Постанова

від 26.10.2015 по справі 804/14357/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 р. Справа № 804/14357/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроял» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ :

16.09.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроял» (надалі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2015 р. №0002462204, №002482204.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Надав письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що у період з 03.08.2015 р. по 05.08.2015 р. податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агроял» (код ЄДРПОУ 37665284) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Амарант Груп» (код ЄДРПОУ 39163342), ТОВ «Гордон-Сервіс» (код ЄДРПОУ 39378923) за період з 01.04.2013 р. по 30.06.2015 р., та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої складено ОСОБА_1 № 1909/98/04-03-22-04/37665284 від 12.08.2015 р. (надалі - ОСОБА_1 перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.191, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 72933,00 грн. та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 64999,00 грн., а саме: за жовтень 2014 р. занижено податок на додану вартість на суму 14967,00 грн. (рядок 18,25 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 р. становить 26249,00 грн.) по взаємовідносинам з ТОВ «Амарант Груп» за жовтень 2014 р. - 14967,00 грн.; за листопад 2014 р. зменшено від'ємне значення у сумі 4400,00 грн. (рядок 19 податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 р. становить 87602,00 грн.) по взаємовідносинам з ТОВ «Гордон - сервіс» на загальну суму 4400,00 грн.; за грудень 2014 р. зменшено від'ємне значення у сумі 20567,00 грн. (в т.ч. рядок 19 податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. на загальну суму 17933,00 грн. (рядок 19 податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. становить 0,00 грн.) та рядок 24 податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. у сумі 2634,00 грн. (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. становить 84968,00 грн.) у т.ч. по взаємовідносинам за грудень 2014 р. з ТОВ «Гордон - сервіс» у сумі 17267,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «Амарант Груп» у сумі 3300,00 грн.; за січень 2015 р. від'ємне значення у сумі 25250,00 грн. (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2015 р. (значення рядку 24 податкової декларації становить 42903,00 грн.) в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Гордон - сервіс» у сумі 9650,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_1 груп» у сумі 15600,00 грн.; за лютий 2015 р. зменшено від'ємне значення у сумі 14782,00 грн. (рядок 19 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 р. становить 0,00 грн.) та занижено податок на додану вартість у сумі 36351,00 грн. (рядок 25 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 р. становить 36351,00 грн.) у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Амарант Груп» у сумі 51113,32 грн. (рядок 27 та 31 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 р. становить 42903,00 грн.); за березень 2015 р. донараховано податок на додану вартість у сумі 21615,00 грн. (рядок 25.1 податкової декларації з ПДВ за березень 2015 р. становить 32431,00 грн.) по взаємовідносинам за березень з ТОВ «Амарант Груп» на загальну суму 6833,00 грн. (рядок 27 та 31 податкової декларації з ПДВ за березень 2015 р. становить 42903,00 грн.).

Не погоджуючись з висновками ОСОБА_1 перевірки позивач 17.08.2015 р. (лист за вих.№60) надав податковому органу заперечення, за результатами розгляду якого висновки ОСОБА_1 перевірки залишені без змін (лист Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.08.2015 р. №20483/10/04-03-22-04-15).

26.08.2015 р. податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002462204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 76977,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 51318,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25659,00 грн.);

- №0002482204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71832,00 грн. за березень 2015 р.

Доказів адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень до податкового органу вищого рівня позивачем до суду не надано.

Акт перевірки містить наступний виклад порушень.

При проведенні перевірки використано:

- матеріали виїмки кримінального провадження №32015040000000021 ТОВ «Агроял» (ЄДРПОУ 37665284) з первинними бухгалтерськими документами;

- матеріал по кримінальному провадженню №32015040000000021 відносно ТОВ «Агроял» (код ЄДРПОУ 37665284) з первинними бухгалтерськими документами;

- первинні бухгалтерські документи підприємства ТОВ «Агроял» з контрагентом ТОВ «Амарант Груп» (код ЄДРПОУ 39163342), ТОВ «Гордон - сервіс» (код ЄДРПОУ 39378923) за жовтень 2014 р. - березень 2015 р.;

- декларації з ПДВ підприємства ТОВ «Агроял», розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів (додатки №5); реєстри виданих та отриманих податкових накладних з ПДВ за жовтень 2014 р. - березень 2015 р.;

- інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем Дніпродзержинської ОДПІ: АІС «Податковий блок».

