Постанова

від 22.12.2010 по справі 11083/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" грудня 2010 р. № 2а- 11083/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Мрія 94" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про протиправними, скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство фірма «Мрія 94», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства фірма «Мрія 94» протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000156232/0 від 20.08.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 214 950,00 гривень та нарахування штрафних санкції в розмірі 64 485, 00 гривень (загальна сума 279 435,00 гривень), яке було прийнято Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.

20.08.2010 року відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства фірма «Мрія 94» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за травень 2010 року, про що було складено Акт № 8197/23/22650371. Позивач вважає, що відповідачем було помилково встановлено порушення пп.7.2.3. пункту 7.2.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість у травні 2010 року. Позивач вважає, що відповідачем було порушено ч.2 ст.19 Конституції України , Закону України «Про державну податкову службу України» при проведенні документальної невиїзної перевірки, а саме відповідачем не перевірені документи, які підтверджують достовірність розмірів сплачуваних податків.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Представник, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова проти позову заперечував у повному обсязі, зазначаючи, що відповідно до «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» податкові декларації контрагентів позивача- ПП «Укрбуд ПБК 21» та ТОВ «КП ТІТ»з ПДВ за травень 2010року, визнано як неподаткові, за рахунок чого рахуються розбіжності на загальну суму 214950грн. 20.08.2010 року на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0001562302/0 про нарахування суми податкового зобов'язання в розмірі 279 435,00 гривень. Відповідач вважає зазначене рішення законним та обгрунтованим.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що 20.08.2010 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за травень 2010 року, про що було складено Акт перевірки від 20.08.2010року №8197/23/22650371.

В результаті проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що господарські операції, на підставі яких позивачем було задекларовано податковий кредит в розмірі 214 950,00 гривень, фактично не відбувались.

20.08.2010 року на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0001562302/0 про нарахування суми податкового зобов'язання в розмірі 279 435,00 гривень, з яких 214 950,00 гривень за основним платежем та 64 485,00 гривень штрафних санкцій. Також, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем пп.7.2.3. пункту 7.2.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та занижено податок на додану вартість. Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними вище документами.

Відповідач в своєму Акті перевірки обґрунтував свій висновок про наявність порушень пп.7.2.3. пункту 7.2.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» тим, що податкові декларації з податку на додану вартість контрагентів позивача - Приватного підприємства «Укрбуд ПБК 21» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КП ТІТ» за травень 2010 року визнанні як неподаткові . У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що податкові накладні:

№ 5053 від 05.05.2010 року на суму ПДВ 46 666,67 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21»

№ 7053 від 07.05.2010 року на суму ПДВ 168 000,00 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21»

№ 416 від 06.05.2010 року на суму ПДВ 283,33 гривень, що була виписана ТОВ «КП ТІТ» не надають підстав позивачу для формування податкового кредиту.

Разом з заявою про приєднання документів від 19.11.2010 року позивачем було надано копію постанови від 28.07.2010 року Харківського окружного адміністративного суду у справі

№ 2а-8676/10/2070, яка набрала законної сили разом з прийняттям ухвали Харківським апеляційним адміністративним судом від 20.10.2010 року. Відповідно до зазначених документів суд постановив «визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова щодо присвоєння податковій декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «Укрбуд ПБК 21» (код ЄДРПОУ 33481728) за квітень 2010 року (від 20.05.2010 року № 49757) та за травень 2010 року (від 17.06.2010 року № 53147) в електронних базах статусу «не визнано, як податкова декларація; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова видалити в електронних базах статус «не визнано, як податкова декларація» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (від 20.05.10 року № 49757) та податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року (від 17.06.2010 року № 53147)».

Згідно з ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України «обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини». Вищевказані рішення набрали законної сили, а тому факти, встановлені в них, не потребують доведення. Таким чином, твердження відповідача про те, що податкові декларації з податку на додану вартість контрагента позивача - ПП «Укрбуд ПБК 21» спростовується судовими рішеннями. Отже, відомості щодо не визнаної в якості податкової звітності, податкової декларації з ПДВ контрагента позивача (ПП «Укрбуд ПБК 21») не знайшли свого підтвердження та не можуть сприйматися судом в якості доказів правомірності податкового повідомлення - рішення.

В своїх письмових запереченнях на позов, відповідач стверджує, що позивачем не було дотримано вимог ст.ст. 203, 205, 216 Цивільного кодексу України в частині спрямованості правочинів на реальне настання правових наслідків. Так, на думку відповідача, відсутність в позивача товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно матеріальних цінностей вказують на фіктивність правочину

Вказане спростовується наступним.

04.01.2010 року між позивачем та ПП «Укрбуд ПБК 21» було укладено договір поставки

№ 04/01. Умовами цього договору було передбачено, що позивач отримує поліетилен (п.1 договору) та здійснює його самовивіз зі складу ПП «Укрбуд ПБК 21» (п.5 договору). В якості адреси складу ПП «Укрбуд ПБК 21» було вказано вул. Біологічна, 6 м. Харків.

