Рішення

від 27.10.2015 по справі 911/3325/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"27" жовтня 2015 р. Справа № 911/3325/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Буд», м. Вінниця до Кардіологічного санаторію «Ворзель» Національної академії наук України, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель про стягнення 740649,41 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 05.10.2015 відповідача:ОСОБА_2 - дов. від 14.10.2015, ОСОБА_3 - керівник суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Буд» (далі - позивач) до Кардіологічного санаторію «Ворзель» Національної академії наук України (далі - відповідач) про стягнення 740649,41 грн., з яких 402030 грн. основний борг, 307954,98 грн. інфляційні втрати, 30664,43 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду від 10.11.2011 № 10-11/11-04 щодо здійснення розрахунку за виконані роботи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що відповідач являється державним підприємством, знаходиться в санації, являється профільним та неприбутковим суб'єктом, який працює сезонно за рахунок власних коштів. Відповідач зазначає, що він неодноразово намагався здійснити перерахування коштів на рахунок позивача, проте у зв'язку з веденням в банк тимчасової адміністрації його поточний та санаційний рахунки були заблоковано, а платіжні доручення не проведено. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 402030 грн. відповідач не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір підряду від 10.11.2011 № 10-11/11-04 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач - підрядник зобов'язувався з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати ремонт кабінетів лікувального корпусу Кардіологічного санаторію «Ворзель» НАН України за адресою: смт Ворзель, вул. Леніна, 1 згідно локального кошторису, що додається (додаток № 1), (надалі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт визначається на підставі локального кошторису (додаток № 1) та домовленості між сторонами - договірна ціна (додаток № 2) і становить 402030 грн. (в т.ч. ПДВ 67005 грн.).

Згідно п. 2.3 договору факт передачі виконаних робіт замовнику оформлюється сторонами актом виконаних робіт по формі № КБ-2 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі № КБ-3, які підписуються у момент приймання виконаних робіт замовником.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата буде виконуватися поетапно згідно актів виконаних робіт.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його замовником та підрядником і до моменту його остаточного виконання сторонами, але не пізніше 31.12.2012 (п. 3.1 договору).

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем були прийняті роботи на суму 402030 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 17.12.2012 № 10-11/11-04 на суму 402030 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на суму 402030 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача.

Проте, відповідач розрахунок за виконані роботи не здійснив, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 402030 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача складає суму боргу в розмірі 402030 грн. та актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами у справі за період 2015, відповідно до якого сальдо на користь позивача складає суму боргу в розмірі 403103 грн., в яку входить заявлена до стягнення сума. Зазначені акти підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду - це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше законом чи договором не встановлено, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок за виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 402030 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 402030 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з січня 2013 року по червень 2015 року складають 307954,98 грн.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 25.12.2012 по 17.07.2015 складають 30664,43 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних з підстав того, що відповідач являється державним підприємством, знаходиться в санації, являється профільним та неприбутковим суб'єктом, який працює сезонно за рахунок власних коштів, не приймаються судом до уваги та відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Згідно п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи викладене, обставини невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання на які він посилається як на підставу для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на те, що він неодноразово намагався здійснити перерахування коштів на рахунок позивача, проте у зв'язку з веденням в банк тимчасової адміністрації його поточний та санаційний рахунки були заблоковано, а платіжні доручення не проведено, також не приймаються судом до уваги, оскільки обов'язок відповідача щодо оплати виконаних позивачем робіт виник після прийняття виконаних робіт ще в 2012 році, а ведення в банк тимчасової адміністрації відбулось в 2015, а тому відповідач не був позбавлений можливості здійснити розрахунок за виконані роботи раніше.

Крім того, суд зазначає, що перебування відповідача в санації ніяким чином не впливає на вирішення даного спору, а також вирішення спору у даній справі не стоїть в залежності від розгляду справи про банкрутство № Б24/055-12 відносно відповідача, позаяк, ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2013р. у зазначеній банкрутній справі вимоги позивача - кредитора до відповідача - боржника щодо сплати заборгованості за вищезазначеним договором підряду в розмірі 402030 визнані поточними.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 402030 грн. основного боргу, 307954,98 грн. інфляційних втрат, 30664,43 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кардіологічного санаторію «Ворзель» Національної академії наук України (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 03534305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Буд» (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. К. Маркса, 54, ідентифікаційний код 37617780) 402030 (чотириста дві тисячі тридцять) грн. основного боргу, 307954 (триста сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 30664 (тридцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 43 коп. 3% річних, 14812 (чотирнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 30.10.2015.