Дніпродзержинською ОДПІ отримано постанову від 29.05.2015 р. старшого слідчого з особливо важливих справ відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції ОСОБА_2 в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015040000000021 від 23.02.2015 р.

У постанові зазначено: «ОСОБА_3 з жовтня 2014 р. по лютий 2015 р., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на складання завідомо неправдивих документів фінансово-господарської діяльності підприємств ТОВ «Гордон - сервіс» (код ЄДРПОУ 39378923), ТОВ «Амарант Груп» (код ЄДРПОУ 39163342), які стали підставою для формування податкового кредиту та формування валових доходів та розходів підприємств вигодонабувачів. Вказані обставини підтверджуються протоколами допитів в якості свідків ОСОБА_4, який показав, що фінансово-господарську діяльність ТОВ «Гордон - сервіс» (код ЄДРПОУ 39378923) він не вів, ніяких документів діяльності ТОВ «Гордон - сервіс» (код ЄДРПОУ 39378923) він не підписував та до діяльності підприємства не має ніякого відношення, ОСОБА_1, який показав, що фінансово-господарську діяльність ТОВ «Амарант Груп» (код ЄДРПОУ 39163342) він не вів, ніяких документів діяльності ТОВ «Амарант Груп» (код ЄДРПОУ 39163342) він не підписував та до діяльності підприємства не має ніякого відношення. В процесі досудового розслідування було встановлено, що підприємство ТОВ «Агроял» мало взаємовідносини з фіктивними підприємствами ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Гордон - сервіс».

Дніпродзержинською ОДПІ отримано від ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову інформацію від 15.05.2015 р. №1169/7/26-54-22-04-18 по підприємству ТОВ «Гордон - сервіс», згідно якої встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, та як наслідок відсутність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, документів відповідно до яких можливо визначити походження товару (сертифікати якості, документи технічної характеристики); встановлено невідповідність між придбаними товарами та реалізованими товарами та послугами; не встановлено факт передачі товарів (послуг) за період з 04.09.2014 р. по 02.04.2015 р. контрагентам-покупцям у зв'язку із відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів; у ТОВ «Гордон - сервіс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибутком по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з 04.09.2014 р. по 02.04.2015 р.; ТОВ «Гордон - сервіс» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; аналізом баз даних не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за період з 04.09.2014 р. по 02.04.2015 р.; встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Дніпродзержинською ОДПІ отримано від ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову інформацію від 15.05.2015 р. №1170/7/26-54-22-04-18 по підприємству ТОВ «Амарант Груп», згідно якої встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, та як наслідок відсутність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, документів відповідно до яких можливо визначити походження товару (сертифікати якості, документи технічної характеристики); встановлено невідповідність між придбаними товарами та реалізованими товарами та послугами; не встановлено факт передачі товарів (послуг) за період з 03.04.2014 р. по 02.04.2015 р. контрагентам-покупцям у зв'язку із відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів; у ТОВ «Амарант Груп» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибутком по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з 03.04.2014 р. по 02.04.2015 р.; ТОВ «Амарант Груп» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; аналізом баз даних не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за період з 03.04.2014 р. по 02.04.2015 р.; встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

