Постанова

від 12.08.2015 по справі 804/9458/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р. Справа № 804/9458/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про зняття арешту та зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

29.07.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» (надалі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

1. Зняти арешти на об'єкт нерухомого майна, розташованого у м. Дніпропетровську по вул. Березинській, б.70А, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Пластімекс», код ЄДРПОУ 37004791: - Реєстраційний номер обтяження 626629, накладений 18 березня 2013 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії та номеру 37070249, та - Реєстраційний номер обтяження 12315696, накладений 06 березня 2012 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управіління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП № 31507474, якими накладено арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластар», код ЄДРПОУ 32905744;

2. Зобов'язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (код 34984493, 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 42): - винести постанови про зняття арештів з об'єкту нерухомого майна, розташованого у м. Дніпропетровську по вул. Березинській, б.70А, та звернутися до реєстратора обтяжень нерухомого майна - Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про припинення обтяження та виключення з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна обтяження нерухомого майна, розташованого у м. Дніпропетровську по вул. Березинській, б.70А.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р. зупинено провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідача наявні обставини для зняття арештів з належного підприємству майна.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «ОСОБА_1 проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» було укладено Договір про виділ нежитлової будівлі літ.А-1, Б-1 готовністю 91%, згідно п.2.5 якого ТОВ «Пластар» передало у власність ТОВ «Пластімекс» нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, б. 70-А.

Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1.B. та зареєстровано в реєстрі за №4429.

Згідно п.2.10 Договору відсутність заборони (арешту) перевірено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, витяг № 29541637, сформований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 07.12.2000 р.

26.08.2011 р. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 40/5005/9883/2011 за позовом ТОВ «Пластімекс» до ТОВ «Пластар» про визнання права власності визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого у м. Дніпропетровську по вул. Березинській, б.70А, який складається з: нежитлової будівлі літ.А-1,А'-І, А"-1 (незавершене будівництво) - 91% готовністю, загальна площа 1630,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Б-1, Б'-l, Б"-1, під Б-1, Б'-l (незавершене будівництво) - 91% готовності, загальна площа 1282,8 кв.м., літ.б - приямок, літ.б-козирьок, № 3 - огорожа, приміщень недосяжних до обміру під Б-1, Б'-І.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили 08.09.2011 р.

31.07.2014 р. позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровській області із заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна на підставі Договору про виділ нежитлової будівлі від 07.12.2010 р.

29.10.2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області було винесено Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 16821629, оскільки заявником не було надано для розгляду: попередній правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 16.07.2007 р. згідно п.53 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майна та їх обтяжень; документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт.

Крім того, в рішенні про відмову зазначено, що державним реєстратором встановлено наявність чинних арештів на все майно попереднього власника TОB «Пластар», а саме за №626629 та № 2315696, що згідно ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

22.12.2014 р. позивач звернувся до Державної реєстраційної служби України із заявою про державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна на підставі Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2011 р.

17.01.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України було винесено Рішення про відмову у державній реєстрації прав з тих же самих підстав.

28.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрацій прав та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 р. (справа № 804/5912/15) в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Пластімекс» було відмовлено в зв'язку з наявністю арештів на нерухоме майно, на яке підлягає реєстрації право власності позивача.

За поясненнями позивача, у підприємства є в наявності усі правовстановлюючі документи, які є підставою для проведення державної реєстрації, проте здійснити таку реєстрацію не можливо з огляду на наявні арешти, які за його заявою не можуть бути знятими з огляду на вимоги законодавства.

З огляду на викладене суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

З наданої відповідачем інформації (лист від 10.08.2015 р. №15969) вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавчий напис №382, виданий приватним нотаріус Дніпропетровського міського округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти та майно на загальну суму заборгованості 404000, 00 грн. з ТОВ «Пластар» на користь ТОВ «Біофайл» надійшов до відділу 24.02.2012 р. Державним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2012 р., постанову про стягнення виконавчого збору 06.03.12 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення та заборони на його відчуження 06.03.12 р., постанову про арешт коштів боржника .26.03.12 р. 04.10.2012 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно вимог ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відомості про закінчення виконавчого провадження до суду не надані.

Згідно наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 40651281 від 15.07.2015 р. обтяження за номером запису №626629 було внесено до Єдиного реєстру заборон 11.04.2013 р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №37070249, виданої 18.03.2013 р. Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, вид обтяження: арешт нерухомого майна, все нерухоме майно.

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна арешт нерухомого майна ТОВ «Пластар» з реєстраційним номером обтяження №12315696 було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП № 31507474 від 06.03.2012 р.

Отже, станом на момент розгляду позову чинність арешту майна боржника не припинена.

Разом з тим, позивач не є стороною виконавчого провадження згідно ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1, 2 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ст. 60).

Слід зазначити, що згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст.334 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (ст. 2 вказаного Закону).

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно п.23, 24 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 датою і часом державної реєстрації речових прав вважаються дата і час реєстрації заяви в базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

У випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (далі - свідоцтво).

Отже, згідно вимог законодавства право власності на нежитлові приміщення, розташовані у м. Дніпропетровську по вул. Березинській, б.70А підлягає обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з установлених судом обставин, позивач двічі звертався до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції з намірами зареєструвати право власності на нерухоме майно:

- 31.07.2014 р. на підставі Договору про виділ нежитлової будівлі від 07.12.2010 р.;

- 22.12.2014 р. на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2011 р.

Проте, у державній реєстрації було відмовлено, відповідно дані про перехід права власності не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виконавчий документ, за яким було відкрито виконавче провадження надійшов до відповідача 24.02.2012 р. Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження та накладення арештів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про перехід права власності від боржника (ТОВ «Пластар») до позивача.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, серед іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В межах відкритого виконавчого провадження відповідачем були здійснені виконавчі дії щодо примусового стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі і накладено арешти на належне боржнику (ТОВ «Пластар») майно.

Таким чином, у суду відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровську по вул. Березинській, б.70А.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не має втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за заявленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про наявність у державного виконавця дискреційності повноважень при виконанні певної процедури, в яку адміністративний суд при здійсненні судочинства не має права втручатися.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про зняття арешту та зобов'язати вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 12.08.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3