Постанова

від 28.10.2011 по справі 4264/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія< >

Копія< > Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2011 р. Справа № 2а- 4264/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

суддів: Мар'єнко Л.М., Шляхової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому, з урахуванням доповнення, просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова від 16.09.2010 року № 0001782302/0 (від 25.11.2010 року № 0001782302/1, від 07.02.2011 року № 0001782302/2 та від 27.04.2011 року №0001782302/3), якими товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 944564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 472282,00 грн., всього 1416846 грн. та від 16.09.2010 року № 0003141702/0 (від 25.11.2010 року № 0003141702/1, від 07.02.2011 року № 0003141702/2 та від 27.04.2011 року №0003141702/3), якими товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 8428,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16857,00 грн., всього 25285,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та іншими нормативними актами не передбачено обов`язку платника податків скористатись своїм правом на податковий кредит у тому ж податковому періоді, в якому таке право виникло (у періоді, в якому були виписані податкові накладні, що підтверджують суми податкового кредиту). З посиланням на п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, ст.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» стверджує, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, по даті отримання податкової накладної. Вважає висновки перевірки, на підставі яких були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, нормативно не обґрунтованими, у зв`язку з чим ці податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки ДПІ щодо порушення ним вимог п.п. 4.2.1, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-ІУ стосовно неутримання, неперерахування зазначеного податку у жовтні-грудні 2008 р. у сумі 8428,50 грн. із сум добових витрат, що були безпідставно виплачені робітникам підприємства на загальну суму 56190,00 грн. при здійсненні ними своїх посадових обов'язків по обслуговуванню складів, які підприємство орендує поза межами м. Харкова. За таких обставин позивач вважає висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, а податкові повідомлення-рішення, що складені на їх підставі, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано документального підтвердження невикористання податкових накладних, виданих у попередніх податкових періодах в тих податкових періодах, коли були проведені операції. ТОВ „ГЕРМЕС+" не звертався до постачальників із вимогою про своєчасне надання податкових накладних та не скористався правом, передбаченим пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не надавав до податкових декларацій за березень 2009 від 21.04.2009 №27780, за квітень від 20.05.2009 № 4615, за травень 2009 від 22.06.2009 № 44104, за червень 2009 від 17.07.2009 №9000425170, за листопад 2009 року 21.12.2009 №9002317785 заяви зі скаргами на таких постачальників, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку, внаслідок придбання таких товарів (послуг). Також перевіркою було встановлено, що протягом жовтня-грудня 2008 року працівники позивача працювали за постійним місцем роботи поза межами м. Харкова (в м. Суми, м. Шостка, м. Ізюм, м. Лозова) з метою виконання своїх посадових обов'язків по обслуговуванню складів, які підприємство орендує. В посвідченнях на відрядження працівників не зафіксований (не підтверджений) факт їх прибуття та вибуття печаткою організації того міста, де перебували працівники. Відповідач вважає, що перевіркою правомірно зроблений висновок, що ТОВ «Гермес+» в порушення пп. 4.2.1, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003р № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб" занижено податок з доходів фізичних осіб у 4-му кварталі 2008 року на 8428,50 грн., внаслідок неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у жовтні - грудні 2008р у сумі 8428,50 грн. із сум добових витрат, що були безпідставно виплачені робітникам підприємці загальну суму 56190,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав надані заперечення, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "ГЕРМЕС+".

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (т.3 а.с.12), у судове засідання, призначене на 28.10.2011, не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд на підставі ч.6 ст.128 КАС України вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ГЕРМЕС +" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 31.08.2010 р.№8368/23/31940233.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 встановлено його завищення всього у сумі 944564 грн., в тому числі по деклараціям за березень 2009 року - на суму 219834 грн.; за квітень 2009 року - на суму 508251 грн.; за травень 2009 року - на суму 43158 грн.; за червень 2009 року - на суму 162357 грн.; за листопад 2009 року - на суму 10964 грн., внаслідок віднесення підприємством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані у попередніх податкових періодах ( т. 1 а.с. 27-28) підприємствами ДП „Фірма Леда" (код ЄДРПОУ 24761695), ТОВ "Гала Маркетинг" (код ЄДРПОУ 32962420), ТОВ "Хенкель Україна" (код ЄДРПОУ 31283830).