В перевіряємому періоді, згідно баз даних, документів для перевірки (податкових накладних, актів про надання послуг по перевезенню вантажів), платіжних доручень, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та ін.) ТОВ «Агроял» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Амарант Груп» (код ЄДРПОУ 39163342) та ТОВ «Гордон - сервіс» (код ЄДРПОУ 39378923) а саме: жовтень 2014 р. згідно декларації з ПДВ за жовтень 2014 р. №9067440234 від 19.11.2014 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за жовтень 2014 р. №9067439964 від 19.11.2014 р.; листопад 2014 р. згідно декларації з ПДВ за листопад 2014 р. №9073756267 від 19.12.2014 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за листопад 2014 р. №9073756266 від 19.12.2014 р.; грудень 2014 р. згідно декларації з ПДВ за грудень 2014 р. №9078452358 від 19.01.2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за грудень 2014 р. №9078452342 від 19.01.2015 р.; січень 2015 р. згідно декларації з ПДВ за січень 2015 р. №9017346873 від 19.02.2014 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за січень 2015 р. №9017345236 від 17.02.2015 р.; лютий 2015 р. згідно декларації з ПДВ за лютий 2015 р. №9042317873 від 18.03.2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за лютий 2015 р. №9042317890 від 18.03.2015 р., уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 15.04.2015 р. №9069415444 та від 27.04.2015 р. №9079854569; березень 2015 р. згідно декларації з ПДВ за березень 2015 р. №9071967230 від 17.04.2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за березень 2015 р. №9071967307 від 17.04.2015 р., уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.05.2015 р. №9099878470.

Основний вид діяльності ТОВ «Амарант Груп» - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Між позивачем та ТОВ «Амарант Груп» укладено Договір про надання послуг від 01.10.2014 р. №0110013, відповідно до умов якого замовник (ТОВ «Агроял») зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник (ТОВ «Амарант Груп») приймати їх за обсягом згідним документів, обумовлених цим договором (п.1.1); перевізник зобов'язаний виконувати або організовувати перевезення, а замовник забезпечити відпуск та приймання вантажів в обумовлені строки (п.1.3).

ТОВ «Агроял» отримано від ТОВ «Амарант Груп» транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 611700,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 101950,00 грн. згідно актів про надання послуг №31/11 від 31.10.2014 р., №30/11 від 30.11.2014 р., №31/12 від 31.12.2014 р., №31/01 від 31.01.2015 р., №28/02 від 28.02.2015 р., №31/03 від 31.03.2015 р.; податкових накладних №141 від 28.10.2014 р., №151 від 29.10.2014 р., №162 від 30.10.2014 р., №164 від 30.10.2014 р., №193 від 19.11.2014 р., №251 від 15.11.2014 р., №261 від 26.11.2014 р., №92 від 09.12.2014 р., №2001 від 20.01.2015 р., №2303 від 23.01.2015 р., №2702 від 27.01.2015 р., №3006 від 30.01.2015 р., №300 від 03.02.2015 р., №1002 від 10.02.2015 р., №1301 від 13.02.2015 р., №1702 від 17.02.2015 р., №2004 від 20.02.2015 р., №2601 від 26.02.2015 р., №403 від 04.03.2015 р., №1104 від 11.03.2015 р.

Суми податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 101950,00 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам ТОВ «Агроял» з ТОВ «Амарант Груп» за жовтень, листопад, грудень 2014 р., січень, лютий, березень 2015 р. включено до складу податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2014 р., січень, лютий, березень 2015 р., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 податкових декларацій з ПДВ, даним декларацій з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2014 р., січень, лютий, березень 2015 р.

Згідно пошукової системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Перегляд податкових накладних» встановлено, що за період жовтень-грудень 2014 р., та січень 2015 р. вищезазначені податкові накладні не зареєстровані ТОВ «Амарант Груп» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно бухгалтерських документів (оборотно-сальдова відомість по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами»), наданих до перевірки, між суб'єктами господарювання станом на 01.10.2014 р., 31.03.2015 р. кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

Між суб'єктами господарювання розрахунки за транспортно-експедиційні послуги проводилися у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів через розрахункові рахунки підприємств на загальну суму 611700,00 грн. (виписки банку №893 від 28.10.2014 р., №900 від 29.10.2014 р., №904, №19 від 30.10.2014 р., №924 від 19.11.2014 р., №37 від 25.11.2014 р., №40 від 26.11.2014 р., №55 від 09.12.2014 р., №83 від 20.01.2015 р., №94 від 23.01.2015 р., №98, №99 від 27.01.2015 р., №1045 від 30.01.2015 р., №112 від 03.02.2015 р., №1066 від 10.02.2015 р., №131 від 13.02.2015 р., №144 від 17.02.2015 р., №152 від 20.02.2015 р., №165 від 26.02.2015 р., №178 від 04.03.2015 р., №194 від 11.03.2015 р.).

