Постанова

від 04.11.2015 по справі 820/10360/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 листопада 2015 р. № 820/10360/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі:

Представника позивача - ОСОБА_1

Представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метакон», звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000572201від 17.09.2015 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70802,50 грн. (за основним платежем у сумі 56642,00 грн. та за штрафними санкціями 14160,50 грн.).

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник проти позову заперечував, вказав, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метакон» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію 29.08.2002р. за №14801200000037633.

Як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ ДФС у Харківської області, про що видана довідка №13821 від 04.09.2002р., являється платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво про реєстрацію №200121648 від 13.09.2002р.

Судом також встановлено, що на підставі направлення від 20.08.2015 № 183, виданого Державною податковою інспекцією Дзержинському районі щ Харкова ГУ ДФС у Харківської області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ОСОБА_3, на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківської області № 199 від 20.08.2015р., згідно з п.п.78.1.11 п, 78.1 от. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Лайті Трейд» (код 39557137) за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015 року.

За результатами перевірки складено акт № 552/20-30-22-01/32133971 від 04.09.2015 року, яким встановлені порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у лютому 2015 року в розмірі 5350,0 грн. та у березні 2015 року в розмірі 51292,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000572201від 17.09.2015 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70802,50 грн. (за основним платежем у сумі 56642,00 грн. та за штрафними санкціями 14160,50 грн.) .

Підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення послугувало посилання на податкову інформацію від 18.06.2015р. №4713/7/26-50-22-03 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період лютий, березень, квітень, травень 2015 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що дійсно, між ТОВ «Лайті Трейд» (продавець ) та ТОВ «Метакон» ( покупець ) 10.02.2015р. був укладений договір купівлі-продажу товарів №1002-15, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у рахунках-фактурах або накладних. Відповідно до п.2.1 Договору вартість тари, упаковки, маркування за цим Договором включається у загальну ціну товару. Відповідно до п.4.2 з урахуванням Додаткової угоди від 17.02.2015р. №1 транспортування-товару здійснюється за рахунок покупця власним або орендованим транспортним засобом. ТОВ «Лайті Трейд» на адресу ТОВ «Метакон» були виписані видаткові накладні №19 від 25.02.2015р., №2 від 02.03.2015р., №11 від 06.03.2015р, №15 від 11.03.2015р., №29 від 16.03.2015р., №40 від 20.03.2015р., рахунки на оплату №19 від 25.02.2015р., №2 від 02.03.2015р., №11 від 06.03.2015р., №15 від 11.03.2015р., №29 від 16.03.2015р., №40 від 20.03.2015р. та податкові накладні №19 від 25.02.2015р. на суму 32100,0 грн., в т.ч. ПДВ на суму 5350,0 грн., №2 від 02.03.2015р. на суму 87906,0 грн. в т.ч. ПДВ 14651,0 грн., №11 від 06.03.2015р. на суму 71882,0 грн. в т.ч. ПДВ 11977,0 грн., №15 від 11.03.2015р. на суму 58434,0 грн. в т.ч. ПДВ 9739,0 грн., №29 від 16.03.2015р. на суму 54222,0 грн. в т.ч. ПДВ 9037,0 грн., №40 від 20.03.2015р. на суму 35328,0 грн. в т.ч. ПДВ 5888,0 грн.

Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними №19 від 25.02.2015р., №2 від 02.03.2015р., №11 від 06.03.2015р., №15 від 11.03.2015р., №29 від 16.03.2015р., №40 від 20.03.2015р.

Товар, який був придбаний у ТОВ «Лайті Трейд», забирався особисто представником позивача орендованим автомобілем TOYOTA LAND CRUISER 200 Легковий універсал - В.

Судом встановлено, що суми ПДВ по вищезазначеним податковим накладним включені до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Суд вказує, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд також вказує, що відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідачем в акті перевірки було зазначено всі товаро-транспортні накладні на перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно яких здійснювалось перевезення і їх наявність не оспорювалась сторонами.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, а тому і включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ в акті перевірки не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Угода між позивачем та його контрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Суд також зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність донарахування податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 94 КАС України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 17.09.2015 року №0000572201.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код 39859805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Метакон» (код 32133971) сплачений судовий збір в розмірі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2015 року.

Суддя А.В. Зінченко