Відповідачем зазначено, що згідно наданих ТОВ „ГЕРМЕС+" до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунку 644 встановлено відсутність руху коштів по кредиту рахунку 644 по контрагентам: ТОВ „Хенкель Україна", ДП „Фірма Леда", ТОВ "Гала Маркетинг" в березні, квітні, травні, червні, листопаді 2009 року (стор. 30 акту перевірки, т. 1 а.с. 29). Оскільки ТОВ «Гермес +» не надавав документального підтвердження невикористання податкових накладних, виданих у попередніх податкових періодах в тих податкових періодах, коли проводились господарські операції, а також позивач не звертався із вимогою про своєчасне надання податкових накладних та не скористався своїм правом щодо надання до поданих податкових декларацій за березень 2009 від 21.04.2009 №27780, за квітень від 20.05.2009 № 4615, за травень 2009 від 22.06.2009 № 44104, за червень 2009 від 17.07.2009 №9000425170, за листопад 2009 року 21.12.2009 №9002317785 заяви зі скаргами на таких постачальників, відповідачем робиться висновок, що ТОВ «Гермес +» в порушення п. п. 7.2.6 п.п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок додану вартість", із змінами та доповненнями, безпідставно завищило податковий кредит ПДВ за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 у загальній сумі 944564 грн. (у т.ч. за березень 2009 року на суму 219834 грн.; за квітень 2009 року на суму 508251 грн., за травень 2009 року на суму 43158 грн.; за червень 2009 року на суму 162357 грн.; за листопад 2009 року суму 10964 грн.), внаслідок чого занизило податок на додану вартість за період з 01.01 по 31.03.2010 у загальній сумі 944564 грн.

Судом встановлено, що проведеною перевіркою зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп. 4.2.1, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003р № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб", а саме : занижено податок з доходів фізичних осіб у 4-му кварталі 2008 року на 8428,50 грн., внаслідок неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у жовтні - грудні 2008р у сумі 8428,50 грн. із сум добових витрат, що були безпідставно виплачені робітникам підприємці загальну суму 56190,00 грн., оскільки працівники позивача протягом жовтня-грудня 2008 року працювали за постійним місцем роботи поза межами м. Харкова (в м. Суми, м. Шостка, м. Ізюм, м. Лозова) з метою виконання своїх посадових обов'язків по обслуговуванню складів, які підприємство орендує, а в посвідченнях на відрядження працівників не зафіксований (не підтверджений) факт їх прибуття та вибуття печаткою організації того міста, де перебували працівники. Перевіркою встановлені випадки, коли, згідно з табелем обліку робочого часу, робітники працювали лише 5-10 днів на місяць, та перебуваючи у відрядженні (як зазначено у табелі), отримували заробітну плату відповідно до відпрацьованого часу (розраховану, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до ДПІ у Московському районі м.Харкова надані заперечення на акт перевірки від 31.08.2010р. № 8368/23/31940233 (т. 1 а.с. 67-70). Відповідачем надана відповідь від 13.09.2010 року за № 11207/10/23-116 на заперечення до акту перевірки від 31.08.2010р. № 8368/23/31940233, якою висновки зазначеного акту перевірки вважаються правомірними та залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010 року № 0001782302/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 944564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 472282,00 грн., всього 1416846 грн. та від 16.09.2010 року № 0003141702/0, яким донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 8428,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16857,00 грн., всього 25285,50 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та скориставшись своїм правом на апеляційне узгодження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх до ДПІ у Московському районі м. Харкова. За результатами розгляду скарга позивача була залишена без задоволення (т. 1 а.с. 76-82), спірні податкові повідомлення-рішення - без змін, та винесені податкові повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0001782302/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на ту ж суму, що й № 0001782302/0, та № 0003141702/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на ту ж суму, що й № 0003141702/0.

Позивач, отримавши податкові повідомлення-рішення № 0001782302/1 та № 0003141702/1, оскаржив їх до ДПА в Харківській області (т. 1 а.с. 83-88). Повторна скарга позивача була залишена без задоволення (т. 1 а.с. 89-94), а рішення ДПІ у Московському районі про результати розгляду первинної скарги - без змін. 07.02.2011 року за результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_1 податковою адміністрацією в Харківській області відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001782302/2 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1416846 грн., в тому числі за основним платежем 944564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 472282,00 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0003141702/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25285,50 грн., в тому числі 8428,50грн. за основним платежем, 16857,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені до ДПА України (т. 1 а.с.95-101). За результатами розгляду скарги позивача вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення. За наслідками розгляду скарги 27.04.2011 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0001782302/3 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ на ту ж суму, що й податкові повідомлення-рішення №0001782302/0, №0001782302/1, №0001782302/2 та податкове повідомлення-рішення №0003141702/3, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на таку ж суму, що й податкові повідомлення-рішення №0003141702/0, №0003141702/1, №0003141702/2.