Транспортування відбувалося згідно товарно-транспортних накладних: №375856 від 21.10.2014 р., №374611 від 14.10.2014 р., №253 від 13.10.2014 р., №373687 від 08.10.2014 р., №375017 від 16.10.2014 р., №375865 від 22.10.2014 р., №4253 від 22.10.2014 р., №4235 від 21.10.2014 р., №252 від 23.10.2014 р., №57 від 06.11.2014 р., №4378 від 04.11.2014 р., №4370 від 04.11.2014 р., №4371 від 04.11.2014 р., №4398 від 06.11.2014 р., №4449 від 12.11.2014 р., №4500 від 18.11.2014 р., №4514 від 19.11.2014 р., №4515 від 19.11.2014 р., №193 від 05.11.2014 р., №241 від 10.12.2014 р., №245 від 15.12.2014 р., №246 від 15.12.2014 р., №14 від 27.01.2015 р., №2701/02 від 27.01.2015 р., №268 від 20.01.2015 р., №5 від 19.01.2015 р., №РОСН 31 від 21.01.2015 р., №40 від 29.01.2015 р., №40 від 29.01.2015 р., №82 від 27.01.2015 р., №59 від 23.01.2015 р., №53 від 30.01.2015 р., №5 від 19.01.2015 р., №14 від 27.01.2015 р., №611 від 22.01.2015 р., №612 від 22.01.2015 р., №739 від 26.01.2015 р., №274 від 27.01.2015 р., №281 від 30.01.2015 р., №290 від 03.02.2015 р., №282 від 02.02.2015 р., №1 від 02.02.2015 р., №314 від 23.02.2015 р., №1902-1 від 19.02.2015 р., №292 від 06.02.2015 р., №12/02-3 від 12.02.2015 р., №Р552 від 20.02.2015 р., №РОР 132 від 25.02.2015 р., №РОР 138 від 26.02.2015 р., №284 від 02.02.2015 р., №305 від 27.02.2015 р., №308 від 27.02.2015 р., №РОА 110 від 27.02.2015 р., №Д225 від 18.02.2015 р., №Д225 від 18.02.2015 р., №Д288 від 26.02.2015 р., №316 від 24.02.2015 р., №106 від 02.02.2015 р., №119 від 05.02.2015 р., №125 від 06.02.2015 р., №36 від 06.02.2015 р., №189 від 24.02.2015 р., №181 від 23.02.2015 р., №2651 від 26.02.2015 р., №1127 від 02.02.2015 р., №114 від 24.02.2015 р., №114 від 24.02.2015 р., №101 від 18.02.2015 р., №26/02 від 26.02.2015 р., №2502/02 від 25.02.2015 р., №300 від 10.02.2015 р., №299 від 10.02.2015 р., №313 від 20.02.2015 р., №309 від 19.02.2015 р., №312 від 20.02.2015 р., №315 від 24.02.2015 р., №РОРОЛ79 від 09.02.2015 р., №Р522 від 20.02.2015 р., №303 від 12.02.2015 р., №324 від 27.02.2015 р., №304 від 12.02.2015 р., №321 від 26.02.2015 р., №323 від 27.02.2015 р., №288 від 05.02.2015 р., №288 від 05.02.2015 р., №287 від 04.02.2015 р., №285 від 03.02.2015 р., №285 від 03.02.2015 р., №285 від 03.02.2015 р., №289 від 06.02.2015 р., №283 від 02.02.2015 р., №292 від 05.02.2015 р., №294 від 06.02.2015 р., №294 від 06.02.2015 р., №298 від 10.02.2015 р., №311 від 19.02.2015 р., №Р45 від 09.02.2015 р., №1558 від 10.02.2015 р., №17021 від 17.02.2015 р., №0502/02 від 05.02.2015 р., №85 від 26.02.2015 р., №326 від 03.03.2015 р., №328 від 03.03.2015 р., №2403/03 від 24.03.2015 р., №2794/3 від 02.03.2015 р., №2794/1 від 02.03.2015 р., №110 від 23.03.2015 р., №329 від 20.03.2015 р., №10 від 19.03.2015 р., №107 від 18.03.2015 р., №327 від 03.03.2015 р., №347 від 19.03.2015 р., №325 від 02.03.2015 р.

