Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/23154/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/23154/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/23154/15

За позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» в особі Уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходька В.О.;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавтороптресурс»;

про стягнення 62 869 257,93 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходька Володимира Олександровича звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавтороптресурс» про стягнення 62 869 257,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав умови Кредитного договору № 180 від 22.02.2013 року щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2015р. порушено провадження у справі № 910/23154/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.10.2015р.

Присутній у судовому засіданні 01.10.2015р. представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.10.2015р. було відкладено розгляд справи на 29.10.2015р., у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

У судове засідання 29.10.2015р. представник позивача не з'явився, при цьому 29.10.2015р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.09.2015р. та ухвали від 01.10.2015р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 04.09.2015р. та ухвалу від 01.10.2015р були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2013р. між публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» (за договором - банк) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено кредитний договір № 180.

Також, 27.05.2014р. було укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 180 від 22.02.2013р.

Відповідно до положень та умов договору банк надає позичальникові кредит в сумі 38 000 000,00 грн. строком по 27.06.2014р. (п. 3.1. договору у редакції, викладеній у п. 1 договору № 1 від 27.05.2013р.).

Згідно з пп. 3.4.1. договору, позичальник зобов'язаний погасити кредит в термін до 27 червня 2014 року шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у п. 3.8. договору. Строки, передбачені цим договором, є обов'язковими для позичальника.

Додатковими договорами №№ 1-3, укладеними в період з 27.03.2014 року по 27.06.2014 року, були внесені зміни до спірного кредитного договору, а саме до строку погашення заборгованості - по 29 вересня 2014 року.

Умовами пп.3.5.1. договору (із внесеними змінами) сторони погодили, що позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 18 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в термін по останній робочій день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевій рахунок, підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту. Відсотки, нараховані за травень-серпень 2014 року, підлягають сплаті в строк до 29.09.2014р.

Згідно з п.7.3. договору, у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного у пп. 3.4.1 цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 30% річних.

Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов договору (п. 8.1 договору).

Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання та згідно з наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 180 (74853316) перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 38 000 000,00 грн.

Проте, відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплачував проценти за користування кредитом та не повернув у повному обсязі суму кредиту у встановлений договором строк, внаслідок чого виникла заборгованість, а саме: 38 000 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 12 590 666,69 грн. заборгованість по нарахованим процентам.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

У відповідності зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1 і 3 статтями 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи станом на день розгляду справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повернення відповідачем публічному акціонерному товариству «Банк «Демарк» грошових коштів за кредитним договором № 180 від 22.02.2013 року та додаткових угод до нього в строк по 29 вересня 2014 року та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 38 000 000,00 грн. та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами в сумі 12 530 666,63 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, з тих підстав, що факт надання кредиту на підставі кредитного договору і його неповернення, а також несплати процентів належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1 172 180,28 грн. та пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 11 106 410,96 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 7.4 договору у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день оплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків зі розрахунку фактичної кількості прострочених днів. Починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.5 Договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1 172 180,28 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту - 11 106 410,96 грн., встановив, що вказані вимоги підлягають задоволенню відповідно до розрахунків позивача, що є арифметично вірними.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню повністю.

Пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) передбачено, що від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

За приписами статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) зазначено, що ставкою судового збору за подання позовної заяви майнового характеру є 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на рівні 1218,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 62 869 257,93 грн. заборгованості, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 60 розмірів мінімальної заробітної плати у сумі 73 080,00 грн. в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавтороптресурс» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414; код ЄДРПОУ 36942334) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28; код ЄДРПОУ 19357516) заборгованість по кредиту в сумі 38 000 000 грн. 00 коп., 12 590 666 грн. 69 коп. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 1 172 180 грн. 28 коп. та пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 11 106 410 грн. 96 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавтороптресурс» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414; код ЄДРПОУ 36942334) в доход Державного бюджету України 73 080,00 грн. - судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.11.2015р.

Суддя А.І. Привалов