Судом з`ясовано, що за період 01.10.2008р. по 31.03.2010 р. позивачем задекларовано податкового кредиту у сумі 12331223 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем встановлено його завищення у сумі 944564 грн. (т. 1 а.с. 27). При проведенні перевірки з питання включення до податкового кредиту по податку на додану вартість податкових накладних, виписаних до березня 2008 ТОВ «Гермес+» встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту по деклараціях суми податку на додану вартість по податковим накладним, які видані у попередньому податковому періоді ніж звітний на загальну суму 944564 грн., у тому числі : по деклараціям за березень 2009 року - на суму 219834 грн.; за квітень 2009 року - на суму 508251 грн.; за травень 2009 року - на суму 43158 грн.; за червень 2009 року - на суму 162357 грн.; за листопад 2009 року - на суму 10964 грн.; не підтверджено невикористання податкових накладних, виданих у попередньому податковому періоді, в тих податкових періодах, коли були проведені операції.

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Виходячи зі змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту фактично залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників сторін, позивачем було включено до складу податкового кредиту за березень 2009 року суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Хенкель Україна» : № НОМЕР_1 від 29.11.07, вартість з ПДВ 10696,32 грн. (сума ПДВ 1782,72 грн.) ; № НОМЕР_2 від 29.11.07, вартість з ПДВ 175269,47грн. (сума ПДВ 29211,58 грн.); № НОМЕР_3 від 28.11.07, вартість з ПДВ 158832,17 грн. (сума ПДВ 26472,03 грн.); № НОМЕР_4 від 26.11.07, вартість з ПДВ 173642,47 грн. (сума ПДВ 28940,41 грн.); № НОМЕР_5 від 23.11.07, вартість з ПДВ 189866,14грн. (сума ПДВ 31644,36 грн.); № НОМЕР_6 від 22.11.07, вартість з ПДВ 166334,11 грн. (сума ПДВ 27722,35 грн.); № НОМЕР_7 від 22.11.07, вартість з ПДВ 10513,34 грн. (сума ПДВ 1752,22 грн.); № НОМЕР_8 від 22.11.07, вартість з ПДВ 153216,91 грн. (сума ПДВ 25536,15 грн.); № НОМЕР_9 від 29.11.07, вартість з ПДВ 172299,34грн. (сума ПДВ 28716,56 грн.) та від ДП «Фірма Леда»: № 6875 від 27.11.2007 р., вартість з ПДВ 71308,63 (сума ПДВ 11884,77 грн.); № 6925 від 28.11.07 вартість з ПДВ 37023,43 грн. (сума ПДВ 6170,57 грн.). Усього ПДВ на загальну суму 219833,72 грн.

В підтвердження включення до складу податкового кредиту вищезазначених податкових накладних у березні 2009 року, позивачем надані копії поштових конвертів, описи вкладення до цінного листа. Так, вищенаведені податкові накладні ТОВ «Хенкель Україна» були відправлені на адресу позивача 20.02.2009 р. (т. 1 а.с. 229-229а; т. 3 а.с. 13). ДП «Фірма Леда» вище перелічені податкові накладні відправило позивачу 20.03.2009р. (т. 1 а.с. 227б-228).