Основний вид діяльності ТОВ «Гордон - сервіс» - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Між позивачем та ТОВ «Гордон - сервіс» укладено Договір про надання послуг від 03.11.2014 р. №0311/11, відповідно до умов якого замовник (ТОВ «Агроял») зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник (ТОВ «Гордон - сервіс») приймати їх за обсягом згідним документів, обумовлених цим договором (п.1.1); перевізник зобов'язаний виконувати або організовувати перевезення, а замовник забезпечити відпуск та приймання вантажів в обумовлені строки (п.1.3).

ТОВ «Агроял» отримано від ТОВ «Гордон - сервіс» транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 187900,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 31316,66 грн. згідно актів про надання послуг №30/11 від 30.11.2014 р., №31/12 від 31.12.2014 р., №31/01 від 31.01.2015 р., податкових накладних №1253 від 26.11.2014 р., №559 від 12.12.2014 р., №806 від 17.12.2014 р., №1068 від 22.12.2014 р., №1213 від 25.12.2014 р., №1500 від 16.01.2015 р., №1900 від 20.01.2015 р., №2200 від 23.01.2015 р., №2601 від 27.01.2015 р.

Суми податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 31316,66 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам ТОВ «Агроял» з ТОВ «Гордон - сервіс» за листопад, грудень 2014 р., січень 2015 р. включено до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2014 р., січень 2015 р., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 податкових декларацій з ПДВ, даним декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2014 р., січень 2015 р.

Згідно пошукової системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Перегляд податкових накладних» встановлено, що за період листопад-грудень 2014 р. вищезазначені податкові накладні та податкова накладна від 27.01.2015 р. №2601 на суму ПДВ 3116,67 грн. не зареєстровані ТОВ «Гордон - сервіс» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно бухгалтерських документів (оборотно-сальдова відомість по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами»), наданих до перевірки, між суб'єктами господарювання станом на 01.11.2014 р., 31.01.2015 р. кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

Між суб'єктами господарювання розрахунки за транспортно-експедиційні послуги проводилися у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів через розрахункові рахунки підприємств на загальну суму 187900,00 грн. (виписки банку №41 від 26.11.2014 р., №971 від 12.12.2014 р., №64 від 17.12.2014 р., №67 від 22.12.2014 р., №74 від 25.12.2014 р., №77 від 16.01.2015 р., №84 від 20.01.2015 р., №92 від 23.01.2015 р., №96 від 27.01.2015 р., №1038 від 27.01.2015 р.

Транспортування відбувалося згідно товарно-транспортних накладних: №378251 від 03.11.2014 р., №381013 від 26.11.2014 р., №257 від 12.11.2014 р., №260/2 від 28.11.2014 р., №260/1 від 26.11.2014 р., №255 від 23.12.2014 р., №253 від 22.12.2014 р., №251 від 22.12.2014 р., №251 від 22.12.2014 р., №250 від 19.12.2014 р., №249 від 16.12.2014 р., №256 від 23.12.2014 р., №254 від 22.12.2014 р., №258 від 26.12.2014 р., №252 від 23.12.2014 р., №253 від 23.12.2014 р., №257 від 27.01.2014 р., №279 від 30.01.2014 р., №280 від 30.01.2014 р., №266 від 19.01.2015 р., №277 від 28.01.2015 р., №278 від 28.01.2015 р., №262 від 19.01.2014 р., №267 від 20.01.2015 р., №273 від 24.01.2015 р., №4 від 15.01.2015 р., №4 від 15.01.2015 р., №04 від 15.01.2015 р., №273 від 24.01.2015 р.

