Ухвала

від 21.03.2007 по справі 46/396-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/396-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 21.03.07 р.          № 46/396-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Алданової  С.О.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Шипка  В.В.

 при секретарі:          Дубінкіній Ю.А.

 За участю представників:

  від позивача - Коваль М.Ф. (дов. № 6 від 05.03.2007р.),

                                               Драчов Р.М. (дов. постійна № 7 від 05.03.2007р.),

від відповідача   -               Мартинов К.В. (дов. № 494/9/10-114 від 15.02.2007р.),

                                              Стеценко О.Л. (дов. № 682/9/10-114 від 05.03.2007р.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 13.11.2006

 у справі № 46/396-А  (Шабунін С.В.)

 за позовом           Державного підприємства "Цирковий творчий колектив "Зірки України"

 до           Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

 про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

 Державне підприємство (далі – ДП) „Цирковий творчий колектив „Зірки України” звернулося до суду з позовом про визнати недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції (далі – ДПІ) у Шевченківському районі м. Києва                      № 0000532302/2 від 19.06.2006 р.

Постановою господарського суду міста Києва 13.11.2006 р. у справі № 46/396-А позов задоволено повністю. Постановлено: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0000532302/2 від 19.06.2006 р.; судові витрати покласти на позивача.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що термін відрядження працівників позивача перевищує 60 календарних днів, а тому це вважається роботою за кордоном, а  також суд дійшов висновку, що оплата позивачем готельних послуг за проживання художнього керівника передбачена контрактом та відноситься до фонду оплати праці, у зв'язку з чим, суд визнав висновки відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), п.1 ч.1 ст.128, п.1 ч.3 ст.49 та ч.3 ст.150 КАС України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.

Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні апеляційної інстанції, проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду – без змін, вважаючи постанову законною та обґрунтованою.

В судовому засіданні 06.03.2007р. було оголошено перерву до 21.03.2007р., у відповідності до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство „Цирковий творчий колектив „Зірки України” (ідентифікаційний номер 19484288) є юридичною особою, що здійснює циркову діяльність.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 09.11.2005 р. по 29.11.2005 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводилась позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ДП „Цирковий творчий колектив „Зірки України” за період з 01.01.2003 р. по 01.10.2005р., за результатами якої було складено Акт від 24.01.2006 р. № 18/23-2/19484288 (далі – Акт перевірки). В даному Акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1, 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 77,8 тис. грн. Такий висновок в Акті перевірки відповідач мотивував тим, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат витрати по оплаті готельних послуг, а також тим, що виплати, які сплачувалися під час гастролей приймаючою стороною працівникам позивача, не є „добовими”, а є доходом позивача за надані послуги, а тому безпідставно не включені позивачем до валового доходу.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.01.2006 р. № 00005323-02/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 155 600,00 грн. (77 800,00 грн. - основний платіж, 77 800,00 грн. - штрафні санкції).

Рішенням відповідача від 10.04.2006 р. № 67/25-007 про результати розгляду первинної скарги позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення скаргу задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 27.01.2006 р. № 00005323-02/0 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій, які зменшено на 50%, в іншій частині  - залишено без змін.

За результатом розгляду первинної скарги відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2006 р. № 0000532302/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 116 700,00 грн.          (77 800,00 грн. - основний платіж, 38 900,00 грн. - штрафні санкції).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги, позивачем було подану скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Рішенням ДПА у м. Києві від 19.06.2006 р. № 1616/10/25-114 про результати розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 10.04.2006 р. № 0000532302/1 скаргу  задоволено частково: податкове повідомлення-рішення в частині зменшення перевіркою валових витрат на загальну суму 28 489,55 грн. та застосування відповідної суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток скасовано, а в іншій частині  залишено без змін.

За результатом розгляду повторної скарги відповідачем винесено оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 р. № 0000532302/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 106 050,00 грн. (70 700,00 грн. - основний платіж, 35 350,00 грн. - штрафні санкції).

Рішенням ДПА України від 01.09.2006 р. № 9691/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги, скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 р. № 0000532302/2 - без змін.

Підпунктом 1.1 пункту 1 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 встановлено, що відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відрядження  визначається  керівником,   але  не може перевищувати 60 календарних днів.

Як вбачається із зовнішньоекономічних контрактів позивача (копії - а.с. 92-100, т.1), на які посилається відповідач в Акті перевірки, термін відрядження працівників позивача перевищує 60 календарних днів та добові виплачуються приймаючою стороною.

В листі від 10.02.2006 р. № 102/13/84-06 Міністерства праці та соціальної політики України (копія – а.с. 130-131, т.1) позивачу роз'яснено, що у випадку направлення працівника за кордон для виконання службових обов'язків терміном більше ніж 60 календарних днів, це вважається роботою за кордоном.

Відповідно до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 23.04.1999 р. № 663, у разі коли сторона, яка приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими валютними коштами у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до країни призначення і назад та на наймання житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат, то сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам не проводить.

Тому позивач правомірно не включив отримані під час роботи за кордоном виплати працівникам за зовнішньоекономічними контрактами, які зазначені в Акті перевірки, до валового доходу.

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між Міністерством культури і мистецтв України та керівником ДП „Цирковий творчий колектив „Зірки України” Четвертковим В. Г. було укладено контракт від 19.02.1992 р. № 92, відповідно до додатку № 1 якого, позивач був зобов'язаний забезпечити проживання керівника за рахунок коштів підприємства (копії – а.с. 114-120, 123, т.1).

Згідно з пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті, до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

У відповідності до пп. 2.3.4 п. 2.3 ст. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, до фонду оплати праці належать заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких, в свою чергу, належать виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, зокрема, інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Відтак, позивачем правомірно включено оплату вищевказаних готельних послуг за проживання художнього керівника ДП „Цирковий творчий колектив „Зірки України” до складу валових витрат.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем законодавства за розглянутими епізодами та про безпідставність у зв'язку з цим визначення позивачу оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і застосування до нього штрафних санкцій.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам п. 2 статті 71 КАС України, не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, та правомірності прийнятого ним рішення, в той час як доводи позивача підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд мотивовано визнав позовні вимоги про визнання оспорюваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Викладене в апеляційній сказі твердження відповідача про порушення судом права відповідача на участь у розгляді справи мотивоване тим, що судом не було повідомлено відповідача належним чином про розгляд справи. При цьому, відповідач зазначає, що ухвалу про порушення провадження у справі і призначення розгляду на 23.10.2006р. було вручено відповідачу 29.09.2006р., а доказів надсилання відповідачу ухвали від 23.10.2006р., якою був відкладений розгляд на 13.11.2006р. в матеріалах справи не міститься.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що ухвалу господарського суду міста Києва від 19.09.2006р. про відкриття провадження у адміністративній справі № 46/396-А, якою було призначено розгляд справи на 23.10.2006р., відповідачу було вручено 29.09.2006р. (поштове повідомлення – а.с.149, т.1), тобто з дотриманням встановленого частиною 3 статті 35 КАС України строку, однак представник відповідача в судове засідання 23.10.2006р. не з'явився, і про причини неприбуття відповідач суд не повідомив. У зв'язку з неприбуттям представника відповідача ухвалою від 23.10.2006р. розгляд справи було відкладено на 13.11.2006р.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про розгляд справи 13.11.2006р. не є таким порушенням норм процесуального права, яке, у розумінні норми п.4. ч.1 ст.202 КАС України, призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому не є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду, а тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ  КАС України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 13.11.2006 року у справі  № 46/396-А - без змін.

Справу  № 46/396-А повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя          Алданова  С.О.

 Судді

           Борисенко  І.В.

          Шипко  В.В.