Постанова

від 04.11.2015 по справі 904/4796/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015 року Справа № 904/4796/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Лисенко О.М., Сизько І.А. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження голови суду ОСОБА_1 від 03.11.2015 року)

При секретарі Ковзикові В.Ю.

За участю представників сторін :

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 23.10.15, представник;

від відповідача: ОСОБА_3Г, довіреність №б/н від 23.10.15, представник;

від позивача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВАСТО-БУД»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2015 року у справі № 904/4796/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ БУД», м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства «АВАСТО-БУД», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2015 року (суддя Мартинюк С.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ БУД» задоволені частково.

Суд стягнув з Приватного підприємства «АВАСТО-БУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ БУД» 89 999,25 грн. основного боргу, 6 664,88 грн. пені, 3 957,50 грн. -3 % річних та 2013, 76 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Приватне підприємство «АВАСТО-БУД» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права.

Так, апелянт вважає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що позбавило його права на захист своїх інтересів та позбавило можливості надати заяву про застосування строку позовної давності за вимогами позивача щодо стягнення неустойки, який сплинув 7 грудня 2014 року.

Крім того, суд не правильно розрахував суму судового збору, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача, оскільки ціна позову - 123 419,79 грн., тому сума судового збору повинна складати 1234,20 грн., а не 2013,76 грн., як зазначив суд першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 07 жовтня 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.15р. розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "АВАСТО-БУД" відкладено на 26.10.15р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.15р. розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "АВАСТО-БУД" відкладено на 04.11.15р.

На підставі розпорядження голови суду від 03.11.2015 року відбулася зміна складу судової колегії.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати та відмовити у стягненні пені, а також зменшити розмір судового збору.

В судове засідання позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, заяви або клопотання про перенесення або відкладення розгляду справи суду не надав.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ БУД" (Субпідрядник) та приватним підприємством "АВАСТО-БУД" (Субпідрядник) укладено договір підряду №42ПО, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, субпідрядник зобов'язується за завданням підрядника власними силами, або з використанням при необхідності матеріалів та устаткування підрядника відповідно до будівельних норм і правил виконати роботи по монтажу системи вентиляції та кондиціювання, зазначені в договірній цині (додаток №1), на об'єкті: Дніпропетровська область, пгт. Ювілейне, розподільний центр №7. Фізико-хімічна лабораторія у будівлі складу МТС, а підрядник зобов'язується розрахуватися за виконані роботи.

Згідно з п.2.1 договору, загальна сума договору узгоджена сторонами складає 692 921,05грн., у тому числі ПДВ 115 486,84грн.

Загальна сума договору указана в п.2.1 і визначена на підставі договірної ціни (додаток 1), яка є динамічною. Остаточна вартість виконаних робіт може уточнюватись в залежності від об'єму виконаних робіт, згідно підписаних актів виконаних робіт.(пункт 2.2 договору).

Відповідно до п.3.2 договору, оплата за виконані роботи здійснюється після виконання всіх етапів монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно актами виконаних робіт (за формами КБ-2В і КБ -3), які підписані уповноваженими представниками сторін. Оплата за виконані роботи підрядник здійснює на протязі 5 банківських днів після підписання актів виконаних робіт. Акти виконаних робіт складаються у відповідності з Державними будівельними нормами України на підставі договірної ціни (додаток №1).

Згідно до п.6.1 договору, субпідрядник передає підряднику виконати роботи по акту виконаних робіт (згідно форми КБ-2В та КБ-3).

Пунктом 9.5 договору, встановлено, що договір вступає в силу з часу його підписання уповноваженими представниками.

Звертаючись із позовом до приватного підприємства "АВАСТО-БУД" (далі - Відповідач) про стягнення 123 419,79грн., позивач - ТОВ "ЕНЕРДЖИ БУД" посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №42ПО від 02.09.13р. щодо оплати за фактично виконані роботи.

