Постанова

від 05.09.2011 по справі 2а/0470/7514/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

05.09.2011

< копія > ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/7514/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 < Текст > при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000552302/7079 від 18.03.2011 року та податкового повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 17.05.2011 року,-

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика»звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 18.03.2011 року № 0000552302/7079 від 18.03.2011 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № НОМЕР_1 від 17.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому позивач зазначає, що ним було правомірно віднесено до складу валових витрат 1363906,26 грн. у зв'язку з придбанням у ПП «Експерт-Логістик»товару, який був використаний підприємством у власному виробництві, а виготовлена продукція була реалізована покупцям. Відповідачем не наведені належні докази того, що договір, укладений між ПП «Експерт-Логістик»та позивачем, є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.07.2011 року. У судовому засіданні, відкритому 27.07.2011 року, розгляд справи відкладався.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

У судове засідання з'явився представник позивача та представники відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з тим, що він є необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.03.2011 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000552302/7079, яким ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 426220,72 грн. (основний платіж - 340976,57 грн., штрафні санкції - 85244,15 грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі ОСОБА_3 від 03.03.2011 року № 373/23-2/35114464 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ПП «Експерт-Логістик» за 2010 рік (а.с. 8-25).

У вказаному ОСОБА_3 перевірки зазначено, що ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика» укладено з ПП «Експерт-Логістик»договір поставки товару від 01.09.2010 року № 28.

Отриманий від ПП «Експерт-Логістик»товар (папір, картон) в подальшому ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика»використано у власному виробництві.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року встановлено, що у податковому обліку вартість придбаних у ПП «Експерт-Логістик»товарів (папір, картон), на загальну суму 1363906,26 грн. без ПДВ, ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика»включено до складу валових витрат згідно отриманих накладних, що призвело до завищення загальної суми валових витрат за 9 місяців 2010 року на загальну суму 1363906,26 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивачем, в порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі по тексту Закон України № 334/94-ВР) віднесено до складу валових витрат суми витрат не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме: завищено валові витрати за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 1363906,26 грн. за рахунок включення до їх складу витрат за накладними, складеними ПП «Експерт-Логістик», які не були оплачені позивачем. Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Доорс»- ТОВ «Оптдевайс»- ПП «Експерт-Логістик»- ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика»не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. У результаті порушення контрагентом ПП «Експерт-Логістик»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) угоди, укладені з ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»мають протиправний характер.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1., п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика»внаслідок чого завищено валові витрати за 9 місяців 2010 року на суму 1363906,26 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2010 року у розмірі 340976,57 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року у розмірі 340976,57 грн.

25.03.2011 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області зі скаргою на вказане повідомлення рішення в порядку, визначеному статтею 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181-ІІІ).

ДПА у Дніпропетровській області було винесено рішення № 14283/10/25-008 від 12.05.2011 року, яким збільшено на 511464,85 грн. (основний платіж - 409171,88 грн., штрафні санкції - 102292,97 грн.) суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, визначену позивачу в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 18.03.2011 року № 0000552302/7079, а скарга позивача залишена без задоволення.

Як вбачається із змісту рішення ДПА у Дніпропетровській області № 14283/10/25-008 від 12.05.2011 року, збільшення податкових зобов'язань та штрафних санкцій відбулося внаслідок висновку податкового органу про те, що оскільки внаслідок визнання договору між ПП «Експерт-Логістик» та ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»нікчемним спростовано правові підстави та документально підтвердження щодо реальності господарських операцій, тому фактично товар (папір та картон), використаний у власному виробництві, був отриманий від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього. Тобто, повинен бути включений до складу валового доходу, як безоплатно отриманий товар.

На підставі рішення від 12.05.2011 року № 14283/10/25-008 відповідачем додатково було винесено податкове повідомлення рішення від 17.05.2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) на 511464,85 грн. (основний платіж - 409171,88 грн., штрафні санкції - 102292,97 грн.).

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України № 334/94-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п. 5.2, 5.2.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що 01.09.2010 року між ПП «Експерт-Логістик» (продавець) та ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»(покупець) було укладено договір № 28, у відповідності з яким продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити товар, в кількості та асортименту на кожну партію товару.

На виконання умов договору ПП «Експерт-Логістик»були виписані видаткові накладні ТОВ «Дніпропетровська Паперова Фабрика»№ РН-6144 від 02.09.2010 року на суму 173868,41 грн., № 6162 від 03.09.2010 року на суму 175471,13 грн., № РН-6241 від 06.09.2010 року на суму 177821,78 грн., № РН 6261 від 07.09.2010 року на суму 176503,99 грн., № РН 6285 від 08.09.2010 року на суму 169193,81 грн., № РН 6417 від 13.09.2010 року на суму 183901,26 грн., № РН 6460 від 15.09.2010 року на суму 191679,84 грн., № РН 6486 від 16.09.2010 року на суму 183587,04 грн., № РН 6585 від 20.09.2010 року на суму 204660,30 грн.

Від ПП «Експерт-Логістик»позивачем отримані податкові накладні: № 6144 від 02.09.2010 року на суму 173868,41 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 28978,07 грн., № 6162 від 03.09.2010 року на суму 175471,13 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 29245,19 грн. № 6241 від 06.09.2010 року на суму 177821,78 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 29636,96 грн. № 6261 від 07.09.2010 року на суму 176503,99 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 29417,33 грн. № 6285 від 08.09.2010 року на суму 169193,81 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 28198,97 грн. № 6417 від 13.09.2010 року на суму 183901,26 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 30650,21 грн. № 6460 від 15.09.2010 року на суму 191679,84 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 31946,64 грн. № 6486 від 16.09.2010 року на суму 183587,04 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 30597,84 грн. № 6585 від 20.09.2010 року на суму 204660,30 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 17104,39 грн.

Розрахунки за наданий товар позивачем не здійснювались. Станом на 31.12.2010 року позивач має заборгованість по договору від 01.09.2010 року № 28 в сумі 1636687,51 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 07.08.2007 року № 100057391, виданого ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Згідно акту невиїзної документальної перевірки ПП «Екперт-Логістик»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад 2010 року та податку на прибуток за 1 півріччя, 3 квартали 2010 року від 19.01.2011 року № 52/23-2/36366302, проведеною ДПІ Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У відповідності зі статтею 228 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін договору № 28 від 01.09.2010 року на укладання його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства -ТОВ «Оптдевайс», ТОВ «Доорс»(анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати необхідну суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно ст. 7, ст. 8 КАС України підлягає застосуванню при здійсненні судочинства, у рішенні від 09.01.2007 року (Справа "Інтерсплав" проти України) також зазначив, що «держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця (замовника), а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки покупцем (замовником) намірів продавця (виконавця) щодо сплати ним державі податків.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договір № 28 від 01.09.2010 року нікчемним на підставі статті 228 ЦК України і відповідно для нарахування податкових зобов'язань внаслідок нікчемності цього договору.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.03.2011 року № 0000552302/7079, та від 17.05.2011 року № НОМЕР_1.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 61, 67 Конституції України, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 173, 174, 208 ГК України, ст. 228 ЦК України, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000552302/7079 від 18.03.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № НОМЕР_1 від 17.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська Паперова Фабрика» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Каспійська, 2, ідентифікаційний номер 35114464) судові витрати у сумі 8,50 грн. (вісім грн. 50 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 05.09.2011 року.

Суддя < (підпис) > < Текст > < Список > < Список > < Список >ОСОБА_1 < Текст > < ПІБ Судді > < ПІБ Судді >