Ухвала

від 02.04.2007 по справі 20-7/420

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/420

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

27 березня 2007 року  

м. Севастополь                   Справа № 20-7/420

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заплави Л.М.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

секретар судового засідання                                        Макарова Г.О.

за участю представників сторін:

позивача: Кухарєнко В.М., довіреність №04-02 від 10.01.07;

відповідача: Кот М.В., довіреність б/н від 05.02.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 7 лютого 2007 року

за позовом  Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, Севастополь, 99011)

до Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8, Севастополь, 99009)     

про стягнення суми адміністративно-господарський санкцій в розмірі 28209, 00 грн.                    

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя від 7 лютого 2007 року у справі №20-7/420 у позові відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати у зв'язку з тим, що воно було прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Під час розгляду справи Севастопольський апеляційний господарський суд встановив таке.

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2005 рік в розмірі 28209, 00 грн.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі №10-ПІ за 2005 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового штату становила 256 осіб, а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 10 місць, фактично були зайняті інвалідами 7 місць, не зайняті 3 місця.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  (в редакції Закону 2005 року) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно зі статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Пунктами 5,14 постанови Кабінету Міністрів України “Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів” № 314 від 03.05.1995 (зі змінами та доповненнями) передбачено те, що на підприємства покладений прямий обов'язок створювати в межах нормативу за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформувати державну зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення і відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до п. 3 Положення  про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, лише зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 314 від 03.05.1995 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно з п. 5 вказаного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 14 Положення підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідач протягом 2005 року надсилав органу уповноваженому займатися працевлаштуванням інвалідів звіти форми ЗПН та листи, в яких інформував про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів і просив направити таких осіб для працевлаштування, але Севастопольський міський центр зайнятості інвалідів не направляв, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування.

При таких обставинах, судова колегія дійшла висновку, що у відповідача відсутнє порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд правомірно відмовив  у позові, підстав для скасування постанови господарського суду немає, оскільки вона відповідає чинному законодавству.  

Керуючись  пунктом 3 статті 24, статтями  195, 198 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду міста Севастополя від 7 лютого 2007 року у справі №20-7/420 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                                  Л.М. Заплава

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                О.Л. Котлярова