Задовольняючи позовні вимоги частково на суму 89 999,25 грн. основного боргу, 6 664,88 грн. пені та 3 957,50 грн. - 3 % річних, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання умов договору були виконані роботи на загальну суму 692 921,05грн., проте відповідач, у порушення умов договору, здійснив часткову оплату виконаних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківським виписками і має заборгованість у розмірі 89 999,25грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором, суд стягнув також інфляційні нарахування, 3% річних та пеню, яка передбачена умовами договору, перерахувавши їх за період з 07.12.13р. по 07.06.14р. з огляду на те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення річних, інфляції та пені, та у межах строку нарахування пені, передбачену ч.6 ст.232 ГК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 3.2 договору, оплата за виконані роботи здійснюється після виконання всіх етапів монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно актами виконаних робіт (за формами КБ-2В і КБ -3), які підписані уповноваженими представниками сторін. Оплата за виконані роботи підрядник здійснює на протязі 5 банківських днів після підписання актів виконаних робіт. Акти виконаних робіт складаються у відповідності з Державними будівельними нормами України на підставі договірної ціни (додаток №1).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 692 921,05грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт та актами вартості змонтованого обладнання :

- за вересень 2013р. від 30.09.13р. на загальну суму 118 696,80грн.;

- за листопад 2013р. від 29.11.13р. на загальну суму 574 224,25грн.,

а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2013р., за листопад 2013р.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, здійснив часткову оплату виконаних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківським виписками, тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми основного боргу у розмірі 89 999,25грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідно до приписів п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В»Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» № 14 від 17.12.13 р., день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення річних, інфляції та пені, господарським судом обґрунтовано здійснено перерахунок 3% річних за період з 07.12.13р. по 25.05.15р., що складає 3 957,50грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.7.3 договору, у випадку прострочення підрядником термінів розрахунків, передбачених дійсним договором, підрядник сплачує субпідряднику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені складає за період з 15.05.14р. по 15.05.15р. суму у розмірі 29 455,64грн., проте суд першої інстанції з урахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України обґрунтовано здійснено перерахунок пені за період з 07.12.13р. по 07.06.14р., що складає 6 664,88грн.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи без його належного повідомлення, є неспроможними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 5 червня 2015 року було порушено провадження по справі та вона призначена до розгляду на 30 червня 2015 року, про що відповідач був повідомлений належним чином ( а.с. 71).

Ухвалою від 30 червня 2015 року судове засідання відкладено на 14 липня 2015 року, про що відповідач був повідомлений шляхом надіслання на його юридичну адресу відповідної ухвали суду, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії господарського суду Дніпропетровської області .

Несвоєчасність отримання відповідачем ухвали суду не свідчить про порушення судом вимог господарського процесуального законодавства в частині своєчасного повідомлення сторін, оскільки як вбачається з роздруківки Укрпошти, воно надійшло до відділення зв'язку 6 липня 2015 року, тобто, завчасно, що надавало право відповідачу своєчасно отримати повідомлення.

Крім того, колегія суддів вважає, що заява апелянта про застосування наслідків пропуску строку позовної давності задоволенню не підлягає, а доводи апелянта про неможливість подання такої заяви до суду першої інстанції у зв'язку із його неналежним повідомленням, безпідставними.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Як роз'яснено у п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідача, заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Крім того, як вбачається з рекомендованого повідомлення про отримання поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду від 5 червня 2015 року про порушення провадження у справі, тобто, був обізнаний із тим, що на розгляді господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа, був обізнаний з предметом спору та наявними у справі доказами, і мав можливість з часу відкриття провадження по справі і до ухвалення рішення по справі, надати свої доводи та заперечення за заявленими до нього вимогами, а також надати відповідну заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені до суду першої інстанції.

Доводи відповідача щодо неправильного визначення судом першої інстанції суми судового збору також є безпідставними, оскільки згідно Закону України « Про судовий збір» (у редакції на час звернення до суду із позовом), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2% ціни позову, а не 1%, як вважає апелянт, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволені позовні вимоги на суму 100 621, 63 грн., то ним обґрунтовано стягнуто на користь позивача 2% від означеної суми.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВАСТО-БУД» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2015 року у справі №904/4796/15 залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 05.11.2015р .

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.М.Лисенко

Суддя І.А.Сизько