Дніпродзержинською ОДПІ складено ОСОБА_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агроял», код за ЄДРПОУ 37665284, з питань законності декларування суми від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за листопад 2014 року від 20.02.2015 р. №292/11/04-03-22-02-08/37665284 за результатами якого встановлено порушення п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 31669,00 грн., внаслідок чого підприємству буде зменшено від'ємне значення за листопад 2014 р. на суму 31669,00 грн.

Внаслідок вищевикладеного податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, тобто наявність первинних документів не спричинили реального настання правових наслідків, первинні документи складено формально без фактичного здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює вимоги до складання податкових накладних.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території У країни, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

Основний вид діяльності, яке здійснювало ТОВ «Агроял» за період, що перевірявся - оптова торгівля хімічними продуктами, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Для досягнення економічного результату та у зв'язку з відсутністю власного вантажного транспорту для перевезення вантажу кінцевому споживачу позивач уклав Договори про надання транспортно-експедиційних послуг зі спірними контрагентами.

Транспортування вантажу відбувалося згідно товарно-транспортних накладних, на виконання умов Договорів були виписані податкові накладні, акти про надання послуг по перевезенню вантажів, розрахунки проводилися згідно виписок банку, що підтверджується змістом ОСОБА_1 перевірки та відповідачем не заперечується.

Опис вказаних первинних документів наведений в ОСОБА_1 перевірки, аналогічні документи долучені до матеріалів справи.

Для ведення фінансово-господарської діяльності позивач орендує складські приміщення згідно Договору суборенди від 01.12.2012 р. №63 (м.Дніпродзержинськ, вул. Західний проїзд, 1а, площа 325 кв.м.), від 31.12.2014 р. №317 (м.Дніпродзержинськ, вул. Західний проїзд, 1а, площа 324 кв.м.).

Дані обставини відображені податковим органом у ОСОБА_1 перевірки.

Товар придбавався позивачем згідно Договорів поставки з ПрАТ «Украгро НПК», Договору купівлі-продажу з ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна», ТОВ «Техноопторг Трейд», ТОВ «Агрон», ПСП «Укрросхім», та реалізовувався покупцям: ТОВ «Мірне Плюс», СТОВ «Більшовик», ПП «Авангард», ТОВ «Сокологорненське», ТОВ СП «Надія», ТОВ «Норма», ПОП ім.Войкова, ПП «TAJIBB», МПП «Агротехсервіс», ФГ «Слава Полісся», СФГ «Волна», ФГ «Федорово», ПП II Емануіл фарм, ПП Степан Мельничук, СФГ «Колодницьке», ФГ «Щерба», TOB BJIT Флора, ПП «Камінське», ФГ «Дніпровське», ПСП «Виселок», ФГ «Фахман 2006», ФГ «Фіорд», СФГ «Добриня», ТОВ «Семенівське», СФГ «Фенікс», ПП ПОСП «Надія», СФГ «Кобелев P.A.», ПП «Сокіл Дніпро», ТОВ «Борзнаагроптахопродукт», ФГ «Лежанівське», ФГ «Тайга», ТОВ «Агрофірмапрогрес», ФГ «Лідер-Демянов».

