Постанова

від 29.10.2015 по справі 820/8534/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 жовтня 2015 р. №820/8534/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Компанія "ОСОБА_3 плюс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0002111510 від 28.04.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що господарська діяльність Приватного підприємства "Компанія "ОСОБА_3 плюс" (далі за тестом - ПП "Компанія "ОСОБА_3 плюс") здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між ПП "Компанія "ОСОБА_3 плюс" та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що за аналогією до дати виникнення податкових зобов'язань визначається і дата коригування Розрахунок коригування до податкових накладних позивачем зареєстровані у березні 2015 року, а коригуванні у декларації проводяться у лютому також у додатку 1 не зазначена підстава для коригування, таким чином позивач порушив методику заповнення податкової накладної, а тому немає право на коригування у сумі 331665 грн.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі п.200.10 ст.200, п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75 та ст. 76 контролюючим органом 17.04.2015 року була проведена камеральна перевірка ПП "Компанія "ОСОБА_3 плюс".

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом був складений акт №587/20-33-15-01/38771608 від 17.04.2015 року "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих Приватним підприємством "Компанія "ОСОБА_3 плюс" (код ЄДРПОУ 38771608) у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 р." (т.1 а.с. 6-17).

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- у порушення п.192.1, п. 192.3 ст. 192 Податкового Кодексу України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість (у рядку 9 декларації) на суму 331665,00 грн. та суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (у рядку 25, рядку 25.1 декларації) у розмірі 331665,00 грн.;

- порушення п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від завищено податковий кредит з податку па додану вартість (у рядках 10.1, 10.1.1, 17 декларації) на суму 6657,00 грн., у зв'язку і чим у порушення п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (у рядках 25, рядку 25.1 декларації) у розмірі 6657,00 грн. (т.1 а.с.15).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №587/20-33-15-01/38771608 від 17.04.2015 року, контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення №0002111510 від 28.04.2015 року, яким позивачу було нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 507483,00 грн., з них - за основним платежем - 338322,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169161,00 грн. (т.1 а.с.18).

Позивач в досудовому порядку рішення суду не оскаржував.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Так, суд зазначає, що між ТОВ "Мікомплекс" та ПП "Компанія "ОСОБА_3 плюс" був укладений договір поставки, згідно з умовами якого останній приймає на себе зобов'язання здійснити поставку товару на адресу ТОВ "Мікомплекс".

ПП "Компанія "ОСОБА_3 плюс" при здійсненні своєї господарської діяльності 24 лютого 2015 року було виписано на адресу підприємства ТОВ "Мікомплекс" податкові накладні за номерами: № 1 на суму 175000,00 грн. № 51 на суму 150000,00 грн., № 52 на суму 12500,00 грн., № 53 на суму 250000,00 грн., які були зареєстровані в реєстрі накладних належним чином (т.1а.с.37- 74, 120-129).

Також на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем були надані видаткові накладні (т.1 а.с.75-78, 87-90, 98-100,106-108,115-116).

Реальність здійснення транспортування товару підтверджується наданими ТТН (т.1 а.с. 79, 91, 101, 109, 117).

Відповідно до чинного законодавство транспортування вантажу регулюється Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568.

Згідно із п.11 вказаних правил основними документами та перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Так на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем були надані товарно-транспортні накладні за березень 2015р. (за період з 03.03.2015р. по 30.03.2015р.). Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4-х екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, ТТН не обов'язково засвідчувати печаткою, але в даному конкретному випадку на усіх ТТН підприємства присутні і підписи вантажоодержувача і штамп, як його вимагає законодавство України.

Щодо вантажу який перевозився, то зазначене відображається в відомостях про вантаж (т.1 а.с.80-86, 92-97,102-105,110-119,118-119).

Суд зазначає, що за перевіряємий період підприємство також здійснювало господарську діяльність з ПАТ "Ореховский хлебокомбинат", на умовах договору поставки №50 від 01.10.2015 року (т.1а.с.132-137).

На виконання умов договору №50 від 01.10.2015 року сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої покупець зобов'язується надавати постачальнику маркетингові послуги та інші інформаційні послуги, як передбачені зазначеною додатковою угодою. Постачальник зобов'язується приймати зазначені послуги та оплачувати їх (т.1 а.с. 138-139).