До складу податкового кредиту за квітень 2009 року позивачем включені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Хенкель Україна» : № НОМЕР_10 від 16.11.07, вартість з ПДВ 210643,63 грн. (сума ПДВ 35107,27 грн.); № НОМЕР_11 від 06.12.07, вартість з ПДВ 188403,36 грн. (сума ПДВ 31400,56 грн.); № НОМЕР_12 від 06.12.07, вартість з ПДВ 153254,63 грн. (сума ПДВ 25542,44 грн.); № НОМЕР_13 від 05.12.07, вартість з ПДВ 131591,23 грн. (сума ПДВ 21931,87 грн.); № НОМЕР_14 від 04.12.07, вартість з ПДВ 165649,34 грн. (сума ПДВ 27608,22 грн.); № НОМЕР_15 від 03.12.07, вартість з ПДВ 184248,38 грн. (сума ПДВ 30708,06 грн.); № НОМЕР_16 від 03.12.07, вартість з ПДВ 222819,85 грн. (сума ПДВ 37136,64 грн.); № НОМЕР_17 від 17.12.07, вартість з ПДВ 156585,43 грн. (сума ПДВ 26097,57 грн.); № НОМЕР_18 від 17.12.07, вартість з ПДВ 155231,52 грн. (сума ПДВ 25871,92 грн.); № НОМЕР_19 від 17.12.07, вартість з ПДВ 159518,21 грн. (сума ПДВ 26586,37 грн.); № НОМЕР_20 від 17.12.07, вартість з ПДВ 126037,42 грн. (сума ПДВ 21006,24 грн.); № НОМЕР_21 від 19.12.07, вартість з ПДВ 181810,94 грн. (сума ПДВ 30301,82 грн.); № НОМЕР_22 від 19.12.07, вартість з ПДВ 139990,32 грн. (сума ПДВ 23331,72 грн.); № НОМЕР_23 від 20.12.07, вартість з ПДВ 183804,12 грн. (сума ПДВ 30634,02 грн.); № НОМЕР_24 від 22.12.07, вартість з ПДВ 129005,27 грн. (сума ПДВ 21500,88 грн.); № НОМЕР_25 від 28.12.07, вартість з ПДВ 128067,84 грн. (сума ПДВ 21344,64 грн.); № НОМЕР_26 від 28.12.07, вартість з ПДВ 74103,20 грн. (сума ПДВ 12350,53 грн.); № НОМЕР_27 від 30.11.07, вартість з ПДВ 197374,56 грн. (сума ПДВ 32895,76 грн.). Усього ПДВ на загальну суму 508251,11 грн. ТОВ «Хенкель Україна» вищенаведені податкові накладні позивачу були надіслані поштою 20.04.2009 р. (т. 1 а.с. 229б-230б; т. 3 а.с. 14).

До складу податкового кредиту за травень 2009 року позивачем включені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "Гала Маркетинг" : GM 043721 від 12.09.07, вартість з ПДВ 28928,40 грн. (сума ПДВ 4821,40 грн.); GM 043760 від 12.09.07, вартість з ПДВ 16051,68 грн. (сума ПДВ 2675,28 грн.); GM 043517 від 07.09.07, вартість з ПДВ 6709,86 грн. (сума ПДВ 1118,31 грн.); GM 043849 від 14.09.07, вартість з ПДВ 1528,38 грн. (сума ПДВ 254,73 грн.); GM 043673 від 11.09.07, вартість з ПДВ 102640,88 грн. (сума ПДВ 17106,81 грн.); GM 043582 від 11.09.07, вартість з ПДВ 65462,08 грн. (сума ПДВ 10910,35 грн.); GM 043582 від 07.09.07, вартість з ПДВ 24700,50 грн. (сума ПДВ 4116,75 грн.); GM 043582 від 07.09.07, вартість з ПДВ 12927,42 грн. (сума ПДВ 2154,57 грн.). Усього ПДВ на загальну суму 43158,20 грн. Товариством «Гала Маркетинг» вищенаведені податкові накладні позивачу надіслані поштою 24.04.2009р. (т. 1 а.с. 224-225; т. 3 а.с. 14).

