеного матеріалу вказується, що наша держава (російською мовою) "... позволяет де факто российской компании "Патриот" организовывать и проводить лотереи в Украине... ".

Позивач, посилаючись на подані ним докази, просить суд визнати зазначену інформацію недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію позивача, а також зобов'язати відповідача спростувати зазначену інформацію, стверджуючи, що він не є російською компанією та не знаходиться під контролем громадянина Російської Федерації.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ "Про інформацію" (в новій редакції згідно з Законом України від 13 січня 2011 року N 2938-VI), під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обв'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої наведеної статті ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частини 4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом (частина 6 статті 277 ЦК України).

Як визначено в останньому абзаці частини 6 статті 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації відповідно до частини 7 статті 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у даній справі є розміщення відповідачем 17.09.2015 у газеті "Украина индустриальная" спірної інформації.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 (в чинній редакції) визначено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі.

Спірна інформація у газеті "Украина индустриальная" поширена саме відповідачем. Так, засновником та видавцем газети "Украина индустриальная" є Благодійна організація "Благодійна фундація підтримки незалежних медіа-ініціатив "Нова концепція" (відповідач) (свідоцтво про державну реєстрацію КВ 10369 від 08.09.2015), що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Суд також дійшов висновку, що спірна інформація, яка була поширена відповідачем, стосується Приватного акціонерного товариства "Патріот" (позивача), про що свідчить заголовок та зміст.

Водночас, наявні в матеріалах справи докази, залучені позивачем до матеріалів справи, свідчать, що поширена відповідачем спірна інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності.

Відповідно до абз. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з п. 19 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження (тобто судження без посилання на конкретні відомості) не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Здійснивши аналіз спірної інформації, господарський суд дійшов висновку, що відповідач наводить саме фактичну інформацію, правдивість якої може бути підтверджена або спростована.

Відповідно до статті 64 1 ГК України, підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов'язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в чинній редакції), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містяться, у тому числі, такі відомості щодо юридичної особи:

перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;

інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника (учасника), якщо засновник (учасник) - юридична особа, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), або інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи;

інформація про структуру власності засновників - юридичних осіб (крім політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об'єднань, торгово-промислових палат, державних органів, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій), яка дає можливість встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з якого наявний в матеріалах справи, власниками позивача є:

"Цехріба Інвестментс Лімітед" (Cehriba Investments Limited) - юридична особа, зареєстрована на Кіпрі;

"Товариство сприяння обороні України" - юридична особа, зареєстрована в Україні.

Додатково вищенаведена інформація про власників позивача підтверджується наявним в матеріалах справи Реєстром власником іменних цінних паперів (вих. № 95349зв від 11.09.2015).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва "Цехріба Інвестментс Лімітед" (Cehriba Investments Limited), ОСОБА_4 єдиний акціонер цієї юридичної особи, а отже, вважається контролером та/або кінцевим бенефіціарним власником Приватного акціонерного товариства "Патріот".

Відповідно до наданого позивачем перекладу першої сторінки паспорту ОСОБА_4, вона є громадянкою Греції.

Отже, позивач не має серед своїх власників (акціонерів) та контролерів ані фізичних осіб - громадян Російської Федерації, ані юридичних осіб, зареєстрованих у Російській Федерації.

В свою чергу, оскільки позивачем доведено суду, що спірна інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, судом досліджено, чи призвело поширення спірної інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вбачається таке: чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно абз. 3 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію", ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до п. 6 наведеного інформаційного листа Вищого господарського суду України, приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно частини 2 статті 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

З урахуванням наведених норм та у зв'язку з доведенням факту розміщення відповідачем недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, суд дійшов висновку, що поширення відповідачем спірної інформації є порушенням особистих немайнових прав позивача. При цьому суд погоджується з доводами позивача, що в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України та анексії Російською Федерацією частини території України, поширена відповідачем спірна інформація завдає шкоди діловій репутації позивача та є негативною для останнього.

Як слідує зі змісту п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії є сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що опубліковані 17 вересня 2015 року в газеті "Украина индустриальная" відомості про російське походження позивача та про контроль позивача з боку громадян Російської Федерації відповідають дійсності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт поширення відповідачем недостовірної і такої, що порушує ділову репутацію позивача інформації.

Виходячи з вищезазначеного, господарський суд визнає інформацію, розповсюджену відповідачем, як таку, що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію позивача.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про інформацію" порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до норм частин 4, 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як зазначено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили розмістити на сторінці 3 друкованого засобу масової інформації - газети "Украина индустриальная", спростування недостовірної інформації шляхом публікації тим же шрифтом тексту судового рішення у цій справі, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, позов Приватного акціонерного товариства "Патріот" до Благодійної організації "Благодійна фундація підтримки незалежних медіа-ініціатив "Нова концепція" підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2436,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію Приватного акціонерного товариства "Патріот" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 8; ідентифікаційний код 23726159), інформацію, розміщену Благодійною організацією "Благодійна фундація підтримки незалежних медіа-ініціатив "Нова концепція" (03028, м. Київ, проспект Науки, 27, кв. 124; ідентифікаційний код 26334425) в газеті "Украина индустриальная", випуск від 17 вересня 2015 року, у публікації під заголовком "Зачем Украине российский "Патриот"?": "... ЧАО "Патриот" находятся под контролем гражданина Российской Федерации" (останнє речення другого абзацу) та "... де факто российской компании "Патриот" (перше речення третього абзацу).

3. Зобов'язати Благодійну організацію "Благодійна фундація підтримки незалежних медіа-ініціатив "Нова концепція" (03028, м. Київ, проспект Науки, 27, кв. 124; ідентифікаційний код 26334425) протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням у справі № 910/25871/15 законної сили розмістити на сторінці 3 друкованого засобу масової інформації - газети "Украина индустриальная", спростування недостовірної інформації шляхом публікації тим же шрифтом тексту судового рішення у справі № 910/25871/15.

3. Стягнути з Благодійної організації "Благодійна фундація підтримки незалежних медіа-ініціатив "Нова концепція" (03028, м. Київ, проспект Науки, 27, кв. 124; ідентифікаційний код 26334425) на користь Приватного акціонерного товариства "Патріот" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 8; ідентифікаційний код 23726159) 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2015.

Суддя Гумега О.В.