В підтвердження виконання цього договору, позивачем були наданні копія Статуту позивача, де зазначено засновника ППФ «Мрія 94» - ОСОБА_3 та повноваження директора. Відповідно до п.17 Статуту позивача - «директор без доручення діє від імені підприємства, представляє його у відносинах з усма підприємствами , має право першого підпису фінансових документів, … видає накази … видає довіреності…». Також позивачем були надані копія рішення про призначення директором ОСОБА_4, копія наказу № 15 від 30.04.3010 року, про призначення ОСОБА_4 відповідальним за отримання поліетилену, копія довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей № 508 від 05.05.2010 року, яка була видана на ім'я ОСОБА_4, копії подорожних листів № 366045 від 05.05.2010 року та № 366047 від 07.05.2010 року про перевезення поліетилену, копії рахунків фактури від 05.05.2010 року та 07.05.2010 року. Як вбачається зі змісту наведених документів, марка поліетилену та його обсяг співпадають з відомостями, що зазначенні в спірних податкових накладних.

Крім того, позивачем було надано копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (державний номер НОМЕР_1), від 10.04.2007 року, якій перевозив поліетилен. Марка транспортного засобу співпадає з маркою автомобіля, що зазначений у подорожних листах. Також було надано копію договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 01.12.2001 року, що свідчить про наявність складу в позивача по вул.1 Кінної Армії м. Харків , копію договору найму (оренди) приміщення № 6-0 від 01.10.2009 року , що свідчить про найм ПП «Укрбуд ПБК 21» складу по вул.Біологічна, 6 м. Харків. Місцезнаходження складів повністю також співпадає з місцезнаходженням складів, що зазначенні в графі 18 та 19 кожного подорожного листа;.

28.04.2010 року між позивачем та ТОВ «КП ТІТ» було укладено договір поставки поліпропілену. На підставі укладеного договору ТОВ «КП ТІТ» було виписано рахунок фактуру № СФ 0000295 від 28.04.2010 року, видаткову накладну № РН 0000423 від 11.05.2010 року.

На підтвердження фактичного виконання цих договорів поставки, позивачем були наданні виписки з банківського рахунку, з якого здійснювалась оплата.

17.11.2010 року позивач надав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи документів: запит від Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова

№ 20887/10/23-506, датований 28.09.2010 року до ПП «Укрбуд ПБК 21» про надання пояснень та підтверджень відносин з позивачем за спірний період (а.с.67); відповідь на запит, (вих.№ 15 від 06.10.2010 року; довідка про результати невиїзної документальної перевірки від 07.10.2010 року №5829/23-506/33481728. Відповідно до цих документів ДПІ Київського району м. Харкова під час проведення перевірки дійшла висновку, що «перевіркою ПП «Укрбуд ПБК 21» згідно наданих документів та письмових пояснень не встановлено розбіжностей з отриманими від ПП «Мрія 94» відомостями, яка мала правові відносини з платником податків. Перевіркою «Укрбуд ПБК 21» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП «Мрія 94», яка мала правові відносини з платником податків».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що господарські операції (договори поставки) з постачання поліетилену фактично були виконанні в повному обсязі, а у позивача виникло право на отримання податкового кредиту за податковими накладними № 5053 від 05.05.2010 року на суму ПДВ 46 666,67 гривень; № 7053 від 07.05.2010 року на суму ПДВ 168 000,00 гривень; № 416 від 06.05.2010 року на суму ПДВ 283,33 гривень.

Суд критично оцінює довід відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про фіктивність правочинів.

В п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», встановлений перелік документів, що необхідний для водія юридичної особи при перевезенні вантажу для власних потреб (не для виконання договору перевезення). В цьому переліку відсутня вимога про наявність товарно-транспортної накладної.

Будь яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в Акті перевірки та під час їх судового дослідження не було встановлено, правильність їх заповнення не заперечувалась представниками відповідача під час судових засідань. Враховуючи вищенаведене - суд зазначає, що висновок відповідача про фіктивність правочину та порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України та порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» спростовується зібраними доказами у справі та є необгрнутованими.

Щодо вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача при проведенні перевірки протиправною, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. Згідно з «Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (зареєст.в МЮ 25.08.2005 року № 925/11205) - невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Отже нормативно - правовими актами, що регулюють порядок проведення документальних перевірок не встановлено обов'язку податкового органу вимагати документи, що фіксують реальність та факти здійснення (виконання) договорів, господарських операцій. Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги позивача в частині визнання бездіяльності відповідача щодо проведення документально невиїзної перевірки позивача від 20.08.2010 року протиправною через не витребування від позивача всіх необхідних документів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем в судових засіданнях не надано доказів правильності висновків, на підставі яких було прийнято податкове повідомлення - рішення

№ 000156232/0 від 20.08.2010 року. Зазначені обставини дають суду підстави для його скасування.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Мрія 94" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення -рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 000156232/0 від 20.08.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 214950,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 64485,00 грн. (загальна сума 279435,00 грн.), яке було прийнято Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27.12.2010 року.

Суддя Піскун В.О.