До складу податкового кредиту за травень 2009 року позивачем включені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ДП «Фірма Леда» : № 7141 від 06.12.07, вартість з ПДВ 28235,83 грн. (сума ПДВ 4705,97 грн.); № 7142 від 06.12.07, вартість з ПДВ 41449,97 грн. (сума ПДВ 6908,33 грн.); № 7267 від 12.12.07, вартість з ПДВ 9420,44 грн. (сума ПДВ 1570,07 грн.); № 7352 від 14.12.07, вартість з ПДВ 16711,52 грн. (сума ПДВ 2785,25 грн.); № 7353 від 14.12.07, вартість з ПДВ 28517,69 грн. (сума ПДВ 4752,95 грн.); № 7710 від 27.12.07, вартість з ПДВ 11552,34 грн. (сума ПДВ 1925,39 грн.); № 7709 від 27.12.07, вартість з ПДВ 33324,38 грн. (сума ПДВ 5554,06 грн.); № 7477 від 20.12.07, вартість з ПДВ 44606,47 грн. (сума ПДВ 7434,41 грн.); № 7478 від 20.12.07, вартість з ПДВ 94151,40 грн. (сума ПДВ 15691,90 грн.); № 7694 від 27.12.07, вартість з ПДВ 47976,28 грн. (сума ПДВ 7996,05 грн.); № 7695 від 27.12.07, вартість з ПДВ 24818,58 грн. (сума ПДВ 4136,43 грн.); № 7266 від 12.12.07, вартість з ПДВ 17731,78 грн. (сума ПДВ 2955,30 грн.); № 7264 від 12.12.07, вартість з ПДВ 18927,16 грн. (сума ПДВ 3154,53 грн.); № 7263 від 12.12.07, вартість з ПДВ 26980,12 грн. (сума ПДВ 4496,69 грн.); № 7530 від 21.12.07, вартість з ПДВ 74150,32 грн. (сума ПДВ 12358,39 грн.); № 7529 від 21.12.07, вартість з ПДВ 68453,47 грн. (сума ПДВ 11408,91 грн.) та від ТОВ «Гала Маркетинг» : GМ042163 від 08.08.07 на суму з ПДВ 106577,14 грн. (сума ПДВ 17762,86 грн.); GМ042237 від 09.08.07 на суму з ПДВ 99570,84 грн. ( сума ПДВ 16595,14 грн.); GМ042280 від 10.08.07 на суму з ПДВ 108357,65грн. ( сума ПДВ 18059,61 грн.); GМ042304 від 10.08.07 на суму з ПДВ 20185,20 грн.( сума ПДВ 3364,20 грн.); GМ042353 від 12.08.07 на суму з ПДВ 21233,65 грн. (сума ПДВ 3538,94 грн.); GМ042673 від 17.08.07 на суму з ПДВ 22989,60 грн. (сума ПДВ 3831,60 грн.); GМ042240 від 09.08.07 на суму з ПДВ 6983,41 грн. (сума ПДВ 1163,90 грн.); GМ042238 від 09.08.07 на суму з ПДВ 1235,52 грн. (сума ПДВ 205,92). Усього на загальну суму ПДВ 162356,80 грн. ДП «Фірма Леда» вищезазначені податкові накладні на адресу позивача надіслала поштою 23.05.2009р., що вбачається з поштового опису вкладення, конверту (т. 1 а.с 231-232; т. 3 а.с. 15). ТОВ «Гала Маркетинг» вищенаведені податкові накладні позивачу надіслані поштою 22.05.2009р. (т. 1 а.с. 226-227).

До складу податкового кредиту за листопад 2009 року позивачем включені суми ПДВ по податковій накладній, виписаній ДП «Фірма Леда» № 161 від 16.01.08 на суму з ПДВ 65906,32 грн. (сума ПДВ 10984,39 грн.), яку було відправлено контрагентом позивача, згідно відмітки про поштове відправлення, 22.10.2009 р. (т. 1 а.с. 227а; т. 3 а.с. 15).

Таким чином, позивачем надані до суду та, як вбачається з пояснень позивача, надавались під час проведення перевірки документи, які підтверджують отримання ТОВ «Гермес+» вказаних податкових накладних у періодах їх включення до податкового кредиту, а саме: реєстри отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди, документи поштової кореспонденції позивача з його постачальниками (т. 1 а.с. 185а-223; а.с. 224-233а), які підтверджують дату отримання відповідних податкових накладних від постачальників; акти приймання-передачі податкових накладних (т. 1 а.с. 103б-106а), податкові накладні (т. 1 а.с. 107-185).

З наданих до матеріалів справи копій спірних податкових накладних, досліджених судом, встановлено, що останні заповнені згідно вимог, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять усі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, скорочену назву підприємства-позивача та його контрагента, податковий номер продавця та покупця, місце їх розташування, опис та кількість товарів, ціну поставки без урахування поставки, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Суд зазначає, що здійснення позивачем розрахунків з контрагентами ТОВ «Хенкель Україна», ДП «Фірма Леда», ТОВ «Гала Маркетинг» за спірними податковими накладними, як і факти отримання спірних податкових накладних у більш пізніх податкових періодах, ніж періоди їх виписки, відповідачем не заперечується.

Таким чином, операції з прибдання товарів та послуг ТОВ «Гермес +» мали реальний характер, і суд вважає спірні суми податкового кредиту такими, що підтверджуються належним чином заповненими податковими накладними.

