Рішення

від 29.10.2015 по справі 925/1552/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа № 925/1552/15

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Литвин М.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фєрта Україна", м. Черкаси, до Державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса,

про визнання права порушеним, визнання незаконною відмови погоджувати межі земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов з вимогами:

- визнати порушеним право товариства з обмеженою відповідальністю "Фєрта Україна" користування земельною ділянкою, що розміщена під цілісним майновим комплексом за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Гордієнко Віри, будинок 52-а;

- визнати незаконною відмову Державного підприємства "Одеська залізниця" від припинення права користування земельною ділянкою під комплексом нежитлових будівель товариства з обмеженою відповідальністю "Фєрта Україна", який розміщений за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Гордієнко Віри, будинок 52-а;

- зобов'язати Державне підприємство "Одеська залізниця" (код ЄДР 01071315, адреса: 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) припинити право користування земельною ділянкою під комплексом нежитлових будівель товариства з обмеженою відповідальністю "Фєрта Україна", який розміщений за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Гордієнко Віри, будинок 52-а;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивуються тим, що 30.01.2013 ТОВ «ФЄРТА УКРАЇНА» (з 02.07.2013 правонаступник ПП «ФЄРТА УКРАЇНА» - ), набуло права власності на комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул. Гордієнко Віри, будинок 52-а.

Одним із співзасновників ПП «ФЄРТА УКРАЇНА» було ПП «ФРЕЯ УКРАЇНА» (код ЄДР 38305283, адреса: м.Черкаси, вул.Леніна-Благовісна, 105-269, к.556), яке сформувало свою частку в статутному капіталі ПП «ФЄРТА УКРАЇНА» шляхом внесення вищевказаного майна і при цьому ПП «ФРЕЯ УКРАЇНА» набула у власність вказане майно від ПП «Партнер Україна» при створенні шляхом виділу.

10.05.2007 ПП «Партнер Україна» за результатами аукціону придбало надлишкове майно ДП «Одеська залізниця», а саме вказаний комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул. Гордієнко Віри, будинок 52-а, про що, було укладено відповідний договір купівлі-продажу державного майна між ПП «Партнер Україна» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області.

П. 1.1 цього договору було зазначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю цілісний/майновий комплекс - Смілянська виробнича база №2, яка знаходиться на балансі Шевченківського БМЕУ-5 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, який розташований за адресою: 20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.В.Гордієнко, 52а, на земельній ділянці, яка входить з загальну площу землекористування Одеської залізниці і окремо не виділена, а Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та пройти реєстрацію Об'єкта приватизації у бюро технічної інвентаризації.

Вказаним пунктом Договору підтверджується те, що нерухоме майно було на балансі ДП «Одеська залізниця» (далі - Відповідач) та розміщувалось на земельній ділянці, яка не виділена окремо та перебуває в постійному користування у Відповідача.

Відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05.11.2009, були внесені зміни до ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України. Відповідно до них у разі набуття права власності на будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій: вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Позивач, посилається на норму ст. 141 Земельного кодексу України, де зазначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Позивач вважає, що виходячи з вказаних положень Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, у Відповідача з моменту набуття чинності вказаних норм, виник обов'язок здійснити дії по припиненню права користування земельною ділянкою, що розміщена під вищевказаним цілісним майновим комплексом та передати право користування нею ПП «Партнер Україна». Проте вказаних дій здійснено не було.

Позивач зазначив, що неодноразово усно та письмово звертався до Відповідача про переоформлення права користування земельною ділянкою і станом на 28.08.2015 Відповідач не здійснив дії по припиненню права користування земельною ділянкою під цілісним майновим комплексом, що розміщений за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.В.Гордієнко, 52а.

Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2015 заявлені вимоги підтримав повністю.

29.10.2015 представник позивача, повідомлений належним чином про час і місце розгляд справи, в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив (а.с.96).

Справа розглядається в порядку, визначеному ст.75 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні заявлених вимог не визнав повністю посилаючись на те, що предмет позову ТОВ «Ферта Україна» не відповідає змісту самої позовної заяви, а саме в тексті позовної заяви жодного посилання про незаконну відмову в погодженні меж земельної ділянки по вул. В.Гордієнко, 52А в м. Сміла Черкаська область немає, також ТОВ «Ферта Україна» не зверталось до ДП «Одеська залізниця» з приводу погодження меж земельної ділянки за адресою вул. В.Гордієнко, 52А в м. Сміла Черкаська область, що підтверджується довідками від 01.10.2015 №2017 та від 30.09.2015 №НКМ-12/1721.

Відповідно до чинного законодавства, погоджувати межі земельної ділянки має право лише власник земельної ділянки. ТОВ «Ферта Україна» по вул. В.Гордієнко, 52А в м. Сміла Черкаська область земельної ділянки у власності немає, а відповідно законні підстави для встановлення та погодження меж з ДП «Одеська залізниця» відсутні.

ДП «Одеська залізниця» є титульним землекористувачем спірної ділянки по вул. В.Гордієнко, 52А в м. Сміла на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЧР №001314 від 01.03.2002р. Даний державний Акт чинний. Зміни в Акт не внесені.

