Постанова

від 04.11.2015 по справі 917/704/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа № 917/704/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Ільїн О.В. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 ( довіреність № 22/04 від 22.04.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну відповідача (вх.№4339 П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 30 липня 2015 року по справі № 917/704/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватбанкВ» , м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкртермосервісВ» , Полтавська область, Полтавський район, с. Лукищина,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ПАТ В«ПриватбанкВ» (позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ В«УкртермосервісВ» (відповідач), в якій просив стягнути з відповідача 51261,49 грн., з яких 47325,95 грн. - заборгованості за кредитом за умовами договору банківського обслуговування № б/н від 10.03.2011 р., 1619,60 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1783,33 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 532,61 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом (в редакції заяви про зменшення позовних вимог № б/н від 20.05.2015 року (вх. № 7517 від 21.05.2015 року).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30 липня 2015 року по справі № 917/704/15, (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі № 917/704/15 від 30.07.2015 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Представник позивача надав відзив (вх №13660, від 02.10.2015 року), в якому просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2015 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача надав клопотання (вх. №14885, від 02.11.2015 року), в якому просить суд розглянути апеляційну скаргу без участі представника ПАТ КБ «ПриватБанк», проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить її відхилити.

Відповідач надав клопотання (вх. № 15000, від 04.11.2015 року) в якому просить призначити судову фінансово - кредитну експертизу.

Відповідач надав клопотання (вх. № 15001, від 04.11.2015 року) в якому просить продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотань відповідача, оскільки відповідач в клопотанні пропонує поставити питання експерту які носять правовий характер і не потребують спеціальних знань і можуть бути вирішенні в судовому засіданні, необхідність продовжувати строк для розгляду апеляційної скарги відсутня. Колегія суддів також враховує ту обставину, що експертиза призначається у разі, коли обставини справи не можуть бути підтверджені або спростовані іншими засобами доказування. Однак правильність нарахування відсотків по кредиту може бути підтверджена спеціалістом - бухгалтером, послугами якого відповідач не скористався не під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, а також дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртермосервіс" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет - клієнт - банкінг (а. с. 29), які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 10.03.2011 р.

Умовами визначено, зокрема, наступне: - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (п. 3.2.1.1.16 умов); - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (п. 3.2.1.1.1 умов); - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3 умов); - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.2.1.2.3.4 умов); - ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (п. 3.2.1.1.6 умов); - проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.2.1.1.8 умов); - за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо з одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь - якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь - якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (розділ 3.2.1.4 умов); - при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 винагороди, передбаченого пп. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.1.5.1 умов).

Відповідно до укладеного договору, позивачем було визначено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок № 26003054505906 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", а саме : станом на 10.03.2011 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 1200,00 грн., станом на 23.05.2011 р. - 7300,00 грн., станом на 16.09.2011 року - 10800,00 грн., станом на 17.08.2012 року - 17000,00 грн., саном на 04.02.2013 року - 21300,00 грн., станом на 04.03.2013 року - 50000,00 грн., станом на 13.03.2013 року та 01.03.2014 року - 63000,00 грн., станом на 02.03.2014 року - 61750,00 грн. (копія довідки наявна у матеріалах справи, а.с. 45).

На виконання умов вищезазначеного договору відповідач отримав від позивача на його поточний рахунок № 26003054505906 (який відповідає номеру поточного рахунку, вказаному в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку в системі інтернет - клієнт - банкінг) кредитні кошти. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку відповідача і свідчить про виконання позивачем умов вищезазначеного договору (а.с. 52).

Позичальник свої зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів систематично не виконував, з 04.03.2014 року виникла прострочена заборгованість.

28.10.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 10221PLКВS018 (а. с. 53), якою вимагав погашення кредитної заборгованості, яка утворилася в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями списку згрупованих поштових відправлень № 17768 від 02.11.2014 р. та опису вкладення у цінний лист від 02.11.2014 року (а. с. 54-55).

Відповідач заборгованість не сплатив, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком суми боргу станом на 22.04.2015 р. (а. с. 74-78).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 51261,49 грн., з яких 47325,95 грн. - заборгованості за кредитом за умовами договору банківського обслуговування № б/н від 10.03.2011 р., 1619,60 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1783,33 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 532,61 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом (в редакції заяви про зменшення позовних вимог № б/н від 20.05.2015 року (вх. № 7517 від 21.05.2015 року).

У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Зареєстрована через систему інтернет - клієнт - банкінг заява про відкриття поточного рахунку, умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку, що розміщені в мережі інтернет свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування. Зважаючи на правову природу укладеного договору заявлені вимоги слід оцінювати з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору.

Між сторонами у даній справі кредитний договір укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом (стаття 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України), якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 47325,95 грн., належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України кредит не повернув, проценти та комісію за користування кредитом не сплатив. Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 47325,95 грн. - заборгованість за кредитом, 1619,60 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом та 532,61 грн. - заборгованість по комісії за користування підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стягнення пені узгоджено сторонами в п. 3.2.1.5.1. договору (умов) та встановлено інший строк нарахування пені, що не суперечить зазначеній вище нормі ГК України. Так, згідно п. 3.2.1.5.4. договору (умов) нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконаним.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1783,33 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлений розмір пені є обгрунтованим.

При таких обставинах колегія суддів зазначає, що відповідач на даний час не звертався до суду з вимогами про визнання недійсним окремих пунктів договору та договору в цілому та не заперечував проти договору при його укладені. На момент розгляду справи не заперечував факту заборгованості перед позивачем, але заперечував проти суми заборгованості. Відповідачем не було надано інформацію і доказів на її підтвердження, щодо суми яка на його думку підлягає сплаті. Колегія суддів створила всі належні умови для повного і всебічного розгляду справи відкладаючи судове засідання ухвалою від 05.10.2015 р. надаючи при цьому можливість відповідачу підготовитись до судового засідання та надати свої обґрунтовані твердження, щодо оскаржуваної суми заборгованості, але відповідачем ніяких обґрунтованих пояснень надано не було.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача, є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки апелянт не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Полтавської області від 30 липня 2015 року у справі № 917/704/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30 липня 2015 року у справі № 917/704/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05.11.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Терещенко О.І.