Підпунктом 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ передбачено обов`язок платника податку вести окремий обік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, а також які не є об`єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписування (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно до приписів наведеної норми позивачем велися відповідні реєстри, якими підтверджується факт отримання спірних податкових накладних у більш пізньому податковому періоді, ніж вони виписані. Так, позивачем до матеріалів справи надано копії реєстрів отриманих податкових накладних за спірний період, з яких вбачається факт отримання податкових накладних (т. 1 а.с. 185а-223).

Приписами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що дата виникнення права платника податків на податковий кредит визначається по даті здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Проте, є випадки, коли період виписки податкових накладних не співпадає з періодом їх отримання.

Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено будь-якої відповідальності платника податку за таке „запізненняВ» відображення податкового кредиту, тож і вимоги податкового органу щодо безумовного одночасного, із податковими зобов'язаннями, відображення податкових накладних у складі податкового кредиту є неправомірними.

При цьому слід відмітити, що право на податковий кредит позивач не втрачає, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористався. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах.

Суд вважає недоречним посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», оскільки не є обов'язком позивача подавати до відповідача заяву зі скаргою на постачальників, які на дату виникнення у позивача права на податковий кредит затримають видачу податкових накладних. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача, контрагенти ТОВ «Хенкель Україна», ДП «Фірма Леда», ТОВ «Гала Маркетинг» не відмовлялися видати позивачу податкові накладні на поставлені товари.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону про ПДВ, оскільки зазначеними нормами не заборонено включати суми ПДВ до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах. Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, ТОВ «Гермес +» правомірно включило до складу податкового кредиту кошти, сплачені згідно податкових накладних, виписаних на його адресу: у березні 2009 року контрагентами ТОВ «Хенкель Україна» та ДП «Фірма Леда» у розмірі 219834 грн.; у квітні 2009 року на суму 508251 грн. ТОВ «Хенкель Україна»; у травні 2009 р. у розмірі 43158 грн. ТОВ «Гала Маркетинг»; у червні 2009 року на суму 162357 грн. ДП «Фірма Леда» та ТОВ «Гала Маркетинг»; у листопаді 2009 року - на суму 10964 грн. ДП «Фірма Леда» по другій з подій, передбачених пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ - по даті отримання податкової накладної.

Судом з'ясовано, що відповідачем в акті перевірки № 8368/23/31940233 від 31.08.2010 року встановлено порушення ТОВ «Гермес +» п.п. 4.2.1 п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час виникнення спірних відносин, а саме заниження податку у ІУ кварталі 2008 року у розмірі 8428,50 грн. внаслідок неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб із сум добових витрат, що були безпідставно виплачені робітникам підприємства на загальну суму 56190 грн. при здійсненні ними своїх посадових обов'язків по обслуговуванню складів, які підприємство орендує поза межами м. Харкова (ВКО від 01.10.2008р № 227, ВКО від 03.11.08 № 253, ВК 01.12.08 №272).

В акті перевірки зазначено, що працівники ТОВ «Гермес+» протягом жовтня-грудня 2008 року працювали за постійним місцем роботи поза межами м. Харкова: в м. Суми, м.Шостка, м. Ізюм, м. Лозова з метою виконання своїх посадових обов'язків по обслуговуванню складів, які підприємство орендує. Відповідач обґрунтовує свої доводи тим, що в посвідченнях на відрядження працівників не зафіксований (не підтверджений) факт прибуття та вибуття печаткою організації того міста, де перебували працівники. При цьому сума добових витрат виплачувалась їм за всі календарні дні перебування у відрядженні. Крім того встановлені випадки, коли, згідно табелю обліку робочого часу, робітники працювали лише 5-10 днів у місяці, та перебуваючи у відрядженні (як зазначено у табелі), отримували заробітну плату, відповідно до відпрацьованого часу (розраховану, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати).

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова податковим повідомленням - рішенням від 16.09.2010р. №0003141702/0 визначила „Гермес +" податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 25285,50 грн. гривень, з яких 8428,50 грн. - за основним платежем, 16857,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, з посиланням на пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Пунктом. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми. При цьому, сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Положеннями п.п. 5.4.8. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що додатково до витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.98 № 218/2658, із змінами та доповненнями, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

У тих випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Підприємство позивача здійснювало приймання на роботу працівників, згідно відповідних наказів. (т. 2 а.с. 94-118). Посадові особи підприємства мали відповідні посадові інструкції (т. 2 а.с. 88-93; т. 1 а.с. 242-243б)