Відповідач зауважив, що спірна земельна ділянка не вилучалась у користувача в установлений спосіб, право користування землею не припинялось. Статус земельної ділянки згідно державного Акту - землі державної власності. Цільове призначення - землі транспорту та зв'язку. Статус ділянки не змінювався.

На даній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна Шевченківської дистанції енергопостачання, яка є структурним підрозділом державного підприємства «Одеська залізниця» - збірно-металева арочна комора, що підтверджується довідкою від 02.10.2015 №ЕЧ2-02/2009.

Відповідно до статей 67, 68 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам залізничного та інших видів транспорту для виконання покладених на них завдань, щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисним та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Спірні земельні ділянки загальною площею 2,7561 розташовані у смузі відведення Одеської залізниці та відповідно до ст.23 Закону України «Про транспорт», ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт» є землями залізничного транспорту і необхідні для забезпечення злагодженої та безперебійної роботи залізниці, а також пов'язано з безпекою руху пасажирських та вантажних поїздів.

Відповідач у своїх запереченнях проти позову посилався на норми п.5 ст.116 Земельного Кодексу, п.а. ст. 141, ст.142, ч.2 ст.149 Земельного кодексу України.

Відповідач зауважив, що згоду на вилучення даної земельної ділянки Міністерство Інфраструктури України та ДП «Одеська залізниця» не давали.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», з урахування змісту статей 67, 72, п.п. «б» пункту 4 статті 84 ЗК України зазначено, що землі під об'єктами Державної власності не можуть передаватися у приватну власність, а саме землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. №318-Р, з метою збереження об'єктів державної власності в п.4 зазначено: «Державному комітетові із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб'єктами управління об'єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам (залізницям)».

Відповідач зазначив, що посилання позивача на ст.ст.120, пункт «є», 141, 377 Земельного кодексу України, які доповнені і вступили в дію лише 05.11.2009, є безпідставними оскільки на час підписання договору купівлі-продажу між ФДМ та ПП «Партнер Україна» цілісного майнового комплексу, від 10.05.2007 № 2187, вищезазначена редакція Земельного Кодексу України не діяла. Передача земельної ділянки договором непередбачена. Також згідно ст. 2 Земельного кодексу України земля, є самостійним об'єктом правовідносин, а відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і зворотної сили не мають.

Щодо посилань позивача на те, що ТОВ «Ферта Україна», яке є правонаступником ПП «Ферта Україна», набула право власності на об'єкти нерухомості від ПП «Ферта Україна» на спірній ділянці 30.01.2013 і на цей час діяла редакція ч.2, ст.120 ЗК України, відповідно якої в разі набуття права власності на об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, то вище зазначені твердження є необґрунтованими оскільки, як і у попередників ПП «Ферта Україна», ПП «Фрея Україна», так і у засновника ПП «Партнер Україна», права власності і права користування на спірну земельну ділянку не було.

Як зазначив відповідач, позивач неодноразово змінював свої назви, а саме: ПП «Партнер Україна», ПП «Фрея Україна», ПП «Ферта Україна» і ТОВ «Ферта Україна», які були правонаступником частини об'єктів нерухомості, розміщені на зазначеній спірній земельній ділянці по вул. В.Гордієнка, 52-а в м. Сміла, і вони не були користувачами земельної ділянки, а користувачем зазначеної земельної ділянки є ДП «Одеська залізниця», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею Одеської залізниці серія І-ЧР № 001314 від 01.03.2002 . ПП «Партнер Україна» згідно договору купівлі-продажу від 10.05.2007 № 2187 придбало у ДП «Одеська залізниця» об'єкти нерухомості залізниці, і в даному договорі питання про передачу земельної ділянки не розглядалось і не вирішувалось. Оскільки на даній земельній ділянці знаходяться також споруди та комунікації необхідні для обслуговування та організації роботи залізниці, вищезазначена земельна ділянка залишилась у Одеської залізниці в постійному користуванні.

Відповідач зазначив що вищезазначене приватне підприємство, неодноразово міняло свою назву, а Смілянська міська рада Черкаської області незважаючи на рішення судів неодноразово виносила незаконні рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою державне підприємство Одеську залізницю по вул. В.Гордієнка 52-а в м. Сміла.

Листом ДП «Одеська залізниця» від 16.07.2014 №НЗЄ-02/1393 ТОВ «Ферта Україна» було запропоновано укласти договір сервітуту для користування земельною ділянкою по вул. В.Гордієнка 52-а в м. Сміла Черкаська обл.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про транспорт" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про транспорт", яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт "б" частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Отже, частина спірної земельної ділянки належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту.

Суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка є державною власністю та перебуває в користуванні «Одеської залізниці» відповідно до чинного законодавства, а тому передавати таку земельну ділянку у власність чи користування із державної власності іншій особі можливо лише шляхом припинення такого права за державою.

За приписами ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про правомірність вимог позивача, суд враховує приписи ч.3 ст.142 ЗК України щодо порядку саме добровільної відмови від права постійного користування Одеською залізницею з огляду на її правовий статус як землекористувача, положення Закону України «Про залізничний транспорт» щодо земель залізниці, на Статут залізниці України та належність земельної ділянки до земель залізничного транспорту, як складової частини земель державної власності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що право позивача не є порушеним, а позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено 03.11.2015.

Суддя В.В.Єфіменко