На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи долучено: Договори поставки з ПрАТ «Украгро НПК» від 29.07.2014 р. №НМГ865, від 27.08.2014 р. №Л1288; Договору купівлі-продажу з ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна» від 04.01.204 р. №057-0040629; видаткові накладні №РН-0000241 від 10.12.2014 р., №РН-0000245 від 15.12.2014 р., №РН-0000246 від 15.12.2014 р., №РН-0000249 від 16.12.2014 р., №РН-0000250 від 19.12.2014 р., №РН-0000254 від 22.12.2014 р., №РН-0000256 від 23.12.2014 р., №РН-0000252 від 23.12.2014 р., №РН-0000258 від 26.12.2014 р., №РН-0000266 від 19.01.2015 р., №РН-0000268 від 20.01.2015 р., №РН-0000274 від 27.01.2015 р., №РН-0000275 від 27.01.2015 р., №РН-0000278 від 28.01.2015 р., №РН-0000277 від 28.01.2015 р., №РН-0000279 від 30.01.2015 р., №РН-0000280 від 30.01.2015 р., №РН-0000281 від 30.01.2015 р., №РН-0000001 від 02.02.2015 р., №РН-0000282 від 02.02.2015 р., №РН-0000290 від 03.02.2015 р., №РН-0000300 від 10.02.2015 р., №РН-0000299 від 10.02.2015 р., №РН-0000304 від 12.02.2015 р., №РН-0000303 від 12.02.2015 р., №РН-0000309 від 19.02.2015 р., №РН-0000312 від 20.02.2015 р., №РН-0000313 від 20.02.2015 р., №РН-0000314 від 23.02.2015 р., №РН-0000315 від 24.02.2015 р., №РН-0000316 від 24.02.2015 р., №РН-0000321 від 26.02.2015 р., №РН-0000323 від 27.02.2015 р., №РН-0000324 від 27.02.2015 р., №РН-0000325 від 02.03.2015 р., №РН-0000328 від 03.03.2015 р., №РН-0000326 від 03.03.2015 р., №РН-0000347 від 19.03.2015 р.

Дослідження первинних документів, що опосередковують вказані господарські відносини, свідчить що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносно наявності та змісту первинної документації підприємства податковим органом жодних порушень не встановлено.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак; юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Чинне законодавство не оперує поняттям типового чи нетипового виду діяльності підприємства. Підприємство має право здійснювати будь-яку господарську діяльність, яка не суперечить законодавству.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Отже, є всі підстави вважати, що вказані фінансово-господарські відносини позивача зі спірними контрагентами фактично мали місце.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати транспортно-експедиційних послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. ОСОБА_5 перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право таких органів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (такими, що не спричиняють реальних наслідків) правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Стосовно посилання відповідача у ОСОБА_5 перевірки на дані інформаційних ресурсів податкових органів, суд зазначає наступне.

Основним засобом встановлення порушень платника податків та причетності ланцюгу постачання до платника податку як кінцевого вигодо набувача були зроблені на підставі співставлення інформаційних баз в розрізі контрагентів.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Суд звертає увагу, що згідно долучених до матеріалів справи Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Гордон - сервіс» наявні наступні види діяльності: 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Крім того, основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб.

Таким чином, необґрунтованими є посилання податкового органу виключно на основні види діяльності контрагентів та відсутність основних фондів та транспортних засобів у них для виконання послуг в адресу ТОВ «Агроял».

Також, суд критично оцінює використання відповідачем податкової інформації (перевірок/звірок) контрагентів, як підстави для висновків ОСОБА_5 перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень ОСОБА_6 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається із ОСОБА_5 перевірки, в доказовій базі відповідача відсутній будь-який вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили щодо посадових осіб спірних підприємств, та які є пов'язаними з безпосереднім здійсненням господарської діяльності таких підприємств.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд звертає увагу, що без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій (а податковий орган вказує на їх відсутність згідно податкової інформації відносно спірних контрагентів), взагалі неможливо зробити висновок про відсутність факту надання/отримання послуг, реальності або нереальності здійснення господарських операцій.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. по справі 8/140, від 29.10.2010 р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010 р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Більш того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Окрім зазначеного, слід звернути увагу, що відповідно до п. 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772 результат перевірки, у разі встановлення порушень, оформлюється складанням відповідного акту.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки в акті повинні викладатись усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.5 розділу 1 Порядку).

При цьому не допускається відображення в ОСОБА_5 перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Згідно п.6 розділу 1 та пп.5.2 п.5 розділу 2 вказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, чітко викладається зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків.

Зі змісту ОСОБА_5 перевірки вбачається, що викладені висновки були зроблені виключно на підставі даних внутрішніх службових баз податкового органу та податкової інформації щодо спірних контрагентів.

Таким чином, ОСОБА_5 перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема, вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроял» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2015 р. №0002462204, №002482204.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроял» судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.10.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_7 ОСОБА_7 ОСОБА_8