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.01.2008 р. укладений договір оренди приміщення площею 715 кв.м. за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Маршала Федоренко, 64.(т. 2 а.с. 28-29). ТОВ «Гермес+» укладені договори оренди приміщення (№ 180/1 від 13.12.2007 р., № 184/1 від 12.11.2008р.) площею 105,2 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Миргородська, 6 (т. 2 а.с. 31-32, а.с. 38-39). Позивачем 01.07.2008р. укладений договір оренди приміщення № 1/07/08 за адресою: Сумська обл., м. Шостка,вул. Шевченко, б. 53 (т. 2 а.с. 35-36). Позивачем укладений договір оренди приміщення, площею 609 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Леніна, 15 (т. 2 а.с.42-44).

Положенням п. 1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, передбачено, що у випадку якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються.

Зазначеною Інструкцією встановлено, що витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Позивачем в судове засідання надані належним чином оформлені підтверджуючі документи, що спростовують висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у зв'язку із наявністю на підприємстві структурних підрозділів (віддалених складів) у м. Суми, м. Шостка,м. Ізюм видав наказ № 11 від 14.07.2005р. про оформлення необхідних документів та отримання дозволу на виготовлення трьох печаток, які відповідно закріплені : № 1 - з адресою у м. Суми; № 2 - за адресою у м. Шостка; № 3 - за адресою у м. Ізюм (т. 1 а.с. 243в). Наказом № 1 від 03.01.2008р. підприємством встановлені відповідальні особи за вищезазначені печатки у відповідних підрозділах (т. 1 а.с. 244).

Судом встановлено, що підставою для відрядження працівників позивача були відповідні посвідчення про відрядження. Доказами про витрати на відрядження є належним чином оформлені авансові звіти. Дні вибуття та прибуття у (з) відрядження працівників ТОВ «Гермес+» проставлено та засвідчено підписами уповноважених осіб, а також скріплено відбитками печаток (т. 2 а.с.119-244).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмітки в посвідченнях про відрядження працівників ТОВ «Гермес+» завірені належними печатками, як цього вимагає вищезазначена Інструкція.

Статтею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інш.).

Позивачем зазначається, що в трудових договорах, які укладались з працівниками підприємства, передбачено, що їх службові поїздки вважаються відрядженнями.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 р. № 490, із змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Таким чином, підприємство має право самостійно визначати доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер.

Оскільки колективний договір в ТОВ «Гермес+» не укладався і, відповідно, в ньому не встановлювався перелік посад та професій, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер та розмір надбавок за це. Зазначений факт свідчить лише про те, що Товариство не приймало рішення про невизнання відрядженнями службових поїздок своїх працівників, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер.

Відповідачем не доведений факт порушення підприємством позивача п.п. 4.2.1 та п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач правомірність донарахування позивачеві податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, та винесення податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що висновки акту перевірки №8368/23/31940233 від 31.08.2010 року, складеного за результатами перевірки підприємства позивача є невірними, оскільки ґрунтуються на помилковому застосуванні норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010 року № 0001782302/0 (від 25.11.2010 р. № 0001782302/1, від 07.02.2011 р. № 0001782302/2 та від 27.04.2011р. №0001782302/3), якими товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 944564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 472282,00 грн., всього 1416846 грн. та від 16.09.2010 року № 0003141702/0 (від 25.11.2010 року № 0003141702/1, від 07.02.2011 року № 0003141702/2 та від 27.04.2011 року №0003141702/3), якими товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 8428,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16857,00 грн., всього 25285,50 грн. - підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути витрати в сумі 03,40грн., сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова від 16.09.2010 року № 0001782302/0 (від 25.11.2010 року № 0001782302/1, від 07.02.2011 року № 0001782302/2 та від 27.04.2011 року №0001782302/3), якими товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 944564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 472282,00 грн., всього 1416846 грн. та від 16.09.2010 року № 0003141702/0 (від 25.11.2010 року № 0003141702/1, від 07.02.2011 року № 0003141702/2 та від 27.04.2011 року №0003141702/3), якими товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 8428,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16857,00 грн., всього 25285,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС+" (ідент. код 31940233; вул. Академіка Павлова, буд. 120, корп. Ж, м.Харків,61054) витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя (підпис)< > ОСОБА_2

Суддя (підпис)< > ОСОБА_3

Суддя (підпис)< > ОСОБА_4

З оригіналом згідно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Головуючий суддя< > ОСОБА_2< >