Також на підтвердження реальності проведення господарської операції позивачем була надана податкова накладна (т.1 а.с. 141-143).

Щодо транспортування товару, то зазначене підтверджується ТТН (т.1 а.с.144-199).

01.03.2014 року між позивачем та ПАТ "Охоче" був укладений договір купівлі-продажу №0103 (т.1 а.с.200-206).

Реальність проведення господарської операції підтверджується видатковою накладною.

28.08.2014 року між позивачем та ТОВ "Біотрейд" був укладений договір поставки №182 (т.1 а.с.208-213).

На виконання умов договору позивачем було складено додаткову угоду №182/1 від 28.08.2014 року (т.1 а.с.214-216).

Реальність проведення господарської операції підтверджується податковою накладною та видатковою накладною (т.1 а.с. 217-219).

Факт перевезення підтверджується ТТН та відомостями про вантаж (т.1 а.с.220-221).

01.11.2013 року між позивачем та ТОВ "Дакорт" був укладений договір поставки №130 (т.1 а.с.222-228).

Реальність проведення господарської операції підтверджується податковою накладною (т.1 а.с. 229-231).

Факт перевезення підтверджується ТТН (т.1 а.с.232).

Між ФОП ОСОБА_4 та ПП "Компанія "ОСОБА_3 плюс" був укладений договір поставки від 01.02.2015 р. № 1135/А згідно з умовами ПП "Компанією "ОСОБА_3 плюс" було поставлено на адресу фізичної особи підприємця (не платника ПДВ) товар на загальну суму 589988,37 грн.

ПП "Компанія "ОСОБА_3 плюс" за результатом поставки товару на адресу фізичної особи - підприємця було виписано податкові накладні від 28.02.2015 р. № 48, від 27.02.2015 р. № 46, від 26.02.2015 № 45, від 25.02.2015 р. 43, від 05.02.2015 р. № 8 та нараховано відповідну суму податкових зобов'язань у розмірі 98331,40 грн.

в свою чергу ФОП ОСОБА_4 згідно з прибутковими накладними від 28.02.2015 р. №1, №2, №3, №4, №5 та товарно - транспортними накладними вищезазначений товар було повернуто (т.2 а.с. 5-112).

Таким чином на підставі того, що поставлений товар на суму 589988,37 грн. на адресу ФОП ОСОБА_4 був фактично повернутий, а також з урахуванням положень ст. 192 Податкового кодексу України ПП "Компанією "ОСОБА_3 плюс" було здійснено відповідне коригування суми податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту за перевіряємий період.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що фактичне виконання своїх зобов'язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Суд також зазначає, що податкова декларація з податку на додану вартість та додаток № 1 розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість до неї є єдиним розрахунковим документом, де останній частково деталізує інформацію, яка міститься в основній декларації.

У відповідності до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. При цьому абзацом третім вищезазначеної норми регламентовано, що додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація з податку на додану вартість та додаток № 1 розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість до неї є єдиним розрахунковим документом, де останній частково деталізує інформацію яка міститься в основній декларації.

Суд приходить до висновку, що за результатом прийняття розрахунку коригування платника податку контролюючим органом не було надіслано квитанції щодо його неприйняття необхідно зробите висновок, що не заповнення графи 8 вищезазначеного розрахунку не може свідчити про порушення платником податку податкового законодавства. Окрім того на законодавчому рівні не передбачено відповідальності для платника податку у випадку не заповнення вищезазначеної графи.

Щодо строку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкових накладних, суд зазначає, що згідно із положеннями п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

П. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податковим законодавством надано право платнику податку на подачу уточнюючого розрахунку (здійснення відповідних податкових коригувань) протягом 1095 календарних днів без врахування строків, що встановлені для реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме 15 календарних днів.

Згідно із п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу згідно вимогами п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 нього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

При цьому згідно з п. 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України норми пункту 120 1.1 статті 120.1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних складених до 1 жовтня 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку що порушення ПП "Компанія "ОСОБА_3 плюс" строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкових накладних не може слугувати підставою для невизнання контролюючим органом такого коригування та/або підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ОСОБА_3 плюс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0002111510 від 28.04.2015 року, прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Приватного підприємства "Компанія "ОСОБА_3 плюс" (код ЄДРПОУ 38771608) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04.11.2015 року.

Суддя Полях Н.А.